Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
King James Bible
Тим же, зоставивши початки Христового слова, ідїмо до звершення, не кладучи знов основин покаяння од мертвих дїл і віри в Бога,
A Call to Maturity
Therefore leaving the principles of the doctrine of Christ, let us go on unto perfection; not laying again the foundation of repentance from dead works, and of faith toward God,
Therefore leaving the principles of the doctrine of Christ, let us go on unto perfection; not laying again the foundation of repentance from dead works, and of faith toward God,
науки хрещення, і положення рук, і воскресення мертвих, і суду вічнього.
Of the doctrine of baptisms, and of laying on of hands, and of resurrection of the dead, and of eternal judgment.
Неможливе бо тих, що раз уже просьвітились, і вкусили дара небесного, і стали причастниками Духа сьвятого,
For it is impossible for those who were once enlightened, and have tasted of the heavenly gift, and were made partakers of the Holy Ghost,
і вкусили доброго слова Божого і сили грядущого віка,
And have tasted the good word of God, and the powers of the world to come,
та й відпали, знов обновляти покаяннєм, удруге розпинаючих у собі Сина Божого та зневажаючих Його.
If they shall fall away, to renew them again unto repentance; seeing they crucify to themselves the Son of God afresh, and put him to an open shame.
Земля бо, що пє падаючий часто на неї дощ, і родить билину, потрібну тим, хто її садить, приймає благословеннє від Бога;
For the earth which drinketh in the rain that cometh oft upon it, and bringeth forth herbs meet for them by whom it is dressed, receiveth blessing from God:
а котра приносить терни та бодяки, непотрібна і близька прокляття, котрої кінець на спаленнє.
But that which beareth thorns and briers is rejected, and is nigh unto cursing; whose end is to be burned.
Ми ж надїємось по вас, любі, луччого і ближчого до спасення, хоч і говоримо так.
But, beloved, we are persuaded better things of you, and things that accompany salvation, though we thus speak.
Не єсть бо Бог неправеден, щоб забути дїло ваше і труд любови, що показали ви в імя Його, послугувавши і послугуючи сьвятим.
For God is not unrighteous to forget your work and labour of love, which ye have shewed toward his name, in that ye have ministered to the saints, and do minister.
Бажаємо ж, щоб кожен з вас являв таке саме стараннє про тверду надїю аж до кінця,
And we desire that every one of you do shew the same diligence to the full assurance of hope unto the end:
щоб не були ви лїниві, а послїдователї тих, що наслїдують обітницї вірою і довготерпіннєм.
That ye be not slothful, but followers of them who through faith and patience inherit the promises.
Обітуючи бо Аврааму Бог, яко ж бо нїкого не мав більшого, щоб клястись, кляв ся собою,
God's Promise is Certain
For when God made promise to Abraham, because he could swear by no greater, he sware by himself,
For when God made promise to Abraham, because he could swear by no greater, he sware by himself,
глаголючи: "Істинно благословляючи благословлю тебе, і намножуючи намножу тебе."
Saying, Surely blessing I will bless thee, and multiplying I will multiply thee.
І так, бувши довготерпилив, одержав обітницю.
And so, after he had patiently endured, he obtained the promise.
Люде бо більшим кленуть ся, і всякої суперечки між ними конець на ствердженнє, — клятьба.
For men verily swear by the greater: and an oath for confirmation is to them an end of all strife.
У тому ж, хотївши Бог більше показати наслїдникам обітницї незмінність ради своєї, посередникував клятьбою,
Wherein God, willing more abundantly to shew unto the heirs of promise the immutability of his counsel, confirmed it by an oath:
щоб двома речами незмінними (в котрих не можна обманити Богу) мали кріпке втїшеннє ми, що прибігаємо (до Нього) приняти надїю, що лежить перед нами,
That by two immutable things, in which it was impossible for God to lie, we might have a strong consolation, who have fled for refuge to lay hold upon the hope set before us:
котру маємо, яко якор душі, тверду і певну, і входить вона у саму середину за завісою,
Which hope we have as an anchor of the soul, both sure and stedfast, and which entereth into that within the veil;