Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en


Паралельне читання

← (2 Самуїла 12) | (2 Самуїла 14) →

Переклад Огієнка

Новый русский перевод

  • І сталося по тому, — мав Авесало́м, син Давидів, уродли́ву сестру́, а ім'я́ їй Тама́ра. І покохав її Амно́н, син Давидів.
  • Некоторое время спустя сын Давида Амнон влюбился в красавицу Фамарь, сестру Авессалома, сына Давида.
  • І вболівав Амнон так, що він аж захво́рів через свою́ сестру́ Тамару, бо вона була дівчина, і Амнонові здавалося трудно щось їй зроби́ти.
  • Амнон так страдал, что заболел из-за своей единокровной сестры Фамари, потому что она была девственница, и ему казалось невозможным сделать с ней что-нибудь.
  • А Амно́н мав това́риша, а ім'я́ йому́ Йонада́в, син Шім'ї, Давидового брата. І Йонада́в був чоловік дуже хитрий.
  • У Амнона был друг по имени Ионадав, сын Шимы, брата Давида. Ионадав был очень хитер.
  • І він сказав йому: „Чого ти, царе́вичу, такий марни́й щора́нку? Чи ж не розповіси́ мені?“ І сказав йому Амнон: „Я кохаю Тамару, сестру́ брата свого Авесало́ма“.
  • Он спросил Амнона:
    — Почему ты, сын царя, чахнешь день ото дня? Не скажешь ли мне?
    Амнон сказал ему:
    — Я люблю Фамарь, сестру своего брата Авессалома.
  • І сказав йому Йонадав: „Ляж на ложі своєму, і вдавай хворого. А коли при́йде твій батько, щоб побачити тебе, то скажи йому: Нехай при́йде сестра моя Тама́ра, і нехай підкріпи́ть мене хлібом, і нехай зробить на моїх оча́х ту ї́жу, щоб я бачив та їв із руки́ її“.
  • — Ложись в постель и притворись больным, — сказал Ионадав. — Когда твой отец придет проведать тебя, скажи ему: «Пусть моя сестра Фамарь придет ко мне и даст мне чего-нибудь поесть. Пусть она приготовит еду у меня на глазах, чтобы я мог видеть ее и поесть у нее из рук».
  • І поклався Амнон, і вдавав хворого, а цар прийшов побачити його. І сказав Амнон до царя: „Нехай при́йде сестра моя Тамара, і нехай спече́ на моїх оча́х два млинці́, і я попої́м з її руки“.
  • Амнон лег и притворился больным. Когда царь пришел проведать его, Амнон сказал ему:
    — Пусть моя сестра Фамарь придет и приготовит у меня на глазах пару лепешек, чтобы я мог поесть у нее из рук.
  • І послав Давид до Тамари, до дому, говорячи: „Іди до дому твого брата Амнона, і пригото́в йому ї́жу“.
  • Давид послал во дворец сказать Фамари:
    — Ступай в дом твоего брата Амнона и приготовь для него еду.
  • І прийшла Тамара до дому свого брата Амнона, а він лежить. І взяла́ вона тіста, і замісила, і пригото́вила на оча́х його, та й спекла млинці.
  • Фамарь пошла в дом своего брата Амнона, где он лежал. Она взяла тесто, замесила его, сделала у него на глазах лепешки и испекла их.
  • І взяла́ вона сковорі́дку, і виложила перед ним, та він відмовився їсти. І сказав Амнон: „Випровадь від мене всіх людей“. І повихо́дили від нього всі люди.
  • Потом она взяла сковороду и выложила перед ним лепешки, но он отказался есть.
    — Пусть все выйдут отсюда, — сказал Амнон.
    И все вышли.
  • І сказав Амнон: „Принеси їжу до кімна́ти, і я з'їм із твоєї руки“. І взяла́ Тамара млинці́, що пригото́вила, та й прине́сла своєму братові Амнонові до кімна́ти.
  • Тогда Амнон сказал Фамари:
    — Принеси еду сюда, в мою спальню, чтобы я мог поесть из твоих рук.
    Фамарь взяла лепешки, которые она приготовила, и принесла их своему брату Амнону в его спальню.
  • І вона прине́сла до нього, щоб їв, а він схопи́в її, та й сказав до неї: „Ходи, ляж зо мною, моя се́стро!“
  • Но когда она поднесла их к нему, чтобы он поел, он схватил ее и сказал:
    — Сестра, иди, ложись со мной!
  • А вона йому відказала: „Ні, брате мій, не безче́сть мене, бо не ро́биться так в Ізраїлі! Не роби цієї гидо́ти
  • — Нет, брат! — сказала она ему. — Не принуждай меня. Нельзя творить в Израиле такого дела! Не делай этого безумия!
