Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Синодальный перевод
І наказав він тому, що над домом його, говорячи: „Понаповнюй мішки цих людей їжею, скільки зможуть вони нести. І поклади срібло кожного до отвору мішка його.
И приказал Иосиф начальнику дома своего, говоря: наполни мешки этих людей пищею, сколько они могут нести, и серебро каждого положи в отверстие мешка его,
А чашу мою, чашу срібну, поклади до отвору мішка наймолодшого, та срібло за хліб його“. І зробив той за словом Йо́сиповим, яке він сказав був.
а чашу мою, чашу серебряную, положи в отверстие мешка к младшему вместе с серебром за купленный им хлеб. И сделал тот по слову Иосифа, которое сказал он.
Розвиднилось рано вра́нці, і люди ці були́ відпущені, вони та їхні осли.
Утром, когда рассвело, эти люди были отпущены, они и ослы их.
Вони вийшли з міста, ще не віддалилися, а Йо́сип сказав до того, що над домом його: „Устань, побіжи за тими людьми, і дожени їх, та й скажи їм: „На́що ви заплатили злом за добро?
Ещё не далеко отошли они от города, как Иосиф сказал начальнику дома своего: ступай, догоняй этих людей и, когда догонишь, скажи им: «для чего вы заплатили злом за добро?
Хіба це не та чаша, що з неї п'є пан мій, і він, ворожачи, ворожить нею? І зле ви зробили, що вчинили таке“.
Не та ли это чаша, из которой пьёт господин мой и он гадает на ней? Худо это вы сделали».
А вони відказали йому: „Нащо пан мій говорить отакі то слова? Далеке рабам твоїм, щоб зробити таку річ.
Они сказали ему: для чего господин наш говорит такие слова? Нет, рабы твои не сделают такого дела.
Таж срібло́, що знайшли ми в отворах наших мішків, ми вернули тобі з Краю ханаанського. А як би ми вкрали з дому пана твого срібло чи золото?
Вот, серебро, найденное нами в отверстии мешков наших, мы обратно принесли тебе из земли Ханаанской: как же нам украсть из дома господина твоего серебро или золото?
У кого із рабів твоїх вона, чаша, буде знайдена, то помре він, а також ми станемо рабами моєму панові“.
У кого из рабов твоих найдётся чаша, тому смерть, и мы будем рабами господину нашему.
А той відказав: „Тож тепер, як ви сказали, так нехай буде воно! У кого вона знайдена буде, той стане мені за раба, а ви будете чисті“.
Он сказал: хорошо; как вы сказали, так пусть и будет: у кого найдётся чаша, тот будет мне рабом, а вы будете не виноваты.
І поспішно поспускали вони кожен свого мішка на землю. І порозв'язували кожен мішка свого.
Они поспешно спустили каждый свой мешок на землю и открыли каждый свой мешок.
І став він шукати. Розпочав від найстаршого, а скінчив наймолодшим. І знайдена чаша в мішку Веніяминовім!
Он обыскал, начал со старшего и окончил младшим; и нашлась чаша в мешке Вениаминовом.
І пороздирали вони свою одіж! І кожен нав'ючив осла свого, і вернулись до міста.
И разодрали они одежды свои, и, возложив каждый на осла своего ношу, возвратились в город.
І ввійшли Юда й брати його до дому Йосипа, — а він ще був там. І попа́дали вони перед лицем його на землю.
И пришли Иуда и братья его в дом Иосифа, который был ещё дома, и пали пред ним на землю.
І сказав до них Йо́сип: „Що́ це за вчинок, що ви зробили? Хіба ви не знали, що справді відгадає такий муж, як я?“
Иосиф сказал им: что это вы сделали? разве вы не знали, что такой человек, как я, конечно, угадает?
А Юда промовив: „Що́ ми скажемо панові моєму? Що́ будемо говорити? Чим виправдаємось? Бог знайшов провину твоїх рабів! Ось ми раби панові моєму, і ми, і той, що в руці його була знайдена чаша“.
Иуда сказал: что нам сказать господину нашему? что говорить? чем оправдываться? Бог нашёл неправду рабов твоих; вот, мы рабы господину нашему, и мы, и тот, в чьих руках нашлась чаша.
А Йо́сип відказав: „Дале́ке мені, щоб зробити оце. Чоловік, що в руці його була знайдена чаша, — він буде мені за раба! А ви йдіть із миром до вашого батька“.
Но Иосиф сказал: нет, я этого не сделаю; тот, в чьих руках нашлась чаша, будет мне рабом, а вы пойдите с миром к отцу вашему.
І приступив до нього Юда та й промовив: „О мій пане, нехай скаже раб твій слово до ушей пана свого, і нехай не палає гнів твій на раба твого, бо ти такий, як фараон.
И подошёл Иуда к нему, и сказал: господин мой, позволь рабу твоему сказать слово в уши господина моего, и не прогневайся на раба твоего, ибо ты то же, что фараон.
Пан мій запитав був рабів своїх, говорячи: „Чи є в вас батько або брат?“
Господин мой спрашивал рабов своих, говоря: «есть ли у вас отец или брат?»
І сказали ми до пана мого: „Є в нас батько старий та мале дитя його старости, а брат його вмер. І позостався він сам у своєї матері, а батько його любить.
Мы сказали господину нашему, что у нас есть отец престарелый, и младший сын, сын старости, которого брат умер, а он остался один от матери своей, и отец любит его.
А ти був сказав своїм рабам: „Зведіть до мене його, і нехай я кину свої́м оком на нього“.
Ты же сказал рабам твоим: «приведите его ко мне, чтобы мне взглянуть на него».
І сказали ми до пана мого: „Не може той хлопець покинути батька свого. А покине він батька свого, то помре той“.
Мы сказали господину нашему: «отрок не может оставить отца своего, и если он оставит отца своего, то сей умрёт».
А ти сказав своїм рабам: „Коли не зійде з вами наймолодший ваш брат, не побачите більше лиця мого“.
Но ты сказал рабам твоим: «если не придёт с вами меньший брат ваш, то вы более не являйтесь ко мне на лицо».
І сталося, коли ми зійшли були до раба твого, до нашого батька, то ми розповіли йому слова мого пана.
Когда мы пришли к рабу твоему, отцу нашему, то пересказали ему слова господина моего.
А батько наш сказав: „Верніться, купіть нам трохи їжі“.
И сказал отец наш: «пойдите опять, купите нам немного пищи».
А ми відказали: „Не можемо зійти. Коли найменший наш брат буде з нами, то зійдемо ми, бо не можемо бачити лиця того мужа, якщо брат наш наймолодший не буде з нами“.
Мы сказали: «нельзя нам идти; а если будет с нами меньший брат наш, то пойдём; потому что нельзя нам видеть лица того человека, если не будет с нами меньшого брата нашего».
І сказав до нас раб твій, наш батько: „Ви знаєте, що двох була́ породила мені жінка моя.
И сказал нам раб твой, отец наш: «вы знаете, что жена моя родила мне двух сынов;
Та пішов від мене один, і я сказав: справді, дійсно розшарпаний він. І я не бачив його аж дотепе́р.
один пошёл от меня, и я сказал: верно, он растерзан; и я не видал его доныне;
А заберете ви також цього від мене, і спіткає його нещастя, то зведете ви сивину мою цим злом до шеолу“.
если и сего возьмёте от глаз моих, и случится с ним несчастье, то сведёте вы седину мою с горестью во гроб».
А тепер, коли я прийду́ до раба твого, мого батька, а юнака не буде з нами, — а душа його зв'язана з душею тією, —
Теперь если я приду к рабу твоему, отцу нашему, и не будет с нами отрока, с душою которого связана душа его,
То станеться, коли він побачить, що юнака нема, то помре. І зведуть твої раби сивину раба твого, нашого батька, у смутку до шеолу.
то он, увидев, что нет отрока, умрёт; и сведут рабы твои седину раба твоего, отца нашего, с печалью во гроб.
Бо раб твій поручився за юнака батькові своєму, кажучи: Коли я не приведу́ його до тебе, то згрішу перед батьком свої́м на всі дні!
Притом я, раб твой, взялся отвечать за отрока отцу моему, сказав: «если не приведу его к тебе, то останусь я виновным пред отцом моим во все дни жизни».
А тепер нехай же сяде твій раб замість того юнака за раба панові моєму. А юнак нехай іде з своїми братами!
Итак, пусть я, раб твой, вместо отрока останусь рабом у господина моего, а отрок пусть идёт с братьями своими: