Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Хоменка
Віра ж єсть підстава того, на що вповаємо, доказ (певність) річей невидимих.
Віра є запорукою того, чого сподіваємося, — доказ речей невидимих.
Вірою розуміємо, що віки стали ся словом Божим, щоб з невидимого видиме постало.
Вірою ми знаємо, що світ сотворений словом Божим, так що видиме з невидимого постало.
Вірою приніс Авель луччу жертву Богу нїж Каїн, через котру сьвідчено (йому), що він праведний, як сьвідкував про дари його Бог; нею він, і вмерши, ще говорить.
Вірою Авель приніс Богу кращу, ніж Каїн, жертву; вона засвідчила про нього, що він праведний, коли сам Бог дав свідоцтво на користь його дарів; нею він, хоч і мертвий, далі промовляє.
Вірою Єнох перенесен, щоб не бачити смерти, і "не знайдено його; бо перенїс його Бог": перед перенесеннєм бо його сьвідчено, "що угодив Богу."
Вірою Енох був перенесений, щоб не бачити смерти; його не знайдено, бо Бог його переніс. Перед його перенесенням засвідчено було про нього, що він угодив Богові.
Без віри ж не можна угодити; вірувати мусить бо, хто приходить до Бога, що Він єсть, і хто Його шукає, тих нагороджує.
Без віри не можливо подобатися Богу, бо хто приступає до Бога, мусить вірити, що він існує і дає нагороду тим, які його шукають.
Вірою, звістку прийнявши Ной про те, чого нїколи не видано, в страсї (Божому) збудовав ковчег на спасеннє дому свого; котрим осудив сьвіт, і став ся наслїдником праведности, по вірі.
Вірою Ной, повчений об'явленням небесним про те, чого не бачено ще, збудував богобоязно ковчег, щоб спасти дім свій; нею він осудив світ і став спадкоємцем праведности, яка з віри.
Вірою, покликаний Авраам, послухав, щоб вийти на те місце, котре мав прийняти в наслїддє, і вийшов, не знаючи, куди йде.
Вірою Авраам, покликаний, послухався і вийшов до краю, що мав, узяти у спадщину, і пішов, не знаючи, куди йде.
Вірою оселивсь у землї обітуваній, яко чужій, живучи в наметах, з Ісааком і Яковом, спільними наслїдниками того ж обітування.
Вірою він перебував у обіцяній землі, як у чужій, живучи у наметах з Ісааком та Яковом, спадкоємцями, як і він, тієї самої обітниці.
Дожидав бо города, що має основини, котрого будівничий і творець Бог.
Бо чекав міста з непохитними основами, якого Бог будівничий і засновник.
Вірою і сама Сарра прийняла силу на зачаттє насїння і мимо пори віку вродила, тим що вірним уважала Того, хто обітував.
Вірою і сама Сара дістала силу прийняти насіння, дарма що вже була похила в літах, бо вважала вірним того, хто дав обітницю.
Тим же і від одного, та ще помертвілого, народилось множество, як зорі небесні і як піску край моря безлїч.
Тож від одного, та ще й омертвілого, народилося так багато, як зір на небі, як піску край моря, без числа.
По вірі померли ті всї, не прийнявши обітниць, а оддалеки видївши їх, і вірували, і витали, і визнавали, що вони чуженицї і захожі на землї.
У вірі померли всі ці, не отримавши здійснення обітниць; вони лиш бачили й вітали їх здалека, визнаючи, що вони «чужинці на землі й захожі».
Бо которі таке говорять, виявляють, що отчини шукають.
А ті, що так говорять, ясно показують, що шукають батьківщини.
І справдї, коли б ту памятали, з якої вийшли, мали б вони нагоду вернутись.
І якби вони пам'ятали про ту, з якої вийшли, мали б час повернутися.
Нинї ж луччої бажають, се єсть небесної; тим і не соромить ся їх Бог, називати ся Богом їх: наготовив бо їм город.
Та вони тепер кращої бажають, тобто небесної; тому й Бог не соромиться зватися їхнім Богом, бо він їм приготував місто.
Вірою привів Авраам, спокушуваний, Ісаака (на жертву); єдинородного принїс, прийнявши обітницю,
Вірою Авраам, поставлений на пробу, приніс у жертву Ісаака; і то єдинородного приніс у жертву сина, він, що обітниці одержав,
про котрого було глаголано: "Що в Ісааку назветь ся тобі насїннє,"
до якого було сказано: «Від Ісаака тобі народиться потомство»,
подумавши, що і з мертвих силен Бог воскресити; тим і прийняв його в образї (воскресення).
