Переклад Куліша та Пулюя

New King James Version

Як же прийшов Давид з людьми своїми на третий день у Секелаг, напали були Амаликії од полудня на Секелаг, злупили Секелаг і спалили його огнем,

1

David’s Conflict with the Amalekites

Now it happened, when David and his men came to Ziklag, on the third day, that the Amalekites had invaded the South and Ziklag, attacked Ziklag and burned it with fire,

2

І позаймали з його в полонь жінок і все мале й велике, нїкого не вбивши, та й погнали своєю дорогою.

2

and had taken captive the women and those who were there, from small to great; they did not kill anyone, but carried them away and went their way.

3

Як прийшов Давид із людьми своїми в город, аж його випалено, жінок же їх, синів і дочок позаймано в полонь.

3

So David and his men came to the city, and there it was, burned with fire; and their wives, their sons, and their daughters had been taken captive.

4

І заплакав у голос Давид і люде, що мав при собі, і плакали вони, покіль не стало й снаги плакати.

4

Then David and the people who were with him lifted up their voices and wept, until they had no more power to weep.

5

І обох жінок Давидових зайнято в полонь: Ахиноаму з Езрееля й Абигею, жінку Кармелїя Набала.

5

And David’s two wives, Ahinoam the Jezreelitess, and Abigail the widow of Nabal the Carmelite, had been taken captive.

6

Давид же попав у велику журбу, як почали люде радити, щоб його побити каміннєм, бо кожен між людьми жалував з душі за своїми синами й дочками. Однакже Давид укріпивсь у Господї, Бозї свойму.

6

Now David was greatly distressed, for the people spoke of stoning him, because the soul of all the people was [a]grieved, every man for his sons and his daughters. But David strengthened himself in the Lord his God.

7

І казав Давид сьвященникові Абіатарові, синові Ахимелеха: Ось принеси менї сюди ефода! І принїс Абіатар Давидові ефода.

7

Then David said to Abiathar the priest, Ahimelech’s son, “Please bring the ephod here to me.” And Abiathar brought the ephod to David.

8

І поспитав Давид Господа: Чи наздогоняти менї сю орду? Чи наздожену? І сказано йому: Наздоганяй; наздоженеш і відобєш.

8

So David inquired of the Lord, saying, “Shall I pursue this troop? Shall I overtake them?”
And He answered him, “Pursue, for you shall surely overtake them and without fail recover all.”

9

І пустивсь Давид із шістьма сотнями чоловіка, що мав при собі, в дорогу, і добігли вони до потока Босор, і декотрі помучені остались там.

9

So David went, he and the six hundred men who were with him, and came to the Brook Besor, where those stayed who were left behind.

10

І погнав далїй Давид із чотирма сотнями чоловіка, тим часом як двістї, що були потомлені, зістались, бо не мали сили перейти потік Босорський.

10

But David pursued, he and four hundred men; for two hundred stayed behind, who were so weary that they could not cross the Brook Besor.

11

І знайшли вони в полі Египтїя та й привели до Давида. І дано йому попоїсти хлїба та напитись води,

11

Then they found an Egyptian in the field, and brought him to David; and they gave him bread and he ate, and they let him drink water.

12

І дано йому шмат вязанки смоківної та дві вязки родзинків з'їсти, і він їв та й прийшов до себе, бо три днї нїчого не їв і нїчого не пив.

12

And they gave him a piece of a cake of figs and two clusters of raisins. So when he had eaten, his strength came back to him; for he had eaten no bread nor drunk water for three days and three nights.

13

І спитав у його Давид: Чий ти і звідки ти? І каже: Я хлопець Египтїйський, раб одного Амаликія. Пан мій покинув мене, бо три днї тому я був занедужав.

13

Then David said to him, “To whom do you belong, and where are you from?”
And he said, “I am a young man from Egypt, servant of an Amalekite; and my master left me behind, because three days ago I fell sick.

14

Ми набігали набігом у полуденню Керету і в займище Юдине і в полуденню Калебу та й спалили Сикелаг.

14

We made an invasion of the southern area of the Cherethites, in the territory which belongs to Judah, and of the southern area of Caleb; and we burned Ziklag with fire.”

15

І питає в його Давид: Чи проведеш нас до тото там війська? Відказує сей: Поклянись менї Богом, що не вбєш мене та й панові мойму не видаси, то я приведу тебе в 'цю горду.

15

And David said to him, “Can you take me down to this troop?”
So he said, “Swear to me by God that you will neither kill me nor deliver me into the hands of my master, and I will take you down to this troop.”

16

Як повів же їх, аж Амаликії роскинулись по тій сторонї далеко, їдять, пють і сьвяткують сьвято над великою здобиччю, що набрали в Филистійській землї і в землї Юдейській.

16

And when he had brought him down, there they were, spread out over all the land, eating and drinking and dancing, because of all the great spoil which they had taken from the land of the Philistines and from the land of Judah.

17

Давид же бив їх від сумерків аж до вечора другого дня, так що нїхто з їх не уйшов опріч чотирьох сот молодцїв, що кинулись на верблюди та й повтїкали.

17

Then David attacked them from twilight until the evening of the next day. Not a man of them escaped, except four hundred young men who rode on camels and fled.

18

І визволив Давид усе, що пожакували Амалекії, і жінок своїх обох відняв Давид,

18

So David recovered all that the Amalekites had carried away, and David rescued his two wives.

19

Так що не втеряно в них нїчого від найменьшого та й до найбільшого, нї здобичі, нї синів нї дочок, анї чого иншого, що награбили вони; усе вернув Давид назад;

19

And nothing of theirs was lacking, either small or great, sons or daughters, spoil or anything which they had taken from them; David recovered all.

20

І відняв Давид всї череди й отари та й гнали вони їх поперед себе, покликуючи: Се Давидова здобич!

20

Then David took all the flocks and herds they had driven before those other livestock, and said, “This is David’s spoil.”

21

І вернувся Давид до тих двох сотень чоловіка, що надто були втомлені і не змогли йти далїй, так що їх покинуто коло потока Босор, і повиходили вони проти Давида й людей, що були з ним. І наближивсь Давид ід тим людям і привитав їх чемно.

21

Now David came to the two hundred men who had been so weary that they could not follow David, whom they also had made to stay at the Brook Besor. So they went out to meet David and to meet the people who were with him. And when David came near the people, he [b]greeted them.

22

Та всякі злюки й нїкчемники між людьми, що ходили з Давидом, почали таке провадити: За те що вони з нами не ходили, ми не дамо їм нїчого з тієї здобичі, що відобрали, опріч їх жінок та дїтей; нехай будуть їх та йдуть собі.

22

Then all the wicked and worthless[c] men of those who went with David answered and said, “Because they did not go with us, we will not give them any of the spoil that we have recovered, except for every man’s wife and children, that they may lead them away and depart.”

23

Давид же відказав: Не чинїте таке після того, що нам дав Господь і оборонив нас, а горду, що напала на нас, оддав нам у руки.

23

But David said, “My brethren, you shall not do so with what the Lord has given us, who has preserved us and delivered into our hand the troop that came against us.

24

Та й хто слухати ме вас у 'цїй справі? Нї, яка частина тим, що ходили на війну, така мусить бути й тим, хто зостався при таборі: однаково всїх обдїлиться.

24

For who will heed you in this matter? But as his part is who goes down to the battle, so shall his part be who stays by the supplies; they shall share alike.”

25

На тому стало воно з того дня й на дальше. Він се зробив установою й звичаєм ув Ізраїлї по сей день.

25

So it was, from that day forward; he made it a statute and an ordinance for Israel to this day.

26

Вернувшися ж у Секелаг, послав Давид частину здобичі прихильним до його мужам громадським ув Юдї, говорючи: Оце вам гостинець із здобичі від ворогів Господнїх,

26

Now when David came to Ziklag, he sent some of the [d]spoil to the elders of Judah, to his friends, saying, “Here is a present for you from the spoil of the enemies of the Lord” —

27

Так само й тим, що в Бетелї, в Рамотї полуденньому, і в Яттирі,

27

to those who were in Bethel, those who were in Ramoth of the South, those who were in Jattir,

28

Тим що в Ароїрі, і в Шифмотї, і в Естемоа,

28

those who were in Aroer, those who were in Siphmoth, those who were in Eshtemoa,

29

Тим що в Рахалї, і в городах Ерахмеельських, і в містах Кенїйських,

29

those who were in Rachal, those who were in the cities of the Jerahmeelites, those who were in the cities of the Kenites,

30

Тим що в Хормі й в Хорашанї, й в Атасї,

30

those who were in Hormah, those who were in [e]Chorashan, those who were in Athach,

31

Тим що в Гебронї і по всїх инших місцях, що блукав по них Давид із своїми людьми.

31

those who were in Hebron, and to all the places where David himself and his men were accustomed to rove.

Паралельне читання

Переклад Куліша та Пулюя

New King James Version

1 Самуїла 30

1 Samuel 30