Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en

Паралельне читання

← (Євреїв 5) | (Євреїв 7) →

Переклад Куліша та Пулюя

English Standard Version

Євреїв 6

Hebrews 6

Тим же, зоставивши початки Христового слова, ідїмо до звершення, не кладучи знов основин покаяння од мертвих дїл і віри в Бога,

Therefore let us leave the elementary doctrine of Christ and go on to maturity, not laying again a foundation of repentance from dead works and of faith toward God,

науки хрещення, і положення рук, і воскресення мертвих, і суду вічнього.

and of instruction about washings,a the laying on of hands, the resurrection of the dead, and eternal judgment.

І се зробимо, коли Бог дозволить.

And this we will do if God permits.

Неможливе бо тих, що раз уже просьвітились, і вкусили дара небесного, і стали причастниками Духа сьвятого,

For it is impossible, in the case of those who have once been enlightened, who have tasted the heavenly gift, and have shared in the Holy Spirit,

і вкусили доброго слова Божого і сили грядущого віка,

and have tasted the goodness of the word of God and the powers of the age to come,

та й відпали, знов обновляти покаяннєм, удруге розпинаючих у собі Сина Божого та зневажаючих Його.

and then have fallen away, to restore them again to repentance, since they are crucifying once again the Son of God to their own harm and holding him up to contempt.

Земля бо, що пє падаючий часто на неї дощ, і родить билину, потрібну тим, хто її садить, приймає благословеннє від Бога;

For land that has drunk the rain that often falls on it, and produces a crop useful to those for whose sake it is cultivated, receives a blessing from God.

а котра приносить терни та бодяки, непотрібна і близька прокляття, котрої кінець на спаленнє.

But if it bears thorns and thistles, it is worthless and near to being cursed, and its end is to be burned.

Ми ж надїємось по вас, любі, луччого і ближчого до спасення, хоч і говоримо так.

Though we speak in this way, yet in your case, beloved, we feel sure of better things — things that belong to salvation.

Не єсть бо Бог неправеден, щоб забути дїло ваше і труд любови, що показали ви в імя Його, послугувавши і послугуючи сьвятим.

For God is not unjust so as to overlook your work and the love that you have shown for his name in serving the saints, as you still do.

Бажаємо ж, щоб кожен з вас являв таке саме стараннє про тверду надїю аж до кінця,

And we desire each one of you to show the same earnestness to have the full assurance of hope until the end,

щоб не були ви лїниві, а послїдователї тих, що наслїдують обітницї вірою і довготерпіннєм.

so that you may not be sluggish, but imitators of those who through faith and patience inherit the promises.

Обітуючи бо Аврааму Бог, яко ж бо нїкого не мав більшого, щоб клястись, кляв ся собою,

The Certainty of God’s Promise

For when God made a promise to Abraham, since he had no one greater by whom to swear, he swore by himself,

глаголючи: "Істинно благословляючи благословлю тебе, і намножуючи намножу тебе."

saying, “Surely I will bless you and multiply you.”

І так, бувши довготерпилив, одержав обітницю.

And thus Abraham,b having patiently waited, obtained the promise.

Люде бо більшим кленуть ся, і всякої суперечки між ними конець на ствердженнє, — клятьба.

For people swear by something greater than themselves, and in all their disputes an oath is final for confirmation.

У тому ж, хотївши Бог більше показати наслїдникам обітницї незмінність ради своєї, посередникував клятьбою,

So when God desired to show more convincingly to the heirs of the promise the unchangeable character of his purpose, he guaranteed it with an oath,

щоб двома речами незмінними (в котрих не можна обманити Богу) мали кріпке втїшеннє ми, що прибігаємо (до Нього) приняти надїю, що лежить перед нами,

so that by two unchangeable things, in which it is impossible for God to lie, we who have fled for refuge might have strong encouragement to hold fast to the hope set before us.

котру маємо, яко якор душі, тверду і певну, і входить вона у саму середину за завісою,

We have this as a sure and steadfast anchor of the soul, a hope that enters into the inner place behind the curtain,

куди предтеча про нас увійшов Ісус, по чину Мелхиседековому, ставшись Архиєреєм по вік.

where Jesus has gone as a forerunner on our behalf, having become a high priest forever after the order of Melchizedek.

← (Євреїв 5) | (Євреїв 7) →