Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Cовременный перевод WBTC
Син же Еробаалів Абимелех прибув у Сихем до материних братів і говорив їм і всьому родові материної родини ось так:
Авимелех, сын Иероваала (Гедеона), пошёл в город Сихем к братьям своей матери и сказал своим дядям и всей семье матери:
Поспитайте усїх Сихемських міщан: Що вам більш до вподоби: чи щоб панували над вами усї сїмдесять синів Еробаалових, чи лучче, щоб володїв один? Памятайте при тому, що я ваше тїло й ваша кість.
"Спросите у вождей города Сихема: что лучше для вас: чтобы управляли вами все семьдесят сынов Иероваала, или чтобы управлял вами один? И помните, что я ваш родственник".
І промовляли брати материні до всїх Сихемських міщан про його тими самими словами, так що прихилили їх серце до Абимелеха, бо казали: Він родич нам.
Дяди Авимелеха спросили об этом вождей города Сихема, и вожди решили последовать за Авимелехом. "В конце концов он наш брат", — сказали они.
От і дали йому сїмдесять секлів срібла з храму Баал-Верита, а за сї гроші найняв Абимелех нужденних та легкодумних людей, що за ним пійшли.
Вожди Сихема дали Авимелеху семьдесят кусков серебра из храма Ваалверифа. Авимелех нанял на это серебро никчёмных и безрассудных людей, и они всюду за ним следовали.
Тодї прибув у батьківський дім в Офрі та й повбивав братів своїх, Еробааленків, сїмдесят чоловіка на одному каменї. Один тільки менший Еробааленко Йотам, остався живий, сховавшись.
Авимелех пошёл в дом своего отца в Офре и убил своих братьев, семьдесят сыновей своего отца Иероваала (Гедеона), всех у одного камня. Один Иофам, младший сын Иероваала, скрылся от Авимелеха. Он спрятался и поэтому остался в живых.
Тодї зібрались до купи всї городяне Сихемські вкупі з родинами (містечка) Мілло, зійшлись і обрали собі Абимелеха за царя під дубом, що стоїть під Сихемом.
Затем вожди Сихема и весь дом Милло собрались возле священного дуба в Сихеме и сделали Авимелеха своим царём.
Як переказано про се Йотамові, взійшов він на верх гори Гарисим, і покликнув голосно:
Когда Иофам услышал, что вожди Сихема сделали Авимелеха своим царём, он встал на вершине горы Гаризима и, крича, громко говорил народу: Слушайте меня, вожди Сихема, а потом пусть вас выслушает Бог.
Слухайте мене, городяне Сихемські, щоб і Бог слухав вас. Колись посходились докупи дерева, щоб намастити царя наб собою, й промовили до оливи: царюй над нами!
Однажды деревья решили выбрать себе царя, который будет править ими. Они сказали оливковому дереву: "Царствуй над нами".
Олива ж відказала їм: Чи то ж занедбаю свою мастину, якою прославляють богів і людей, щоб між деревами стати висшою?
Но оливковое дерево ответило им: "Люди и боги чествуют меня за моё масло. Так должно ли я перестать давать масло, чтобы править над другими деревьями?".
Тодї промовили дерева до смокви (фіґи): Ходи, прийми царюваннє над нами!
Тогда деревья сказали фиговому дереву: "Иди ты и царствуй над нами".
Та смоква (фіґа) відказала їм: Чи то ж менї понехати мої солодощі й дорогі ягоди мої, щоб бути вивисшеною між деревами?
Но фиговое дерево ответило: "Должно ли я перестать давать свои хорошие и сладкие плоды и идти царствовать над другими деревьями?".
Тодї промовили дерева до виноградини! Царюй же бо над нами!
Тогда деревья сказали виноградной лозе: "Царствуй над нами",
Виноградина ж відказала їм: Чи менї ж та покинути соковину мою, що звеселяє й богів і людей, щоб датись вивисшити між деревами?
Но виноградная лоза ответила: "Мое вино веселит народ и царей. Так должна ли я перестать давать вино, чтобы царствовать над деревьями?".
Тодї всї дерева промовили до тернівки: То хоч ти царюй над нами!
Наконец все деревья сказали терновнику: "Иди ты и царствуй над нами".
