Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Cовременный перевод WBTC
Зифії ж прийшли до Саула в Гиву та й кажуть: Чи знаєш ти, що Давид ховається в нас на горі Гахилї, перед пустинею?
Зифеи пришли к Саулу в Гиву и сказали: "Давид скрывается на холме Гахила, напротив Иесимона".
І зладивсь Саул із трьома тисячами чоловіка вибраних з Ізраїля у Зуф-пустиню, шукати Давида в пустинї Зуф.
И спустился Саул в пустыню Зиф с тремя тысячами человек, отобранными из всего Израиля, чтобы искать там Давида.
І отаборився Саул на горі Гахилї, що лежить перед пустинею при дорозї. Давид же находивсь у пустинї, і видїв, що Саул прийшов за ним в пустиню,
Саул разбил свой лагерь на холме Гахила, у дороги напротив Иесимона. Давид же находился в пустыне и видел, что Саул шёл туда за ним.
І вислав Давид вивідачів, та й довідався, що Саул справдї прибув.
Давид послал разведчиков и выяснил, что Саул действительно пришёл.
І встав Давид та й прийшов тайком на те місце, де Саул отаборивсь, і бачив Давид те місце, де спав Саул і Авенир, син Нирів, гетьман його; спав же Саул в шатрі, а люде розложились кругом його.
Тогда Давид пошёл туда, где Саул разбил свой лагерь. Он увидел, где спал Саул и его военачальник Авенир, сын Нира. Саул спал в центре лагеря, а народ расположился вокруг него.
І обернувсь Давид і сказав Ахимелехові Гетієві та Абессї-Зеруленкові, братові Йоабовому: Хто пробереться зо мною до Саула в табір? І каже Абесса: Я проберусь із тобою.
Давид обратился к Ахимелеху Хеттеянину и к Авессе, сыну Саруина, брату Иоава. Он спросил их: "Кто пойдёт со мной к Саулу в лагерь?" Авесса ответил: "Я пойду с тобой".
Як же пробрались у ночі Давид з Абессою до людей (Саулових), аж лежить Саул у снї, а спис його стремить у землї в головах у його; Абенир же й люде лежать навкруги його.
Ночью Давид и Авесса пошли в лагерь Саула. Саул спал в лагере, и копьё его было воткнуто в землю у его изголовья, а Авенир и остальной народ спали вокруг Саула.
І каже Абесса Давидові: Сьогоднї видав Господь тобі в руки ворога твого; позволь, я за одним разом пристромлю його 'д землї списом; не треба вдруге.
Авесса сказал Давиду: "Сегодня Бог отдаёт врага в твои руки. Позволь, я пригвозжу его копьём к земле одним ударом, мне не придётся два раза ударять!"
Давид же відказав Абессї: Не вбивай його, бо хто наложив коли руку на помазанника Господнього, та й не був скараний?
Но Давид сказал Авессе: "Не убивай Саула! Кто поднимет руку на помазанника Господа, тот будет наказан!
І додав ще Давид: Так певно, як живе Господь: нехай вбє Господь його, чи сама прийде смерть його і він умре, або двине він у поход і поляже;
Как жив Господь, Он сам поразит Саула. Может быть, придёт его день, и он умрёт или будет убит в сражении.
Мене ж нехай боронить Господь від того, щоб наложив я руку на помазанника Господнього; ти ж возьми списа, що в головах у його й конву з водою, та й ходїмо собі.
А я молю Господа, чтобы он никогда не позволил мне поднять руку на царя, избранного Господом! Теперь возьми копьё и сосуд с водой, которые у изголовья Саула, и пойдём".
От і взяв Давид списа й посудину з водою, що були в головах у Саула, та й пійшли вони собі, й нїхто не бачив, нї знав, нї прокинувсь; всї спали, бо всїх обняв насланий від Господа твердий сон.
Давид взял копьё и сосуд с водой у изголовья Саула, и они ушли из лагеря Саула. И никто не знал и не видел, что произошло, и никто не проснулся. Все люди Саула спали, ибо Господь усыпил их глубоким сном.
Тодї перейшов Давид на другий бік та й став на вершинї гори оддалїк, так що між ними була велика просторонь.
Давид перешёл на другую сторону долины и стал на вершине горы напротив лагеря Саула. Между ними было большое расстояние.
І покликнув Давид на люде й на Абенира Ниренка: Не відкликнешся, Абенире? І відказав Абенир: Хто ти такий, що покликуєш і безпокоїш царя?