думаючи, що Бог має силу і з мертвих воскресити; тому його й одержав назад, як символ.
Вірою в грядуще благословив Ісаак Якова та Ісава.
Вірою Ісаак благословив Якова та Ісава на майбутнє.
Вірою Яков, умираючи, благословив кожного сина Йосифого і "склонивсь на верх жезла свого".
Вірою Яків, перед смертю, благословив кожного з синів Йосифа і поклонився, спираючись на кінець палиці своєї.
Вірою Йосиф, умираючи, про виход синів Ізраїлевих згадав, а про костї свої заповів.
Вірою Йосиф, вмираючи, згадав про вихід синів Ізраїля і розпорядився про свої кості.
Вірою Мойсей, народившись, хований був три місяцї від батьків своїх, коли видїли вони, що дитина гарна, і не злякались повелїння царського.
Вірою батьки Мойсея, як він народився, три місяці його ховали, бо бачили красу дитини, і не злякалися царського наказу.
Вірою Мойсей, бувши великим, відрік ся звати ся сином дочки Фараонової,
Вірою Мойсей, коли був виріс, відрікся зватися сином дочки фараона;
а лучче зволив страдати з людьми Божими, нїж дізнавати дочасної розкоші гріха,
волів радше страждати разом з людом Божим, ніж дознавати дочасної гріховної втіхи,
більшим багацтвом над Єгипецькі скарби вважаючи наругу Христову; озиравсь бо на нагороду.
бо, дивлячись на нагороду, вважав за більше багатство наругу вибраного народу від скарбів Єгипту.
Вірою покинув Єгипет, не боячись гнїва царевого; устояв бо, яко такий, що Невидомого видить.
Вірою він покинув Єгипет, не побоявся царського гніву, бо стояв твердо, як той, що Невидимого бачить.
Вірою зробив пасху і пролиттє крови, щоб губитель первороджених не займав їх.
Вірою відсвяткував Пасху й скроплення кров'ю, щоб губитель не торкнувся їхніх первородних.
Вірою перейшли вони Червоне море, як по суходолу; що спробувавши Єгиптяне, потопились.
Вірою перейшли Червоне море, як по суходолі, що спробувавши єгиптяни, потопились.
Вірою стїни Єрихонські попадали, після семидневних обходин.
Вірою єрихонські мури по семиденнім обході впали.
Вірою Раава блудниця не згинула з невірними, прийнявши підглядників з миром.
Вірою Рахав, блудниця, прийнявши мирно вивідувачів, з невірними не загинула.
І що менї ще казати? не стане бо менї часу оповідати про Гедеона, та Варака, та Самсона, та Єтая, та про Давида і Самуїла, та про пророків,
І що ще скажу? Часу не вистане мені, коли заходжуся розповідати про Гедеона, про Варака, про Самсона, про Єфту, про Давида й Самуїла та пророків,
котрі вірою побивали царства, робили правду, одержували обітування, загороджували пащі левам,
що вірою підбили царства, чинили справедливість, обітниць осягнули, загородили пащі левам,
гасили силу огняну, втїкали від гострого меча, робились потужними від немочи, бували міцні в бою, обертали в ростїч полки чужоземцїв;
силу вогню гасили, вістря меча уникали, ставали сильні, бувши недолугі, на війні проявили мужність, наскоки чужинців відбивали.
жінки приймали мертвих своїх з воскресення; инші ж побиті бували, не прийнявши збавлення, щоб лучче воскресеннє одержати;
Жінки діставали назад своїх померлих, які воскресали. Інші загинули в муках, відкинувши визволення, щоб осягнути ліпше воскресіння.
другі ж наруги та ран дізнали, та ще й кайдан і темницї;
Інші наруг і бичів зазнали та ще й кайданів і в'язниці;
каміннєм побиті бували, розпилювані, допитувані, смертю від меча вмирали, тинялись в овечих та козиних шкурах, бідуючи, горюючи, мучені,
їх каменовано, розрізувано пилою, брано на допити; вони вмирали, мечем забиті; тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, гноблені, кривджені;
(котрих не був достоєн сьвіт,) по пустинях скитались та по горах та по вертепах і проваллях земних:
вони, яких світ був невартий, блукали пустинями, горами, печерами та земними вертепами.
І всї цї, одержавши сьвідченнє вірою, не прийняли обітування,
І всі вони, дарма що мали добре засвідчення вірою, не одержали обіцяного,