Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Новый русский перевод
І наказав він тому, що над домом його, говорячи: „Понаповнюй мішки цих людей їжею, скільки зможуть вони нести. І поклади срібло кожного до отвору мішка його.
Иосиф приказал своему управляющему:
— Наполни мешки этих людей едой, сколько смогут унести, и положи серебро каждому обратно в мешок.
— Наполни мешки этих людей едой, сколько смогут унести, и положи серебро каждому обратно в мешок.
А чашу мою, чашу срібну, поклади до отвору мішка наймолодшого, та срібло за хліб його“. І зробив той за словом Йо́сиповим, яке він сказав був.
Положи мою чашу, мою серебряную чашу, в мешок к младшему вместе с его серебром за зерно.
И тот сделал, как велел Иосиф.
И тот сделал, как велел Иосиф.
Розвиднилось рано вра́нці, і люди ці були́ відпущені, вони та їхні осли.
Как только рассвело, братьев отправили в путь вместе с их ослами.
Вони вийшли з міста, ще не віддалилися, а Йо́сип сказав до того, що над домом його: „Устань, побіжи за тими людьми, і дожени їх, та й скажи їм: „На́що ви заплатили злом за добро?
Они были еще недалеко от города, когда Иосиф сказал управляющему:
— Немедленно отправляйся в погоню за этими людьми и, когда догонишь, скажи им: «Почему вы заплатили злом за добро?
— Немедленно отправляйся в погоню за этими людьми и, когда догонишь, скажи им: «Почему вы заплатили злом за добро?
Хіба це не та чаша, що з неї п'є пан мій, і він, ворожачи, ворожить нею? І зле ви зробили, що вчинили таке“.
Ведь это чаша моего господина, из которой он пьет и на которой он гадает! Вы совершили недобрый поступок!»
А вони відказали йому: „Нащо пан мій говорить отакі то слова? Далеке рабам твоїм, щоб зробити таку річ.
Они ответили:
— Почему господин говорит такие слова? Разве станут твои рабы делать подобное!
— Почему господин говорит такие слова? Разве станут твои рабы делать подобное!
Таж срібло́, що знайшли ми в отворах наших мішків, ми вернули тобі з Краю ханаанського. А як би ми вкрали з дому пана твого срібло чи золото?
Ведь мы даже принесли тебе обратно из земли Ханаана то серебро, которое нашли у себя в мешках. Зачем же нам воровать серебро или золото из дома твоего господина?
У кого із рабів твоїх вона, чаша, буде знайдена, то помре він, а також ми станемо рабами моєму панові“.
Если вещь найдется у одного из твоих рабов, пусть он умрет, а остальные станут рабами нашего господина.
А той відказав: „Тож тепер, як ви сказали, так нехай буде воно! У кого вона знайдена буде, той стане мені за раба, а ви будете чисті“.
Он сказал:
— Хорошо, пусть будет так, как вы говорите: у кого найдется чаша, тот станет моим рабом, а остальные будут свободны от ответа.
— Хорошо, пусть будет так, как вы говорите: у кого найдется чаша, тот станет моим рабом, а остальные будут свободны от ответа.
І поспішно поспускали вони кожен свого мішка на землю. І порозв'язували кожен мішка свого.
Братья быстро опустили каждый свой мешок на землю и развязали их.
І став він шукати. Розпочав від найстаршого, а скінчив наймолодшим. І знайдена чаша в мішку Веніяминовім!
Управляющий начал искать, начиная со старшего, кончая младшим; чаша нашлась в мешке у Вениамина.
І пороздирали вони свою одіж! І кожен нав'ючив осла свого, і вернулись до міста.
Они разорвали на себе одежду, нагрузили каждый своего осла и вернулись в город.
І ввійшли Юда й брати його до дому Йосипа, — а він ще був там. І попа́дали вони перед лицем його на землю.
Иуда и его братья вернулись в дом Иосифа, который все еще был там. Они бросились перед ним на землю.
І сказав до них Йо́сип: „Що́ це за вчинок, що ви зробили? Хіба ви не знали, що справді відгадає такий муж, як я?“
Иосиф сказал им:
— Что же вы сделали? Разве вы не знали, что такой человек, как я, может все узнать через гадание?
— Что же вы сделали? Разве вы не знали, что такой человек, как я, может все узнать через гадание?
А Юда промовив: „Що́ ми скажемо панові моєму? Що́ будемо говорити? Чим виправдаємось? Бог знайшов провину твоїх рабів! Ось ми раби панові моєму, і ми, і той, що в руці його була знайдена чаша“.
— Что мы можем сказать моему господину? — ответил Иуда. — Как нам возразить? Как доказать нашу невиновность? Бог открыл вину твоих рабов. Теперь мы рабы моего господина — и мы, и тот, у кого нашлась чаша.
А Йо́сип відказав: „Дале́ке мені, щоб зробити оце. Чоловік, що в руці його була знайдена чаша, — він буде мені за раба! А ви йдіть із миром до вашого батька“.
Иосиф сказал:
— Разве я стану делать такое! Только тот, у кого нашлась чаша, будет моим рабом, а вы возвращайтесь к отцу с миром.
— Разве я стану делать такое! Только тот, у кого нашлась чаша, будет моим рабом, а вы возвращайтесь к отцу с миром.
І приступив до нього Юда та й промовив: „О мій пане, нехай скаже раб твій слово до ушей пана свого, і нехай не палає гнів твій на раба твого, бо ти такий, як фараон.
Тогда Иуда подошел к нему и сказал:
— Пожалуйста, мой господин, позволь твоему рабу сказать моему господину слово. Не гневайся на твоего раба, хотя ты равен самому фараону.
— Пожалуйста, мой господин, позволь твоему рабу сказать моему господину слово. Не гневайся на твоего раба, хотя ты равен самому фараону.
Пан мій запитав був рабів своїх, говорячи: „Чи є в вас батько або брат?“
Мой господин спросил своих рабов: «Есть ли у вас отец или брат?»
І сказали ми до пана мого: „Є в нас батько старий та мале дитя його старости, а брат його вмер. І позостався він сам у своєї матері, а батько його любить.
И мы ответили: «У нас есть престарелый отец и есть его юный сын, рожденный ему в его старости. Его брат умер, и он остался один из сыновей своей матери, и отец любит его».
А ти був сказав своїм рабам: „Зведіть до мене його, і нехай я кину свої́м оком на нього“.
Тогда ты сказал своим рабам: «Приведите его ко мне, чтобы мне посмотреть на него».
І сказали ми до пана мого: „Не може той хлопець покинути батька свого. А покине він батька свого, то помре той“.
А мы ответили моему господину: «Мальчик не может оставить отца, а если оставит, то отец умрет».
А ти сказав своїм рабам: „Коли не зійде з вами наймолодший ваш брат, не побачите більше лиця мого“.
Но ты сказал своим рабам: «Пока ваш брат не придет сюда с вами, не показывайтесь мне на глаза».
І сталося, коли ми зійшли були до раба твого, до нашого батька, то ми розповіли йому слова мого пана.
Вернувшись к твоему рабу, моему отцу, мы пересказали ему, что сказал мой господин.
А батько наш сказав: „Верніться, купіть нам трохи їжі“.
Наш отец сказал: «Вернитесь и купите еще немного еды».
А ми відказали: „Не можемо зійти. Коли найменший наш брат буде з нами, то зійдемо ми, бо не можемо бачити лиця того мужа, якщо брат наш наймолодший не буде з нами“.
Но мы ответили: «Мы не можем пойти; только если младший брат пойдет с нами, тогда мы пойдем. Мы не можем и на глаза показаться тому человеку, если не будет с нами младшего брата».
І сказав до нас раб твій, наш батько: „Ви знаєте, що двох була́ породила мені жінка моя.
Твой раб, мой отец, сказал нам: «Вы сами знаете, что моя жена родила мне двоих сыновей.
Та пішов від мене один, і я сказав: справді, дійсно розшарпаний він. І я не бачив його аж дотепе́р.
Один из них ушел от меня, и я сказал: „Конечно, он был растерзан на куски“, — и с тех пор я его не видел.
А заберете ви також цього від мене, і спіткає його нещастя, то зведете ви сивину мою цим злом до шеолу“.
Если вы возьмете у меня и другого, и с ним случится беда, вы сведете мою седую голову в мир мертвых от горя».
А тепер, коли я прийду́ до раба твого, мого батька, а юнака не буде з нами, — а душа його зв'язана з душею тією, —
Поэтому, если мальчика не будет с нами, когда я вернусь к твоему рабу, моему отцу, и если мой отец, который так привязан к этому мальчику,
То станеться, коли він побачить, що юнака нема, то помре. І зведуть твої раби сивину раба твого, нашого батька, у смутку до шеолу.
увидит, что его с нами нет, он умрет. Твои рабы сведут седую голову нашего отца в мир мертвых от скорби.
Бо раб твій поручився за юнака батькові своєму, кажучи: Коли я не приведу́ його до тебе, то згрішу перед батьком свої́м на всі дні!
Твой раб поручился за безопасность мальчика перед отцом. Я сказал: «Если я не приведу его к тебе, то вина перед тобой, отец, будет на мне всю жизнь».
А тепер нехай же сяде твій раб замість того юнака за раба панові моєму. А юнак нехай іде з своїми братами!
Итак, молю тебя, позволь твоему рабу остаться здесь рабом моего господина вместо мальчика, и позволь мальчику вернуться с братьями.