И закричал Давид народу и Авениру, сыну Нира: "Отвечай, Авенир!" Авенир ответил: "Кто ты такой, чтобы кричать царю?"
І озветься Давид: Ти ж такий чоловік, що нема тобі й рівнї в Ізраїлї; чом же ти не стережеш твого пана, царя? бо се хтось з людей пробрався був, щоб убити пана твого, царя.
Давид сказал Авениру: "Не муж ли ты? Кто может сравниться с тобой в Израиле? Так почему же ты не бережёшь господина твоего, царя? Простой человек приходил в лагерь, чтобы убить царя, господина твоего.
Недобра се річ, що ти вдїяв: Так певно, як живе Господь, заслужили ви на смерть, що ви свого пана, помазанника Господнього, не стережете. Подивись лишень, де царський спис і коновка з водою, що стояли в головах у його!
Ты совершил большую ошибку! И как верно то, что жив Господь, ты и люди твои заслуживаете смерти за то, что не охраняете господина вашего, царя, избранного Господом. Посмотри вокруг. Где копьё и сосуд с водой, которые были у изголовья Саула?"
Саул же впізнав Давидів голос і каже: Чи се ж не твій голос, мій сину Давиде? І рече Давид: Мій голос, пане мій, царю.
Саул узнал голос Давида и сказал: "Твой ли это голос, сын мой, Давид?" Давид ответил: "Да, это мой голос, господин мой царь".
Та й рече далїй: Чого ж се ти женешся за твоїм рабом? що я таке вчинив, і яке зло в руцї моїй?
И ещё сказал Давид: "Господин мой, за что ты преследуешь меня? Что я сделал? В чём виноват я?
Ой коли б же ти, пане мій, царю, хоч тепер прихилив ухо до слів раба твого: Коли Господь настроїв тебе проти мене, так нехай воно буде йому од тебе пахучою жертвою; коли ж люде, то нехай вони будуть прокляті перед лицем Господнїм, бо вони мене оце вигнали, щоб не було менї частини в наслїддї Господньому, і сказали: Ійди, служи чужим богам.
Господин мой царь, выслушай меня! Если Господь возбудил в тебе злобу против меня, то пусть Он примет жертву. Но если это люди возбудили в тебе злобу ко мне, то пусть они будут прокляты перед Господом! Они изгнали меня с земли, которую дал мне Господь, говоря: "Иди и служи чужим богам".
Нехай же кров моя не пролиється на землю перед лицем Господнїм, оце бо царь Ізрайлїв та вийшов шукати одну блоху, як уганяють за куропаткою по горах!
Так не дай пролиться крови моей на землю вдали от Господа. Царь Израиля вышел искать одну блоху, как человек, который гоняется за куропаткой по горам".
І відказав Саул: Провинив я; вернись назад, сину Давиде; нїколи вже не засмучу тебе, тим що моя душа тобі сьогоднї була дорога: по дурному чинив я й проступився тяжко.
И сказал Саул: "Я согрешил. Возвратись, сын мой, Давид. Я не буду больше делать тебе зла, ибо сегодня ты показал, что тебе дорога жизнь моя. Я вёл себя глупо и совершил большую ошибку".
І відказав Давид: Ось царський спис; нехай хто з слуг прийде сюди й візьме.
Давид ответил: "Вот копьё царя. Пусть один из юношей придёт сюда и возьмёт его.
Господь кожному заплатить по справедливостї й вірі його, бо Господь оддав був менї в руки тебе, я ж не схотїв наложити руки на помазанника Господнього.
Господь воздаёт каждому по делам его. Он вознаграждает тех, кто поступает праведно, и наказывает тех, кто неправеден. Господь сегодня отдавал тебя в мои руки, но я не подниму руки своей на царя, избранного Господом.
Як дорога була менї сьогоднї душа твоя, нехай така дорога буде моя душа Господеві, і нехай він рятує мене з усякої нужди.
Сегодня я показал, что твоя жизнь дорога мне! Так и Господь, да ценит мою жизнь и да избавит меня от всяких бед!"
І відказав Саул Давидові: Благословен єси, мій сину Давиде: ти й дїло вдїєш, і могучо переможеш. І пійшов Давид своєю дорогою, а Саул вернувсь додому.
И сказал Саул Давиду: "Да благословит тебя Бог, сын мой Давид. Ты будешь творить великие дела, и успех будет тебе во всём". И пошёл Давид Своим путём, а Саул возвратился домой.