Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
New American Standard Bible
І послав Господь Ната́на до Давида, а він прийшов до нього та й сказав йому: „Два чолові́ки були́ в одно́му місті, — один замо́жний, а один убогий.
Nathan Rebukes David
Then the LORD sent Nathan to David. And he came to him and said,
“There were two men in one city, the one rich and the other poor.
Then the LORD sent Nathan to David. And he came to him and said,
“There were two men in one city, the one rich and the other poor.
У замо́жного було дуже багато худоби дрібно́ї та худоби великої.
“The rich man had a great many flocks and herds.
А вбогий нічого не мав, окрім однієї мало́ї овечки, яку він набув та утри́мував при житті. І росла вона з ним та з синами його ра́зом, — із кавалка хліба його їла й з келіха його пила́, та на лоні його лежала, і була́ йому як дочка́.
“But the poor man had nothing except one little ewe lamb
Which he bought and nourished;
And it grew up together with him and his children.
It would eat of his bread and drink of his cup and lie in his bosom,
And was like a daughter to him.
Which he bought and nourished;
And it grew up together with him and his children.
It would eat of his bread and drink of his cup and lie in his bosom,
And was like a daughter to him.
І прийшов до багатого чоловіка подоро́жній, та той жалував узяти з худоби своєї дрібно́ї чи з худоби своєї великої, щоб споряди́ти їжу для подоро́жнього, що до нього прийшов, — і він узяв овечку того вбогого чоловіка, і споряди́в її для чоловіка, що до нього прийшов“.
“Now a traveler came to the rich man,
And he was unwilling to take from his own flock or his own herd,
To prepare for the wayfarer who had come to him;
Rather he took the poor man’s ewe lamb and prepared it for the man who had come to him.”
And he was unwilling to take from his own flock or his own herd,
To prepare for the wayfarer who had come to him;
Rather he took the poor man’s ewe lamb and prepared it for the man who had come to him.”
І сильно запала́в Давидів гнів на того чоловіка, і він сказав до Ната́на: „Як живий Господь, — вартий смерти той чоловік, що чинить таке́.
Then David’s anger burned greatly against the man, and he said to Nathan, “As the LORD lives, surely the man who has done this deserves to die.
А овечку він опла́тить чотирикро́тно, за те, що зробив таку річ, і за те, що не змилосе́рдився“.
“He must make restitution for the lamb fourfold, because he did this thing and had no compassion.”
І сказав Ната́н до Давида: „Ти́ той чоловік! Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я пома́зав тебе над Ізраїлем, і Я спас тебе з Сау́лової руки.
Nathan then said to David, “You are the man! Thus says the LORD God of Israel, ‘It is I who anointed you king over Israel and it is I who delivered you from the hand of Saul.
І дав тобі дім твого пана, та жіно́к пана твого на лоно твоє, і дав тобі дім Ізраїля та Юди, а якщо цього мало, то додам тобі ще цього та того.
‘I also gave you your master’s house and your master’s wives into your care, and I gave you the house of Israel and Judah; and if that had been too little, I would have added to you many more things like these!
І чому ти знева́жив Господнє слово, і вчинив це зло в оча́х Його? Хіттеянина Урію вбив ти мече́м, а його дружи́ну взяв собі за жінку. А його вбив мечем Аммонових синів.
‘Why have you despised the word of the LORD by doing evil in His sight? You have struck down Uriah the Hittite with the sword, have taken his wife to be your wife, and have killed him with the sword of the sons of Ammon.
А тепер не відсту́пить меч від твого дому аж навіки за те, що знева́жив ти Мене́, і взяв дружи́ну хіттеяника Урії, щоб була тобі за жінку.
‘Now therefore, the sword shall never depart from your house, because you have despised Me and have taken the wife of Uriah the Hittite to be your wife.’
Так сказав Господь: Ось Я наведу́ на тебе зло з твого дому, і заберу́ жінок твоїх на оча́х твоїх, і дам ближньому твоєму, а він покладе́ться з жінка́ми твоїми при світлі цього сонця.
“Thus says the LORD, ‘Behold, I will raise up evil against you from your own household; I will even take your wives before your eyes and give them to your companion, and he will lie with your wives in broad daylight.
Хоч ти вчинив потає́мно, а Я зроблю́ цю річ перед усім Ізраїлем та перед сонцем“.
‘Indeed you did it secretly, but I will do this thing before all Israel, and under the sun.’”
І сказав Давид до Ната́на: „Згрішив я перед Господом!“ А Ната́н сказав до Давида: „І Господь зняв твій гріх, — не помреш!
Then David said to Nathan, “I have sinned against the LORD.” And Nathan said to David, “The LORD also has taken away your sin; you shall not die.
Та що ти спонука́в знева́ження Господа цією річчю, то син твій, наро́джений тобі, конче помре“.
“However, because by this deed you have given occasion to the enemies of the LORD to blaspheme, the child also that is born to you shall surely die.”
І пішов Ната́н до свого дому, а Господь ура́зив дитя, що Давидові породи́ла Урієва жінка, і воно захво́ріло.
So Nathan went to his house.
Loss of a Child
Then the LORD struck the child that Uriah’s widow bore to David, so that he was very sick.
