Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Cовременный перевод WBTC
Галаадїй Ефтай був чоловік хоробрий; він родився од блудницї; в Галаадї родився Ефтай.
Иеффай из семьи Галаада был храбрым воином. Мать его была блудницей и родила его от человека по имени Галаад.
І як жона Галаадова народила йому сини, а сини її повиростали, прогнали вони Ефтая і сказали йому: Тобі в нашій родинї нема наслїддя з нами: бо ти син другої жінки.
У жены Галаада было несколько сыновей. Когда они выросли, они невзлюбили Иеффая и выгнали его из родного города. И сказали ему: "Ты ничего не получишь в наследство от нашего отца, потому что ты сын другой женщины".
От і зник Ефтай од братів своїх, і пробував у землї Тоб: і зібрались там круг Ефтая волокити та й ходили за ним.
И убежал Иеффай от братьев в землю Тов. Там вокруг него собрались преступные люди и ходили с ним.
Після якогось часу розпочали Аммонїї війну з Ізраїлем.
Через некоторое время аммонитяне напали на Израиль.
Як же розпочали Аммонїї з Ізраїлем війну, пійшла старшина Галаадська, щоб узяти Ефтая з Тоб-землї.
Старейшины Галаада пошли к Иеффаю, ибо хотели, чтобы он покинул землю Тов и вернулся обратно в Галаад.
І мовляли вони до Ефтая: Іди до нас та й гетьмануй над нами, й будемо воювати з Аммонїями.
Старейшины сказали Иеффаю: "Будь вождём нашим, чтоб мы могли сразиться с аммонитянами".
Відказує Ефтай начальникам Галаадським: Хиба ж то не ви зворогували на мене і прогнали з моєї родини?
Но Иеффай сказал старейшинам Галаада: "Вы возненавидели меня и выгнали из дома отца моего. Зачем же вы пришли ко мне теперь, когда вы в беде?".
Старшина ж Галаадська промовила до Ефтая: Тому ж то тепер ми й прийшли до тебе, й коли пійдеш з нами та воювати меш із Аммонїями, так будеш головою над нами, над усїма осадниками Галаадськими.
Галаадские старейшины ответили Иеффаю: "Мы пришли для того, чтобы ты пошёл с нами, и сразился с аммонитянами, и был у нас начальником над всеми жителями Галаада".
І відказав Ефтай старшинї Галаадській: Коли мене вернете, щоб воював я Аммонїїв і Господь віддасть їх у мої руки, то чи справдї буду я в вас головою?
Иеффай сказал старейшинам: "Хорошо, если я вернусь, чтобы сразиться с аммонитянами, и Господь поможет мне разбить их, тогда я стану вашим начальником".
І відказали Галаадські начальники Ефтайові: Нехай буде Господь сьвідком між нами, що ми так вчинимо, як ти оце сказав.
И старейшины галаадские сказали Иеффаю: "Господь свидетель всему сказанному нами, и мы обещаем делать всё, что ты скажешь нам".
Пійшов тодї Ефтай з старшиною Галаадською, і настановив його народ головою й гетьманом над собою, й принїс Ефтай усї свої бажання перед Господа в Массифі.
Иеффай пошёл с галаадскими старейшинами, и народ сделал его своим вождём и начальником, и Иеффай повторил все слова свои перед Господом в городе Массифе.
І послав Ефтай посли до царя Аммонїйського з таким наказом: Що тобі до мене, що наступаєш на мене, щоб мою землю пустошити війною?
Иеффай отправил послов к аммонитскому царю с вопросом: "О чём спор между нами? Почему ты пришёл воевать на нашу землю?".
І відказав царь Аммонїйський послам Ефтайовим: Ізраїль, ідучи з Египту, відняв у мене землю від Арнону до Ябоку й до Йорданї, так верни її тепер подобру.
Аммонитский царь ответил послам Иеффая: "Когда народ Израиля шёл из Египта, он забрал мою землю от реки Арнон до реки Иавок и реки Иордан. А теперь отдайте мою землю с миром".