Терновий же колюка відказав деревам: Коли справдї хочете помазати мене на царя над вами, дак ідїте ховайтесь у мойму холодку. Як же не схочете, запалає полумє з тернівки та й пожере кедри Ливанські.
Терновник сказал деревьям: "Если вы действительно хотите, чтобы я был царём над вами, то идите и укройтесь под моей тенью. Если же нет, то пусть вспыхнет огонь из терновника и сожжёт даже кедры ливанские".
Оце ж міркуйте, чи чесним і праведним робом ви поступили, зробивши царем Абимелеха? та чи гарно ви вчинили з Еробаалом й його родиною, й як відплатили добродїйства його?
"Если вы выбрали Авимелеха своим царём, поступив по совести, то вы будете счастливы с ним. И хорошо, если вы были справедливы к Иероваалу и его семье и отнеслись к нему как подобает.
За вас воював панотець мій і одважував душу свою, й визволив вас із потали в Мадиянїїв,
Подумайте, что мой отец сделал для вас. Он сражался за вас и рисковал своей жизнью, спасая вас от мадианитян.
А ви тепер встали проти дому батька мого, ви синів його, сїмдесят мужів, убили на одному каменї, та поставили Абимелеха, сина раби його, царем над городянами Сихемськими, бо він родоколїнник вам!
А теперь вы восстали против семьи моего отца и убили семьдесят сынов его у одного камня. Вы сделали Авимелеха своим царём потому, что он ваш родственник. Но он всего лишь сын рабыни моего отца!
Коли ви сьогоднї чесним і праведним робом ходили коло Еробаала й його родини, так утїшайтесь Абимелехом, а він вами нехай втїшаєсь;
Если вы ныне поступили честно по отношению к Иероваалу и его семье, то радуйтесь со своим царём Авимелехом, и пусть он будет счастлив с вами.
Коли ж нї, так нехай запалає поломє від Абимелеха та й пожере городян Сихемських й осадників Миллоських, і нехай запалає поломє від городян Сихемських й осадників Миллоських, та й жере Абимелеха!
Но если вы поступили не по совести, то пусть огонь изойдёт от Авимелеха и сожжёт жителей Сихема и весь дом Милло. И пусть огонь изойдёт от жителей Сихема и от дома Милло и сожжёт Авимелеха!".
І зник Йоатам і втїк у Беер, і тулився там на низинї, ховаючись перед братом своїм Абимелехом.
Сказав всё это, Иофам бежал и скрылся от брата своего Авимелеха в городе Беер.
І попустив Бог злому духові ввійти між Абимелеха й городян Сихемських, так що городяне Сихемські перестали Абимелехові коритись,
И послал Бог злого духа между Авимелехом и жителями Сихема. Вождям Сихема больше не нравился Авимелех, и они стали думать, как бы ему навредить.
Щоб відомстився злочин на семи десятках синів Еробаалових, і щоб їх кров упала на брата їх Абимелеха, що повбивав їх, і на городян Сихемських, що допомогли йому вбити братів своїх.
Потому что Авимелех убил семьдесят сыновей Иероваала, которые были его братьями, и жители Сихема помогали ему в этом.
Оце ж настановили городяне Сихемські проти його людей в засїдку, й грабили вони кожного приходня по дорозї. І довідавсь Абимелех про се.
Они посадили на вершинах гор людей, которые грабили всякого, проходящего мимо, и Авимелеху донесли об этом.
Тим часом прийшов Гаал Ебоденко з родоколїнниками своїми в Сихем, і ходили вони по Сихему, й горожане Сихемські няли віри йому.
Гаал, сын Еведа, пришёл со своими братьями в Сихем, и вожди Сихема решили довериться ему и пойти за ним.
І повиходили вони в поле, й збирали виноград свій, і давили вино в точилах і сьвяткували подячне сьвято, ходили в храм бога свого, й їли й пили та кляли Абимелеха.
Однажды жители Сихема вышли в поле собирать виноград. Они выдавили виноград, сделали вино и устроили праздник в доме своего бога. Они ели, пили и проклинали Авимелеха.