Loss of a Child
Then the LORD struck the child that Uriah’s widow bore to David, so that he was very sick.
А Давид молив Бога за дитинку, і по́стив Давид, і вхо́див до кімна́ти, і ночував, поклавшись на землю.
David therefore inquired of God for the child; and David fasted and went and lay all night on the ground.
I прийшли старші́ його дому до нього, щоб підня́ти його з землі, та він не хотів, і не підкріпи́вся з ними хлібом.
The elders of his household stood beside him in order to raise him up from the ground, but he was unwilling and would not eat food with them.
І сталося сьо́мого дня, — і поме́рло те дитя, а Давидові слу́ги боялися доне́сти йому, що померло те дитя, бо казали: „Ось як була́ та дити́на живою, говорили ми до нього, та не слухав він нашого голосу; а як ми скажемо до нього: „Померло це дитя“, то ще вчинить щось лихе“.
Then it happened on the seventh day that the child died. And the servants of David were afraid to tell him that the child was dead, for they said, “Behold, while the child was still alive, we spoke to him and he did not listen to our voice. How then can we tell him that the child is dead, since he might do himself harm!”
А Давид побачив, що слу́ги його шепо́чуться поміж собою, — і зрозумів Давид, що поме́рло те дитя. І сказав Давид до своїх слуг: „Чи не поме́рло те дитя?“ А ті відказали: „Поме́рло“.
But when David saw that his servants were whispering together, David perceived that the child was dead; so David said to his servants, “Is the child dead?” And they said, “He is dead.”
І звівся Давид із землі, і помився, і намасти́вся, і змінив свою оде́жу, і ввійшов до Господнього до́му та й поклони́вся. Потому ввійшов до свого до́му, і захотів їсти, — і поклали йому хліба, і він їв.
So David arose from the ground, washed, anointed himself, and changed his clothes; and he came into the house of the LORD and worshiped. Then he came to his own house, and when he requested, they set food before him and he ate.
І сказали йому слу́ги його: ,Що́ це за річ, яку ти вчинив? Коли те дитя жило́, ти по́стив та плакав; а як поме́рло те дитя, ти встав та й їв хліб?“
Then his servants said to him, “What is this thing that you have done? While the child was alive, you fasted and wept; but when the child died, you arose and ate food.”
А він відказав: „Коли те дитя ще жило́, я по́стив та плакав, бо казав: Хто знає, може Господь учинить мені милість, і буде жити дитя те?
He said, “While the child was still alive, I fasted and wept; for I said, ‘Who knows, the LORD may be gracious to me, that the child may live.’
А тепер, — поме́рло воно. На́що то я б по́стив? Чи змо́жу ще повернути його? Я піду́ до нього, а воно не ве́рнеться до мене“.
“But now he has died; why should I fast? Can I bring him back again? I will go to him, but he will not return to me.”
І потішив Давид жінку свою Вірсаві́ю, і прийшов до неї, і ліг із нею. І вона вроди́ла сина, а він назвав ім'я́ йому: Соломо́н. І Госпо́дь полюбив його,
Solomon Born
Then David comforted his wife Bathsheba, and went in to her and lay with her; and she gave birth to a son, and he named him Solomon. Now the LORD loved him
і послав пророка Ната́на, і той назвав ім'я́ йому: Єдід'я, ради Господа.
and sent word through Nathan the prophet, and he named him Jedidiah for the LORD’S sake.
А Йоа́в воював з Раббо́ю аммоні́тян, і здобув царське́ місто.
War Again
Now Joab fought against Rabbah of the sons of Ammon and captured the royal city.
І послав Йоав послів до Давида, і сказав: „Воював я з Раббою, і здобув я місто води.
Joab sent messengers to David and said, “I have fought against Rabbah, I have even captured the city of waters.
А тепер збери́ решту наро́ду, і табору́й біля міста, та здобудь його, щоб не здобу́в те місто я, і щоб не було воно на́зване моїм ім'я́м“.
“Now therefore, gather the rest of the people together and camp against the city and capture it, or I will capture the city myself and it will be named after me.”
І зібрав Давид увесь наро́д, і пішов до Рабби, і воював із нею, та й здобув її.
So David gathered all the people and went to Rabbah, fought against it and captured it.
І взяв він коро́ну з голови їхнього царя, а вага її — тала́нт золота, та дорогий ка́мінь, і Давид поклав її́ на свою го́лову. І він виніс дуже багато здо́бичі з того міста.
Then he took the crown of their king from his head; and its weight was a talent of gold, and in it was a precious stone; and it was placed on David’s head. And he brought out the spoil of the city in great amounts.
А наро́д, що був у ньому, він повиво́див, і поклав їх під пи́лку, і під залі́зні доло́та та під залізні сокири, і позаганя́в їх до цегельня́ної пе́чі. І так робив він усім аммонітським міста́м. І вернувся Давид та ввесь наро́д до Єрусалиму.
He also brought out the people who were in it, and set them under saws, sharp iron instruments, and iron axes, and made them pass through the brickkiln. And thus he did to all the cities of the sons of Ammon. Then David and all the people returned to Jerusalem.