Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо! Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою! 
          
	  
	     
 	     
 	     
 	     
 	   
	   
          Ти можеш змінити мову читання:
            
            
          
            
              ru 
            
          
            
              en 
            
          
          
           
           
        
      
Паралельне читання   
← (1 Самуїла 31) 
|
(2 Самуїла 2) → 
 
 
  
    
      
Переклад Огієнка 
    
    
      
Новый русский перевод 
    
   
  
    
      
        
          
            
              
              І сталося по Сауловій смерті, коли Давид вернувся, розбивши Амали́ка, то він сидів у Цікла́ґу два дні.
             
           
         
        
          
            
              
              После смерти Саула Давид вернулся, победив амаликитян, и пробыл в Циклаге два дня.
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              І сталося третього дня, аж ось прийшов чоловік із табо́ру від Саула, — а одежа його роздерта, і по́рох на його голові. І сталося, як прийшов він до Давида, то впав на зе́млю й поклони́вся.
             
           
         
        
          
            
              
              На третий день из лагеря Саула пришел человек в разорванной одежде, с пылью на голове. Придя к Давиду, он поклонился ему до земли.
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              І сказав йому Давид: „Звідки це ти прихо́диш?“ А той відказав: „Я втік з Ізра́їлевого табо́ру“.
             
           
         
        
          
            
              
              — Откуда ты пришел? — спросил его Давид.  — Я спасся из лагеря израильтян — ответил он.
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              І сказав до нього Давид: „Що́ це сталося, — розкажи́ но мені!“ А той відказав: Наро́д утік із бо́ю, а також багато з народу попа́дало й повмирало, і теж Саул та син його Йоната́н померли“.
             
           
         
        
          
            
              
              — Что случилось? — спросил Давид. — Расскажи мне.  Человек сказал:  — Народ бежал с поля боя. Многие пали и умерли. Саул и его сын Ионафан мертвы.
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              А Давид сказав юнако́ві, що розповідав йому: „Як ти пізна́в, що помер Саул та син його Йоната́н?“
             
           
         
        
          
            
              
              Давид сказал юноше, который принес ему это известие:  — Откуда ты знаешь, что Саул и его сын Ионафан мертвы?
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              І сказав той юна́к, що розповідав йому: Припа́дком натрапив я на горі Ґілбоа, — аж ось Саул, настро́млений на списа свого, а колесни́ці та їздці доганяють його́.
             
           
         
        
          
            
              
              — Я случайно оказался на горе Гильбоа, — сказал юноша, — и там был Саул, который опирался на свое копье, а колесницы и всадники приближались к нему.
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              І він оберну́вся до мене, і побачив мене, та й покликав мене. А я відповів: Ось я!
             
           
         
        
          
            
              
              Обернувшись назад и увидев меня, он позвал меня, и я сказал: «Что мне сделать?»
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              І сказав він до ме́не: Хто ти? А я відказав йому́: Я амалики́тянин.
             
           
         
        
          
            
              
              Он спросил меня: «Кто ты?» — «Амаликитянин», — ответил я.
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              І сказав він до мене: Стань надо мною, та й убий мене, бо схопи́в мене корч, а вся душа ще в мені!
             
           
         
        
          
            
              
              Тогда он сказал мне: «Подойди и убей меня! У меня агония, но я еще жив».
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              І став я при ньому, та й убив його, бо я знав, що він не бу́де живи́й по упадку свої́м. І взяв я вінця́, що на голові його, та напле́чника, що на плечі його, і приніс сюди до пана свого́“.
             
           
         
        
          
            
              
              Я подошел и убил его, потому что знал, что после своего поражения он не сможет жить. Я взял венец, который был у него на голове, и браслет с его руки и принес их сюда, к моему господину.
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              І схопи́вся Давид за одежі свої, та й розде́р їх, і теж усі люди, що були  з ним.
             
           
         
        
          
            
              
              Тогда Давид и все, кто был с ним, разорвали на себе одежду.
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              І голоси́ли вони й плакали, та по́стили аж до ве́чора за Саулом та за сином його Йонатаном, і за наро́дом Господнім та за Ізраїлевим домом, що попа́дали від меча́.
             
           
         
        
          
            
              
              Они рыдали, плакали и постились до вечера о Сауле, и о его сыне Ионафане, и о войске Господа, и о доме Израиля, потому что все они пали от меча.
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              І сказав Давид юнако́ві, що розповідав йому: „Звідки ти?“ А той відказав: „Я син одного прихо́дька, амалики́тянина“.
             
           
         
        
          
            
              
              Давид сказал юноше, который принес ему известие:  — Откуда ты?  — Я сын чужеземца — амаликитянина, — ответил он.
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              І сказав йому Давид: „Як ти не побоя́вся простягти́ руку свою, щоб убити Господнього пома́занця?“
             
           
         
        
          
            
              
              Давид сказал ему:  — Как же ты не побоялся поднять руку, чтобы погубить Господнего помазанника?
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              І покликав Давид одно́го з слуг своїх  і сказав: „Підійди, — убий його́!“ І той уда́рив його, і він помер.
             
           
         
        
          
            
              
              Давид позвал одного из своих людей и сказал ему:  — Подойди и убей его!  Тот убил его, и он умер.
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              І сказав до нього Давид: „Кров твоя на голові твоїй, бо уста твої посві́дчили проти тебе, гово́рячи: Я вбив Господнього пома́занця“.
             
           
         
        
          
            
              
              А Давид сказал, повернувшись к амаликитянину:  — Твоя кровь на твоей голове. Ты сам свидетельствовал против себя, когда сказал: «Я убил Господнего помазанника».
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              І Давид заголоси́в за Саулом та за його сином Йоната́ном такою жало́бною піснею,
             
           
         
        
          
            
              
              Давид оплакивал Саула и его сына Ионафана этой горестной песней
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              та й сказав навчи́ти Юдиних синів пісні  про лу́ка. Ось вона напи́сана в книзі Праведного:
             
           
         
        
          
            
              
              и приказал научить жителей Иудеи этой «Песне лука» (она записана в «Книге Праведного»1 ): 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              „О пишно́то Ізраїлева, побита із лука  на згі́р'ях своїх, ой попа́дали ли́царі!
             
           
         
        
          
            
              
              — Слава твоя, о Израиль,  сражена на твоих высотах.  Как пали могучие!
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              Не розказуйте в Ґа́ті про це , не сповіща́йте на ву́лицях Ашкало́ну, щоб не ті́шилися филисти́млянські до́чки, щоб не раді́ли до́чки необрізаних!
             
           
         
        
          
            
              
              Не говорите об этом в Гате,  не разглашайте на улицах Ашкелона,  чтобы не радовались дочери филистимлян,  чтобы не ликовали дочери необрезанных.
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              Ґілбоа́вські гори, — щоб на вас не було́ ні роси, ні дощу́, ані по́ля для жертви  прине́сення! Бо спля́млений там щит хоробрих, щит Саулів, як ніби оливою він не пома́заний!
             
           
         
        
          
            
              
              О горы Гильбоа,  да не будет вам ни росы, ни дождя,  ни щедрых полей.2   Ведь там осквернен был щит могучих,  щит Саула — не натираемый больше маслом.
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              Від крови забитих, від ло́ю хоробрих не відрива́вся був лук Йонатанів, і не верта́вся меч Саулів напо́рожньо!
             
           
         
        
          
            
              
              От крови сраженных,  от плоти могучих  лук Ионафана не отворачивался,  меч Саула не возвращался несыт.
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              Саул та Йоната́н, ці улю́блені й милі за свойо́го життя, — і в смерті своїй нерозлу́чні, прудкі́ші були́ від орлі́в та сильніші від ле́вів!
             
           
         
        
          
            
              
              Саул и Ионафан —  столь любимы и чтимы при жизни,  и в смерти не разлучились.  Были они быстрее орлов,  львов сильнее.
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              До́чки Ізра́їлеві, — за Саулом запла́чте, що вас зодягав у багряни́цю з прикра́сами, що оздо́блював золотом вашу оде́жу!
             
           
         
        
          
            
              
              О, дочери Израиля,  оплакивайте Саула,  который одевал вас в роскошные алые наряды,  который украшал ваши платья золотым убранством.
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              Ой, попа́дали ли́царі посеред бо́ю! Йоната́н на пагі́рках твоїх ось  забитий!
             
           
         
        
          
            
              
              Как пали могучие в бою!  Ионафан сражен на высотах твоих.
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              Скорблю по тобі, Йоната́не, мій брате! Ти для мене був ве́льми улю́блений, — коха́ння твоє розкішні́ше для мене було від коха́ння жіно́чого!
             
           
         
        
          
            
              
              Я скорблю по тебе, Ионафан, брат мой,  ты был мне очень дорог.  Твоя любовь была для меня прекрасна,  прекраснее любви женщин.
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              Ой, попа́дали ли́царі, і заги́нула збро́я військо́ва!“
             
           
         
        
          
            
              
              Как пали могучие!  Погибло оружие брани!
 
             
           
         
       
    
 
  
← (1 Самуїла 31) 
|
(2 Самуїла 2) →