Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Турконяка
І зібрався Яків, і пішов до кра́ю синів Кедему.
Підвівшись на ноги, Яків пішов до краю на схід, до Лавана, сина Ватуїла-сирійця, брата Ревеки, матері Якова й Ісава.
І побачив, — аж ось криниця в полі, і ото там три отарі лежали біля неї, бо з тієї криниці напувають стада́. А на отворі криниці лежав великий камінь.
Він поглянув, — і ось у долині криниця, а там — три отари овець, які відпочивали біля неї, бо з тієї криниці напували стада. А на отворі криниці був великий камінь.
І збирались туди всі стада, і скочували каменя з отвору криниці, і напоювали отару, і привалювали каменя на отвір криниці знов на його місце.
Збиралися там усі стада. І відкочували камінь від отвору криниці, напували овець і клали камінь на отвір криниці — на своє місце.
І сказав до пастухів Яків: „Браття мої, звідкіля ви?“ А ті відказали: „Ми з Харану“.
Яків запитав їх: Брати, звідки ви? Вони ж промовили: Ми з Харана.
І сказав їм: „Чи ви знаєте Лавана, сина Нахорового?“ І відказали: „Знаємо“.
Чи знаєте Лавана — Нахорового сина? — запитав їх. Вони ж відповіли: Знаємо.
І сказав їм: „Чи гаразд із ним?“ І відказали: „Гаразд. А ось Рахі́ль, дочка його, приходить з отарою“.
А він запитав їх: Чи здоровий? Вони ж сказали: Здоровий. Ось і Рахиль, його дочка, йде з вівцями.
І сказав: „Тож іще багато дня, не час зганяти худобу. Напійте отару, та йдіть пасіть“.
А Яків сказав: Ще дня багато і не пора збирати худобу; дайте пити вівцям та йдіть пасти.
А вони відказали: „Не можемо, аж поки не будуть зігнані всі стада, і не відкотять каменя з отвору криниці, — тоді понапуваємо отару“.
Вони ж відповіли: Не можемо, доки не зберуться всі пастухи та не відкотять камінь від отвору криниці — тоді напоїмо овець.
Іще він говорив із ними, аж ось приходить Рахі́ль з отарою батька свого, бо була вона пастушка.
Ще коли він розмовляв з ними, Рахиль, Лаванова дочка, проходила з вівцями свого батька; вона пасла овець свого батька.
І сталося, коли Яків побачив Рахіль, дочку Лавана, брата матері своєї, та отару Лавана, брата своєї матері, то підійшов Яків і відкотив каменя з отво́ру криниці, і напоїв отару Лавана, брата матері своєї.
Сталося ж: як побачив Яків Рахиль, дочку Лавана, брата своєї матері, та овець Лавана, брата своєї матері, — тоді підійшов Яків, відкотив камінь від отвору криниці й напоїв овець Лавана, брата своєї матері.
І поцілував Яків Рахіль, і підніс свій голос, і заплакав...
Яків поцілував Рахиль і, голосно вигукнувши, заплакав.
І Яків оповів Рахілі, що він брат батька її, і що він син Ревеки. А та побігла, і розповіла батькові своєму...
І розповів Рахилі, що він племінник її батька — син Ревеки, а та, побігши, передала ці слова своєму батькові.
І сталося, коли Лаван почув вістку про Якова, сина сестри своєї, то побіг йому назустріч, і обняв його, і поцілував його, і привів його до свого дому. А він розповів Лаванові про всі ті пригоди.
Сталося ж: як почув Лаван ім’я Якова, сина своєї сестри, вибіг йому назустріч, обнявши його, поцілував і ввів його до своєї хати. І той докладно розповів Лаванові про всі ці події.
І промовив до нього Лаван: „Поправді, ти кість моя й тіло моє́!“ І сидів він із ним місяць ча́су.
А Лаван сказав йому: Ти є з моїх кісток і з мого тіла. І Яків перебував у нього місяць.
І сказав Лаван до Якова: „Чи тому, що ти брат мій, то ти будеш служити мені даре́мно? Скажи ж мені, яка плата тобі?“
Сказав Лаван Якову: Хіба працюватимеш мені задарма, тому що ти мій родич? Скажи мені, скільки тобі платити.
А в Лавана було дві дочки́: ім'я́ старшій Лія, а ім'я́ молодшій Рахіль.
У Лавана було дві дочки: ім’я старшої — Лія, ім’я молодшої — Рахиль.
Очі ж Ліїні були хворі, а Рахіль була гарного стану та вродливого вигляду.
