Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
New American Standard Bible
Тим же, зоставивши початки Христового слова, ідїмо до звершення, не кладучи знов основин покаяння од мертвих дїл і віри в Бога,
The Peril of Falling Away
Therefore leaving the elementary teaching about the Christ, let us press on to maturity, not laying again a foundation of repentance from dead works and of faith toward God,
Therefore leaving the elementary teaching about the Christ, let us press on to maturity, not laying again a foundation of repentance from dead works and of faith toward God,
науки хрещення, і положення рук, і воскресення мертвих, і суду вічнього.
of instruction about washings and laying on of hands, and the resurrection of the dead and eternal judgment.
Неможливе бо тих, що раз уже просьвітились, і вкусили дара небесного, і стали причастниками Духа сьвятого,
For in the case of those who have once been enlightened and have tasted of the heavenly gift and have been made partakers of the Holy Spirit,
і вкусили доброго слова Божого і сили грядущого віка,
and have tasted the good word of God and the powers of the age to come,
та й відпали, знов обновляти покаяннєм, удруге розпинаючих у собі Сина Божого та зневажаючих Його.
and then have fallen away, it is impossible to renew them again to repentance, since they again crucify to themselves the Son of God and put Him to open shame.
Земля бо, що пє падаючий часто на неї дощ, і родить билину, потрібну тим, хто її садить, приймає благословеннє від Бога;
For ground that drinks the rain which often falls on it and brings forth vegetation useful to those for whose sake it is also tilled, receives a blessing from God;
а котра приносить терни та бодяки, непотрібна і близька прокляття, котрої кінець на спаленнє.
but if it yields thorns and thistles, it is worthless and close to being cursed, and it ends up being burned.
Ми ж надїємось по вас, любі, луччого і ближчого до спасення, хоч і говоримо так.
Better Things for You
But, beloved, we are convinced of better things concerning you, and things that accompany salvation, though we are speaking in this way.
Не єсть бо Бог неправеден, щоб забути дїло ваше і труд любови, що показали ви в імя Його, послугувавши і послугуючи сьвятим.
For God is not unjust so as to forget your work and the love which you have shown toward His name, in having ministered and in still ministering to the saints.
Бажаємо ж, щоб кожен з вас являв таке саме стараннє про тверду надїю аж до кінця,
And we desire that each one of you show the same diligence so as to realize the full assurance of hope until the end,
щоб не були ви лїниві, а послїдователї тих, що наслїдують обітницї вірою і довготерпіннєм.
so that you will not be sluggish, but imitators of those who through faith and patience inherit the promises.
Обітуючи бо Аврааму Бог, яко ж бо нїкого не мав більшого, щоб клястись, кляв ся собою,
For when God made the promise to Abraham, since He could swear by no one greater, He swore by Himself,
глаголючи: "Істинно благословляючи благословлю тебе, і намножуючи намножу тебе."
saying, “I WILL SURELY BLESS YOU AND I WILL SURELY MULTIPLY YOU.”
І так, бувши довготерпилив, одержав обітницю.
And so, having patiently waited, he obtained the promise.
Люде бо більшим кленуть ся, і всякої суперечки між ними конець на ствердженнє, — клятьба.
For men swear by one greater than themselves, and with them an oath given as confirmation is an end of every dispute.
У тому ж, хотївши Бог більше показати наслїдникам обітницї незмінність ради своєї, посередникував клятьбою,
In the same way God, desiring even more to show to the heirs of the promise the unchangeableness of His purpose, interposed with an oath,
щоб двома речами незмінними (в котрих не можна обманити Богу) мали кріпке втїшеннє ми, що прибігаємо (до Нього) приняти надїю, що лежить перед нами,
so that by two unchangeable things in which it is impossible for God to lie, we who have taken refuge would have strong encouragement to take hold of the hope set before us.
котру маємо, яко якор душі, тверду і певну, і входить вона у саму середину за завісою,
This hope we have as an anchor of the soul, a hope both sure and steadfast and one which enters within the veil,