І послав Ефтай удруге посли до царя Аммонїйського,
Послы передали это Иеффаю, и Иеффай снова отправил их к царю Аммонитскому
І наказав їм промовити: От що каже Ефтай: Ізраїль не відіймав у Моабіїв та в Аммонїїв їх землї;
сказать ему: Вот что говорит Иеффай: Израиль не взял землю Моавитскую и землю Аммонитскую.
А як ійшов із Египту, і дійшов степом до Червоного моря, й прийшов у Кадес,
Народ Израиля вышел из Египта, пошёл в пустыню к Красному морю и пришёл в Кадес.
Дак вислав посли до царя Едомського з просьбою: дозволь менї перейти через твою землю! Та царь Едомський не вволив його волї. Так само послано було й до царя Моабійського, та не схотїв і той; тож пробував Ізраїль у Кадесї,
И отправили они послов к царю Едомскому с просьбой. Они сказали: "Разреши нам пройти через твою землю". Но царь Едомский не разрешил им. Они также отправили послов к царю Моавитскому. Но и он не позволил пройти через свою землю. И остался народ Израиля в Кадесе.
І йшов собі пустинею, обійшов землю Едом і землю Моаб, і дійшов сим робом до займища на востоцї від Моабу, й таборували вони по тім боцї Арнону та й не ступили ступнем на Моабове займище: Арнон бо становить гряницю Моабську.
Затем народ Израиля пошёл через пустыню и обошёл землю Едомскую и землю Моавитскую. Они пришли к восточной границе земли Моавитской и разбили лагерь за рекой Арнон. Они не пересекли границу Моава, так как река Арнон и есть граница земли Моавитской.
І послав Ізраїль посли до Аморійського царя, Сигона, у Гесбон; і звелїв Ізраїль сказати йому: дозволь нам пройти через твою землю!
Затем народ Израиля отправил послов в город Есевон к Сигону, царю Аморрейскому. Послы сказали Сигону: "Позволь народу Израиля пройти по твоей земле. Мы хотим пройти на свою землю".
Сигон же не згодився пустити Ізраїля через своє займище, а скупив до купи ввесь народ свій, отаборивсь під Яазою та й ударив на Ізраїля.
Но Сигон, царь Аморейский, не доверял израильтянам и не соглашался пропустить Израиль через свою землю. Он собрал свой народ, разбил лагерь в Иааце и сразился с народом Израиля.
І Господь, Бог Ізраїльський, подав Сигона й увесь люд його на поталу Ізраїлеві, і він побив їх, і одержав Ізраїль в наслїддє всю землю Аморія, що жив у нїй;
Но Господь, Бог Израиля, позволил израильтянам разбить Сигона и его войско. Так Израиль получил всю землю, где жили аморреи.
Сим робом одержали вони все займище Аморійське від Арнону до Ябоку, й від пустинї до Йорданї.
Народ Израиля получил землю, которая тянулась от реки Арнон до реки Иавок и от пустыни до реки Иордан. Это была земля аморреев.
Оце ж прогнав Господь, Бог Ізрайлів, Аморіїв перед своїм людом Ізраїлем, а ти хочеш увійти в його державу?
Это Господь, Бог Израиля, прогнал амореев с их земли и дал её народу Израиля, а ты хочешь взять эту землю?
Хиба ж ти не вживаєш те, що дав тобі Хамос, бог твій? Тож і ми ужиткуємо все те, що Господь, Бог наш, дав нам в наслїдню державу.
Вы живёте на земле, которую вам дал ваш бог Хамос. Так и мы будем жить на земле, которую нам дал Господь, Бог наш!
Або хиба ти луччий за Балака Зипоренка, царя Моабського? Чи ж він судивсь із Ізраїлем або воювавсь із ним?
Разве ты лучше царя Моавитского Валака, сына Сепфорова? Ссорился ли он с Израилем, воевал ли он с ними?
Уже триста год, як осївсь Ізраїль у Гесбонї і в займищах його, ув Ароері і по всїх його городах, по обох боках Арнону: чом же ви за ввесь той час не віднїмали їх?
Народ Израиля уже триста лет живёт в Есевоне, и в Ароире, и в окружающих их городах, и во всех городах вокруг Арнона. Так почему же вы не пытались забрать их всё это время?