І говорив тодї Гаал Ебоденко: Хто такий Абимелех, а хто Сихем, щоб нам підневолюватись йому? Хиба він не син Еробаалів, а слуга його Зебул не гетьманом у його? Лучше служити потомкам Гемора, батька Сихемового, про що же нам підневолюватись йому?
Гаал, сын Еведа, сказал: "Мы — народ Сихема. Почему мы должны подчиняться Авимелеху? Кто он такой? Не сын ли он Иероваала? Не сделал ли Иероваал Зевула главным начальником? Мы не должны служить Авимелеху! Его народ был слугой Еммора, основателя Сихема.
Коли б хто дав сей люд під мою руку, я прогнав би Абимелеха. І сказано про се Абимелехові й говорено: Збирай більше війська та й виходи.
Если бы я командовал этими людьми, я бы прогнал Авимелеха. Я сказал бы ему: "Собери своё войско и выходи на битву"".
Як дочувсь ж Зебул, городський отаман, про Гаалові Ебоденкові речі, взяла його досада.
Зевул, начальник города, услышав слова Гаала, сына Еведова, очень рассердился
І послав тайком посланцїв до Абимелеха й звелїв сказати йому: Прийшов Гаал Ебоденко з свояками своїми в Сихем та й бурить проти тебе місто.
и отправил послов к Авимелеху в город Арум. Вот его послание: Гаал, сын Еведа, и братья его пришли в Сихем и настраивают всех жителей города против тебя.
Тож вибирайсь у ночі вкупі з військовим людом, що маєш при собі, та й заляж у полі;
Так вот: ты и твой народ должны подойти ночью к городу и спрятаться в поле,
Уранцї ж рано, скоро зійде сонце, рушай і наступи на город. Як же він вийде проти тебе з людьми, що має при собі, так чини з ним, що й як зможеш.
а утром, на восходе солнца, атакуй город. Гаал со своими людьми выйдет из города, чтобы сразиться с тобой, и, когда они выйдут на битву, делай с ними, что в твоих силах.
І встав Абимелех уночі з військовими людьми, що мав при собі, й залягли вони чотирма купами проти Сихемцїв залягом.
Ночью Авимелех и его воины встали и подошли к городу. Разделившись на четыре группы, они сели в засаду.
Як же Гаал вийшов у міські ворота, вискочив Абимелех із засади з людьми, що мав при собі.
Когда Гаал, сын Еведа, вышел к городским воротам, Авимелех и те, кто был с ним, вышли из засады.
Побачив Гаал військовий люд і каже Зебулові: Он спускається військо з вершини гір! А Зебул відказує: Се тїнь попід горами здається тобі людьми.
Увидев людей, Гаал сказал Зевулу: "Смотри, люди спускаются с гор". "Ты принимаешь тень от гор за людей", — ответил Зевул.
Озветься же удруге Гаал і каже: Справдї спускається з гори військо, а частина його простує сюди від дуба Меонним.
Но Гаал снова сказал: "Смотри, вот люди спускаются с возвышенности. Я вижу головы людей, идущих от Дерева Колдунов".
І сказав йому тодї Зебул: Де ж тепер твоя губа, що ти нею промовляв: Хто такий Абимелех, щоб нам підневолюватись йому? Оце ж і є той нарід, що зневажав єси його. Тепер виходь та й бийся з ним.
Зевул сказал Гаалу: "Почему ты не хвастаешься сейчас? Ты говорил, что Авимелех — никто и что мы не должны подчиняться ему. Это те люди, над которыми ты смеялся. Так иди теперь и сразись с ними".
Виступив тодї Гаал поперед городян Сихемських назустріч Абимелехові;
И вышел Гаал, ведя за собой жителей Сихема, на битву с Авимелехом.
І гнав його Абимелех перед собою нагінцем, і багацько вбитих полягло до самих міських воріт.
Авимелех погнался за Гаалом и его людьми, которые бежали назад к городским воротам, и многие из них были убиты прежде, чем добежали до ворот.
І остався Абимелех ув Арумі, а Зебул уганяв за Гаалом та його товаришами, й не було їм вже притулку в Сихемі.
Затем Авимелех вернулся в город Арум, а Зевул выгнал Гаала и его братьев из Сихема.
На завтра ж уранцї вийшов люд у поле (до бою), і донесено про се Абимелехові.
На другой день вышел народ Сихема на работу в поле. Авимелех узнал об этом.
Узяв тодї він свій військовий люд, подїлив його на три купи, заляг у полі залягом, і скоро побачив, що люд виходить із міста, двинув проти них та й побив їх.
Авимелех хотел неожиданно напасть на жителей Сихема. Он разделил свой народ на три отряда и поставил их в засаду в поле. Когда они увидели людей, идущих из города, они поднялись и атаковали их.
Між тим як Абимелех і віддїл, що був при йому, зайняли становище перед міськими воротами, два другі віддїли напали на всїх, що були в полі, та й повбивали їх.
Авимелех со своими отрядами побежал к городским воротам и стал там, а два других отряда напали на тех, кто был в поле, и убили их.
І бив Абимелех на город увесь той день та й звоював його, і повбивав людей, що там були, саме ж місто зруйнував і засїяв сіллю.
Авимелех сражался с городом Сихем весь тот день. Они захватили город и убили всех его жителей, а город разрушили и посыпали руины солью.
Як же почули про се осадники замку Сихемського, кинулись вони в храмову твердиню Баалверита.
Когда те, кто жил в Сихемской башне, услышали, что произошло в Сихеме, они собрались в безопасной комнате храма бога Ваал-Верифа.
З'ясовано тодї Абимелехові, що всї осадники замчане Сихемські там укупі.
Когда Авимелеху донесли, что живущие в Сихемской башне собрались все вместе,
І пійшов Абимелех з усїм людом, що мав при собі, на Селмон-гору. Тут ухопив сокиру, нарубав галузя, підняв і закинув собі на плечі, і звелїв усїм військовим, що йшли за ним: Бачите, що я роблю, те й ви робіте!
он пошёл со своим народом на гору Селмон, взял топор, нарубил сучьев, положил их себе на плечи и сказал народу: "Скорее! Делайте то же, что и я".
Тодї й усї військові, чоловік за чоловіком, нарубали галузя й пійшли за Абимелехом, накидали його кругом вежі та й спалили вежу вогнем, так що всї замчане Сихемські погинули, до тисячи душ чоловіків і жіноцтва.
И каждый из них нарубил сучьев и пошёл за Авимелехом. Они положили сучья возле безопасной комнаты храма Ваал-Верифа, подожгли их и сожгли всех, кто там находился. Так погибло около одной тысячи мужчин и женщин, живущих в башне Сихемской.
Тодї двинув Абимелех у Тебез, обложив Тебез і звоював його.
Потом Авимелех и его люди напали на город Тевец и захватили его.
Посеред города ж та була утверджена башта. Туди повтїкали й чоловіки й жіноцтво й усї городяне, заперлись в їй та й повиходили на дах.
В городе была крепкая башня. Все жители города побежали туда, заперлись и поднялись на крышу башни.
Абимелех метнувсь до башти, добувати її, й підійшов до дверей, щоб її підпалити.
Авимелех со своими людьми атаковал башню. Он подошёл к дверям башни, чтобы сжечь её огнём.
Втім кинула одна жінка йому на голову відломок камення жорнового, та й проломила йому черепа.
Но, пока он стоял около дверей, женщина, стоявшая на крыше, сбросила ему на голову точильный камень и проломила ему череп.
Зараз кликнув він на чуру свого, що носив зброю за ним, і звелїв йому: Вийми з піхви меча твого та й завдай менї смерть, щоб не мовляли про мене: Баба вбила його! Пробив його тодї чура, й він умер.
Авимелех тотчас подозвал оруженосца и сказал ему: "Обнажи свой меч и убей меня, чтобы не говорили, что Авимелеха убила женщина". Тогда слуга пронзил Авимелеха мечом, и он умер.
Побачивши же Ізрайлитяне, що Абимелех мертвий, розійшлись по своїх домівках.
Израильтяне увидели, что Авимелех умер, и разошлись по домам.
Так відплатив Бог за злочин Абимелехові, що заподїяв батькові свойму, вбивши сїмдесят братів своїх.
Так Бог наказал Авимелеха за все злодеяния, которые он сделал отцу своему, убив семьдесят своих братьев.