Лія мала хворі очі, а Рахиль була гарна на вигляд і прекрасна обличчям.
І покохав Яків Рахіль, та й сказав: „Я буду сім літ служити тобі за Рахіль, молодшу дочку́ твою“.
І Яків покохав Рахиль, тож сказав: Працюватиму в тебе сім років за Рахиль, твою молодшу дочку.
І промовив Лаван: „Краще мені віддати її тобі, аніж віддати мені її іншому чоловікові. Сиди ж зо мною!“
А Лаван йому сказав: Мені краще віддати її за тебе, ніж дати її за іншого чоловіка. Живи в мене.
І служив Яків за Рахіль сім літ, а вони через любов його до неї були в його очах, як кілька днів.
І працював Яків за Рахиль сім років, та вони видалися йому, наче декілька днів, оскільки він її кохав.
І сказав Яків Лаванові: „Дай мені жінку мою, бо виповнилися мої дні, і нехай я до неї ввійду́!“
Тоді Яків сказав Лаванові: Дай мою дружину, щоб я до неї ввійшов, адже закінчилися мої дні.
І зібрав Лаван усіх людей тієї місцевости, і справив гостину.
Тож зібрав Лаван усіх чоловіків місцевості, та й зробив весілля.
І сталося ввечері, — і взяв він дочку свою Лію, і до нього впровадив її. І Яків із нею зійшовся.
А коли настав вечір, Лаван, узявши свою дочку Лію, ввів її до Якова, і Яків зійшовся з нею.
А Лаван дав їй Зілпу, невільницю свою, дав Лії, дочці своїй, за невільницю.
Своїй дочці Лії Лаван дав рабиню Зелфу, щоби була їй за служницю.
А вранці виявилося, що то була Лія! І промовив Яків до Лавана: „Що́ це ти вчинив мені? Хіба не за Рахіль працював я в тебе? На́що ж обманив ти мене?
Вранці ж виявилося, що то була Лія. Тож Яків сказав Лаванові: Чому ти таке мені вчинив? Хіба не за Рахиль я працював на тебе? Чому ти мене обманув?
А Лаван відказав: „У нашій місцевості не робиться так, щоб віддавати молодшу перед старшою.
А Лаван відповів: У нашій місцевості так не заведено, щоб віддавати молодшу раніше від старшої.
Виповни тиждень для цієї, і буде да́на тобі також та́, за працю, що бу́деш працювати в мене ще сім літ других“.
Коли ж закінчиться тиждень із нею, то віддам тобі ще й ту — за працю, яку виконуватимеш у мене ще наступних сім років.
І зробив Яків так, і виповнив тиждень для цієї. І він дав йому Рахіль, дочку свою, дав йому за жінку.
Яків так і зробив. А закінчився тиждень цієї, і Лаван дав йому свою дочку Рахиль за дружину.
І дав Лаван Рахілі, дочці своїй, Білгу, невільницю свою, дав їй за невільницю.
Своїй дочці Рахилі Лаван дав Валу, свою рабиню, щоби була їй за служницю.
І прийшов він також до Рахілі, і покохав також Рахіль, більше, як Лію. І працював у нього ще сім літ других.
І ввійшов до Рахилі, і покохав Рахиль більше, ніж Лію. І працював у нього ще наступних сім років.
І побачив Господь, що знена́виджена Лія, і відкрив її утро́бу, а Рахіль була неплідна.
Та Господь побачив, що зненавиджена Лія, і відкрив її лоно. А Рахиль залишалася неплідною.
І завагітніла Лія, і сина породила, і назвала ім'я́ йому: Руви́м, бо сказала була: „Господь споглянув на недолю мою, бо тепер покохає мене чоловік мій!“
Лія завагітніла і народила Якову сина; вона дала йому ім’я — Рувим [1] , кажучи: Бо побачив Господь моє приниження; тепер мене любитиме мій чоловік!
І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: „Господь почув, що я знена́виджена, і дав мені також цього. І назвала ймення йому: Симеон.
І знову завагітніла Лія, і народила Якову другого сина, і сказала: Господь почув, що я зненавиджена, і дав мені й цього; вона дала йому ім’я — Симеон [2].
І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: „Тепер оцим разом буде до мене прилучений мій чоловік, бо я трьох синів породила йому“. Тому й назвала ім'я йому: Леві́й.
І знову завагітніла, і народила сина, і сказала: Тепер буде мій чоловік зі мною, бо я народила йому трьох синів, тому й дано йому ім’я — Левій [3].