Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Турконяка
Як же прийшов Давид з людьми своїми на третий день у Секелаг, напали були Амаликії од полудня на Секелаг, злупили Секелаг і спалили його огнем,
І сталося, коли входив Давид і його мужі третього дня до Секелака, то Амалик напав на південь й на Секелак і побив Секелак та запалив його вогнем.
І позаймали з його в полонь жінок і все мале й велике, нїкого не вбивши, та й погнали своєю дорогою.
А жінок і все, що в ньому, від малого аж до великого, не вбили, ні мужа, ні жінку, але взяли в полон і відійшли своєю дорогою.
Як прийшов Давид із людьми своїми в город, аж його випалено, жінок же їх, синів і дочок позаймано в полонь.
І прийшов Давид і його мужі до міста, і ось воно спалене вогнем, а їхні жінки, і їхні сини, і їхні дочки взяті в полон.
І заплакав у голос Давид і люде, що мав при собі, і плакали вони, покіль не стало й снаги плакати.
І підняв Давид і його мужі свій голос, і плакали, аж доти, доки не було в них сили далі плакати.
І обох жінок Давидових зайнято в полонь: Ахиноаму з Езрееля й Абигею, жінку Кармелїя Набала.
І обох жінок Давида взято в полон, Ахіноому, єзраелітку, і Авіґею, жінку Навала, кармилійця.
Давид же попав у велику журбу, як почали люде радити, щоб його побити каміннєм, бо кожен між людьми жалував з душі за своїми синами й дочками. Однакже Давид укріпивсь у Господї, Бозї свойму.
І Давид дуже засмутився, бо народ сказав побити його камінням, оскільки тяжкою була душа всього народу, кожного за його синів і за його дочок. Та Давид укріпився в Господі, Богові своєму.
І казав Давид сьвященникові Абіатарові, синові Ахимелеха: Ось принеси менї сюди ефода! І принїс Абіатар Давидові ефода.
І Давид звернувся до Авіятара, священика, сина Ахімелеха: Принесіть ефод!
І поспитав Давид Господа: Чи наздогоняти менї сю орду? Чи наздожену? І сказано йому: Наздоганяй; наздоженеш і відобєш.
І запитав Давид у Господа, кажучи: Чи гнатися мені за цією групою? Чи наздожену я їх? Той відказав йому: Женися, бо ти безсумнівно наздоженеш [1] і неодмінно визволиш [2]їх!
І пустивсь Давид із шістьма сотнями чоловіка, що мав при собі, в дорогу, і добігли вони до потока Босор, і декотрі помучені остались там.
І пішов Давид, сам і з ним шістсот мужів, і приходять аж до річки Восора, а надлишок остався.
І погнав далїй Давид із чотирма сотнями чоловіка, тим часом як двістї, що були потомлені, зістались, бо не мали сили перейти потік Босорський.
І гнався чотирма сотнями мужів, а залишилося двісті мужів, які осіли на другому боці потоку Восора.
І знайшли вони в полі Египтїя та й привели до Давида. І дано йому попоїсти хлїба та напитись води,
І знаходять в полі мужа, єгиптянина, і беруть його, та провадять його до Давида в полі. І дають йому хліб, і він з’їв, і напоїли його водою.
І дано йому шмат вязанки смоківної та дві вязки родзинків з'їсти, і він їв та й прийшов до себе, бо три днї нїчого не їв і нїчого не пив.
І дають йому частину смоківниць, і він з’їв. І піднявся його дух в ньому, бо він не їв хліба і не пив води три дні й три ночі.
І спитав у його Давид: Чий ти і звідки ти? І каже: Я хлопець Египтїйський, раб одного Амаликія. Пан мій покинув мене, бо три днї тому я був занедужав.
І сказав йому Давид: Звідки ти, і чий ти? А слуга-єгиптянин відповів: Я — раб чоловіка-амаликійця, і мій володар мене залишив, бо я захворів — сьогодні вже три дні.
Ми набігали набігом у полуденню Керету і в займище Юдине і в полуденню Калебу та й спалили Сикелаг.
І ми напали на південь Холтія, і на юдейські околиці, та на південь Хелува, а Селак ми спалили вогнем.
І питає в його Давид: Чи проведеш нас до тото там війська? Відказує сей: Поклянись менї Богом, що не вбєш мене та й панові мойму не видаси, то я приведу тебе в 'цю горду.
І сказав йому Давид: Чи поведеш мене до цієї групи? А той відповів: Поклянися ж мені Богом, що не уб’єш мене і не видаси мене в руки мого володаря, то я поведу тебе до цієї групи.