Не заподїяв я тобі нїякого лиха, а ти кривдиш мене вриваючись до мене. Нехай Господь, суддя, судить між Ізраїлем і Аммонїями.
Я не сделал тебе ничего плохого, а ты делаешь мне зло, выступая войной против меня. Так пусть Господь, истинный Судья, решит, кто прав: народ Израиля или аммонитяне.
Та царь Аммонїйський не вважав на слова, що переказав йому послами Ефтай.
Но царь Аммонитский отказался выслушать послов Иеффая.
Тодї найшов на Ефтая дух Господень, і він перейшов Галаад і Манассію, і перейшов через Массифу Галаадську, а з Массифи Галаадської двинув проти Аммонїїв.
И снизошёл на Иеффая Дух Божий. Иеффай прошёл Галаад и Манассию и из города Массифа Галаадского прошёл к земле аммонитян.
І обрік Ефтай себе таким обітом: Коли ти справдї подаси Аммонїїв менї на поталу,
Иеффай дал обет Господу. Он сказал: "Если Ты позволишь мне разбить аммонитян,
Тодї, хто б нї вийшов із дверей моєї господи зустріч мене, як я в мирі вернуся від Аммонїїв, нехай той буде Господеві, й я принесу його на всепаленнє.
то, когда я вернусь с победой, первое, что выйдет мне навстречу из ворот моего дома, я отдам Тебе, Господи, и принесу это в жертву. "
І двинув Ефтай проти Аммонїїв воювати з ними, і подав Господь їх на поталу йому.
Затем Иеффай пошёл и сразился с аммонитянами. И Господь помог ему разбить их.
І побив він їх страшенно, від Ароера до Минита двайцять міст, і аж до Абель-Керамиму, й впокорились Аммонїї перед синами Ізрайлевими.
Он уничтожил двадцать городов, от города Ароера и до города Минифа, и дальше до города Авель-Керамима. Это было великое поражение аммонитян, и они смирились перед народом Израиля.
Як же прийшов Ефтай в Массифу додому, аж виходить зустріч йому дочка його з музиками й танцями. Була вона в його дитина єдина; опріч неї не було нї сина, нї дочки.
Иеффай вернулся в Массифу. И вот навстречу ему, с бубном и танцами, вышла из дома его дочь. Она была единственной дочерью Иеффая, других детей у него не было.
Побачивши він її, розідрав одежу на собі й промовив: Ой доненько ж моя! як ти пригнула мене к земли! Ти ж то й занапастила мій супокій! Однакож відтворив я уста мої перед Господом, то й не візьму того назад.
Когда Иеффай увидел, что дочь первая вышла ему навстречу, он разорвал на себе одежду, чтобы показать своё горе, и сказал: "Ах, дочь моя! Ты сразила меня! Ты сделала меня очень несчастным! Я дал обет Господу и не могу изменить его!".
Вона відказала йому: Батеньку мій! коли ти одверз уста твої перед Господом, дак чини зо мною так, як промовив єси. Дав же таки тобі Господь помститись над ворогами твоїми Аммонїями.
И сказала Иеффаю дочь: "Отец, ты дал Господу обет, так сделай со мной то, что обещал. Ведь Господь помог тебе разбить твоих врагов, аммонитян".
Просила тільки панотця свого: Дай менї ще два місяцї пожити: пійду я в гори та оплачу моє дївоцтво з подругами моїми.
Затем она сказала отцу: "Только сделай для меня вот что: отпусти меня одну на два месяца. Я пойду в горы и с подругами буду оплакивать то, что никогда не выйду замуж и не буду иметь детей".
Він відказав: Ійди! І пустив її на два місяцї. І пійшла вона з подругами своїми та й оплакувала в горах дївоцтво своє.
Иеффай отпустил дочь на два месяца, и она ушла с подругами в горы и там они горевали о том, что она никогда не выйдет замуж и не будет иметь детей.
Як уплило ж два місяцї, вернулась вона до панотця свого, й він справдив на їй обіт свій, що ним обрік себе, і вона не взнала мужа. І ввійшло в звичай в Ізраїлї,
А через два месяца она вернулась к отцу, и он сделал то, что обещал Господу. Так дочь Иеффая не познала мужчину, а в Израиле появился обычай: