Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Cовременный перевод WBTC
І сталося по Сауловій смерті, коли Давид вернувся, розбивши Амали́ка, то він сидів у Цікла́ґу два дні.
Разгромив амаликитян, Давид вернулся и пробыл в Секелаге два дня. Это случилось вскоре после того, как был убит Саул.
І сталося третього дня, аж ось прийшов чоловік із табо́ру від Саула, — а одежа його роздерта, і по́рох на його голові. І сталося, як прийшов він до Давида, то впав на зе́млю й поклони́вся.
На третий день из лагеря Саула пришёл человек. Одежда на нём была разодрана и голова посыпана пылью. Придя к Давиду, он поклонился ему до самой земли.
І сказав йому Давид: „Звідки це ти прихо́диш?“ А той відказав: „Я втік з Ізра́їлевого табо́ру“.
Давид спросил его: "Откуда ты пришёл?"Человек ответил: "Я убежал из израильского лагеря".
І сказав до нього Давид: „Що́ це сталося, — розкажи́ но мені!“ А той відказав: Наро́д утік із бо́ю, а також багато з народу попа́дало й повмирало, і теж Саул та син його Йоната́н померли“.
Давид спросил: "Что там произошло? Расскажи мне". И человек ответил: "Народ наш бежал с поля сражения. Многие убиты, и Саул и сын его Ионафан тоже мертвы".
А Давид сказав юнако́ві, що розповідав йому: „Як ти пізна́в, що помер Саул та син його Йоната́н?“
Давид спросил юношу, который рассказывал ему об этом:"Откуда ты знаешь, что Саул и его сын Ионафан мертвы?"
І сказав той юна́к, що розповідав йому: Припа́дком натрапив я на горі Ґілбоа, — аж ось Саул, настро́млений на списа свого, а колесни́ці та їздці доганяють його́.
И юноша ответил: "Я случайно оказался на Гелвуйской горе и увидел Саула, опирающегося на своё копьё, а колесница и всадники настигали его.
І він оберну́вся до мене, і побачив мене, та й покликав мене. А я відповів: Ось я!
Он оглянулся назад и, увидев меня, позвал. И я ответил ему.
І сказав він до ме́не: Хто ти? А я відказав йому́: Я амалики́тянин.
Саул спросил: "Кто ты?"И я сказал ему, что я — амаликитянин.
І сказав він до мене: Стань надо мною, та й убий мене, бо схопи́в мене корч, а вся душа ще в мені!
Тогда Саул сказал мне: "Подойди и убей меня! Я в смертельных муках, но всё ещё жив".
І став я при ньому, та й убив його, бо я знав, що він не бу́де живи́й по упадку свої́м. І взяв я вінця́, що на голові його, та напле́чника, що на плечі його, і приніс сюди до пана свого́“.
И я подошёл и убил его, ибо знал, что он тяжело ранен и не сможет выжить после своего падения. Затем я взял венец с его головы и браслет и принёс их сюда, мой господин".
І схопи́вся Давид за одежі свої, та й розде́р їх, і теж усі люди, що були з ним.
Тогда Давид и все люди, бывшие с ним, разодрали на себе одежды, чтобы выразить свою печаль.
І голоси́ли вони й плакали, та по́стили аж до ве́чора за Саулом та за сином його Йонатаном, і за наро́дом Господнім та за Ізраїлевим домом, що попа́дали від меча́.
Они рыдали, плакали и постились до захода солнца о Сауле и о сыне его Ионафане, о народе Господнем и об Израиле, ибо пали они от меча.
І сказав Давид юнако́ві, що розповідав йому: „Звідки ти?“ А той відказав: „Я син одного прихо́дька, амалики́тянина“.
Затем Давид сказал юноше, который рассказал ему о смерти Саула:"Откуда ты?"Юноша ответил: "Я — сын пришельца, амаликитянин".
І сказав йому Давид: „Як ти не побоя́вся простягти́ руку свою, щоб убити Господнього пома́занця?“
Тогда Давид сказал ему:"Как не побоялся ты поднять руку, чтобы убить помазанника Господа?"
І покликав Давид одно́го з слуг своїх і сказав: „Підійди, — убий його́!“ І той уда́рив його, і він помер.
Затем Давид призвал одного из молодых слуг и велел ему убить амаликитянина,
І сказав до нього Давид: „Кров твоя на голові твоїй, бо уста твої посві́дчили проти тебе, гово́рячи: Я вбив Господнього пома́занця“.
и тот убил его. И сказал Давид амаликитянину:"Ты сам виноват в своей смерти. Ты сказал, что убил помазанника Господа, так что твои собственные слова доказывают твою вину".
І Давид заголоси́в за Саулом та за його сином Йоната́ном такою жало́бною піснею,
Давид пел печальную песнь о Сауле и сыне его Ионафане.
та й сказав навчи́ти Юдиних синів пісні про лу́ка. Ось вона напи́сана в книзі Праведного:
Он велел своим людям научить народ Иудеи этой песне, которая называется "Поклон". Она записана в книге праведного.
„О пишно́то Ізраїлева, побита із лука на згі́р'ях своїх, ой попа́дали ли́царі!
"Краса твоя, Израиль, повержена на высотах твоих! О, как пали эти герои!
Не розказуйте в Ґа́ті про це, не сповіща́йте на ву́лицях Ашкало́ну, щоб не ті́шилися филисти́млянські до́чки, щоб не раді́ли до́чки необрізаних!
Не рассказывайте об этом в Гефе, не объявляйте на улицах Аскалона. Чтоб не радовались дочери филистимлян. Чтоб не торжествовали дочери необрезанных.
Ґілбоа́вські гори, — щоб на вас не було́ ні роси, ні дощу́, ані по́ля для жертви прине́сення! Бо спля́млений там щит хоробрих, щит Саулів, як ніби оливою він не пома́заний!
О, горы Гелвуйские! Пусть не падает на вас ни роса, ни дождь. И не будет полей, приносящих урожай. Ибо щит героев заржавел там, Не был помазан елеем щит Саула.
Від крови забитих, від ло́ю хоробрих не відрива́вся був лук Йонатанів, і не верта́вся меч Саулів напо́рожньо!
Из крови раненых и тука сильных Не возвращался назад лук Ионафана. Пустым не возвращался и Саула меч.
Саул та Йоната́н, ці улю́блені й милі за свойо́го життя, — і в смерті своїй нерозлу́чні, прудкі́ші були́ від орлі́в та сильніші від ле́вів!
Саул и Ионафан — в жизни своей они друг друга любили и в согласии были. И даже смерть не разлучила их! Быстрее орлов, сильнее львов они были.
До́чки Ізра́їлеві, — за Саулом запла́чте, що вас зодягав у багряни́цю з прикра́сами, що оздо́блював золотом вашу оде́жу!
О, дочери Израиля, плачьте о Сауле! Который одевал вас в пурпурные одежды и золотом одежду вашу украшал.
Ой, попа́дали ли́царі посеред бо́ю! Йоната́н на пагі́рках твоїх ось забитий!
Как пали сильные в битве! Ионафан лежит убитый на высотах Гелвуйских.
Скорблю по тобі, Йоната́не, мій брате! Ти для мене був ве́льми улю́блений, — коха́ння твоє розкішні́ше для мене було від коха́ння жіно́чого!
Скорблю я о тебе, брат мой Ионафан! Ты очень дорог был мне. Любовь твоя была превыше для меня, чем женщины любовь.