Як повів же їх, аж Амаликії роскинулись по тій сторонї далеко, їдять, пють і сьвяткують сьвято над великою здобиччю, що набрали в Филистійській землї і в землї Юдейській.
І повів його туди, і ось ці розсіялися по поверхні всієї землі, їли і пили, і святкували з причини всієї великої здобичі, яку взяли із землі филистимців та із землі Юди.
Давид же бив їх від сумерків аж до вечора другого дня, так що нїхто з їх не уйшов опріч чотирьох сот молодцїв, що кинулись на верблюди та й повтїкали.
І Давид напав на них, і громив їх від світанку аж до вечора, і на другий день, і не спасся з них ніхто, хіба лише чотириста слуг, які посідали на ослів і втекли.
І визволив Давид усе, що пожакували Амалекії, і жінок своїх обох відняв Давид,
Тож Давид відібрав усе, що захопили амаликійці, і відібрав обох своїх жінок.
Так що не втеряно в них нїчого від найменьшого та й до найбільшого, нї здобичі, нї синів нї дочок, анї чого иншого, що награбили вони; усе вернув Давид назад;
І не забракло їм нічого від малого й аж до великого, і від здобичі, і аж до синів і дочок, і до всього їхнього, що захопили, — Давид повернув усе.
І відняв Давид всї череди й отари та й гнали вони їх поперед себе, покликуючи: Се Давидова здобич!
І взяв Давид усі отари та стада, і відвів перед здобиччю. А вони називали здобич: Це здобич Давида.
І вернувся Давид до тих двох сотень чоловіка, що надто були втомлені і не змогли йти далїй, так що їх покинуто коло потока Босор, і повиходили вони проти Давида й людей, що були з ним. І наближивсь Давид ід тим людям і привитав їх чемно.
І приходить Давид до двохсот мужів, які були залишені, щоб не йшли за Давидом, а він їх розмістив біля потоку Восор, і вони вийшли назустріч Давидові та назустріч народові, який з ним. І прийшов Давид до народу, і запитали його про мир.
Та всякі злюки й нїкчемники між людьми, що ходили з Давидом, почали таке провадити: За те що вони з нами не ходили, ми не дамо їм нїчого з тієї здобичі, що відобрали, опріч їх жінок та дїтей; нехай будуть їх та йдуть собі.
А кожний гнівливий і поганий чоловік з мужів-воїнів, які пішли з Давидом, у відповідь сказав: Оскільки вони не гналися з нами, то ми не дамо їм нічого зі здобичі, яку ми захопили, хіба що тільки нехай кожний забере свою жінку та своїх дітей, і нехай повертаються!
Давид же відказав: Не чинїте таке після того, що нам дав Господь і оборонив нас, а горду, що напала на нас, оддав нам у руки.
Та Давид промовив: Не вчините так після того, як Господь передав нам ворогів і зберіг нас, і Господь передав у наші руки групу, яка на нас напала!
Та й хто слухати ме вас у 'цїй справі? Нї, яка частина тим, що ходили на війну, така мусить бути й тим, хто зостався при таборі: однаково всїх обдїлиться.
І хто послухається цих ваших слів? Адже вони не гірші від вас! Тому відповідно до частки того, хто пішов на війну, такою буде частка того, хто сидів над речами! Саме так будуть поділені!
На тому стало воно з того дня й на дальше. Він се зробив установою й звичаєм ув Ізраїлї по сей день.
І було так від того дня й надалі, і стало для Ізраїля приписом і правилом аж до сьогодні.
Вернувшися ж у Секелаг, послав Давид частину здобичі прихильним до його мужам громадським ув Юдї, говорючи: Оце вам гостинець із здобичі від ворогів Господнїх,
І пішов Давид до Секелака, і послав зі здобичі до старійшин Юди і своїм близьким, кажучи: Ось із здобичі Господніх ворогів,
Так само й тим, що в Бетелї, в Рамотї полуденньому, і в Яттирі,
тим, хто у Ветсурі, і тим, хто в Рамі на півдні, і тим, хто в Єтторі,
Тим що в Ароїрі, і в Шифмотї, і в Естемоа,
і тим, хто в Ароірі, і тим, хто в Аммаді, і тим, хто в Сафі, і тим, хто в Естію, 28a і тим, хто в Ґеті, і тим, хто в Кінані, і тим, хто в Сафеку, і тим, хто в Тіматі,
Тим що в Рахалї, і в городах Ерахмеельських, і в містах Кенїйських,
і тим, хто в Кармилі, і тим, хто в містах Єрамила, і тим, хто в містах Кенезія,
Тим що в Хормі й в Хорашанї, й в Атасї,
і тим, хто в Єрімуті, і тим, хто у Вирсавії, і тим, хто в Ноо,