  • I куди я понесу́ свою га́ньбу? А ти станеш, як один із мерзо́тників в Ізраїлі. Ти переговори́ з царем, — і він не відмовить віддати мене тобі“.
  • А я, куда я денусь с моим позором? Ты же будешь в Израиле как один из безумных. Прошу тебя, поговори с царем; он не откажется выдать меня за тебя замуж.
  • Та він не хотів слу́хати її голосу. І був він сильніший від неї, — і збезче́стив її, і лежав із нею...
  • Но он не стал слушать ее и, так как был сильнее, изнасиловал ее.
  • І по цьому дуже знена́видів її Амнон великою не́навистю, бо ця не́нависть, якою він зненавидів її, була більша від любови, якою любив її. І сказав до неї Амнон: „Уставай, — іди собі!“
  • После этого Амнон возненавидел ее лютой ненавистью. И возненавидел он ее сильнее, чем прежде любил.
    Амнон сказал ей:
    — Вставай и убирайся отсюда!
  • А вона відказав йому: „Через це велике зло, по то́му, що зробив ти зо мною, хочеш ще ви́гнати мене?“ Та він не хотів її слу́хати.
  • — Нет! — сказала она ему. — Прогнать меня — это большее зло, чем то, что ты уже сделал со мной.
    Но он не стал слушать ее.
  • І покликав він юнака́ свого, слугу свого, та й сказав: „Ви́женіть оцю від мене геть, і замкни́ за нею двері“.
  • Он позвал юношу, который служил ему, и сказал:
    — Выгони ее вон отсюда и запри за ней дверь!
  • А на ній була квітча́ста ту́ніка, бо так за́вжди вбира́лися царські́ до́чки, панни́. І його слуга ви́провадив її назо́вні, і замкнув за нею двері.
  • И слуга выставил ее и запер за ней дверь. (А на ней была богато украшенная одежда, которую носили в то время незамужние царские дочери.)
  • А Тама́ра поси́пала по́пелом свою го́лову, а квітча́сту ту́ніку, що була на ній, розде́рла, і поклала руку свою на го́лову свою, і все ходила та голоси́ла...
  • Фамарь посыпала голову пеплом и разорвала свою богатую одежду. Она взялась руками за голову и, рыдая, пошла прочь.
  • І сказав до неї брат її Авесало́м: „Чи брат твій Амнон був із тобою? А тепер, се́стро моя, мовчи, — брат же твій він! Не бери цієї речі до серця свого́“... І осіла Тамара, зні́вечена, у домі брата свого Авесало́ма.
  • Ее брат Авессалом сказал ей:
    — С тобой был твой брат Амнон? Но теперь, сестра, молчи; он — твой брат. Не сокрушайся об этом.
    И Фамарь жила в доме своего брата Авессалома как брошенная женщина.
  • А цар Давид почув про це все, — і сильно розгні́вався!
  • Когда обо всем этом услышал царь Давид, он страшно разгневался.49
  • І не говорив Авесало́м з Амноном ні про добре, ні про зле, бо Авесало́м зненавидів Амнона за те, що той збезче́стив сестру́ його Тама́ру.
  • Авессалом не сказал Амнону ни слова, ни плохого, ни хорошего; он ненавидел Амнона, потому что тот обесчестил его сестру Фамарь.
  • І сталося по двох ро́ках, і мав Авесалом стри́ження ове́ць у Баал-Хацорі, що при Єфремі, — і Авесало́м закли́кав усіх царськи́х синів.
  • Два года спустя, когда у Авессалома была стрижка овец в Баал-Хацоре, что рядом с границей Ефрема, он пригласил туда всех царских сыновей.
  • І прийшов Авесало́м до царя́ та й сказав: „Ось у раба твого стри́ження, — нехай пі́де цар та раби́ його з твоїм рабом“.
  • Авессалом пришел к царю и сказал:
    — У твоего слуги идет стрижка овец. Не пойдут ли со мной царь и его приближенные?
  • І сказав цар до Авесало́ма: „Ні, сину мій, не пі́демо ж ми всі, щоб не бути тобі на тяготу́“. І той сильно просив його, та він не хотів піти, але поблагослови́в його.
  • — Нет, мой сын, — ответил царь. — Все мы не пойдем, чтобы не быть тебе обузой.
    И хотя Авессалом упрашивал его, он отказался идти, но дал ему свое благословение.
  • І сказав Авесало́м: „А як ні, нехай пі́де з нами брат мій Амно́н!“ І сказав йому цар: „Чого вій пі́де з тобою?“
  • Тогда Авессалом сказал:
    — Если нет, то позволь пойти с нами моему брату Амнону.
    Царь спросил его:
    — Зачем ему идти с тобой?
  • Та Авесало́м сильно просив його, і він послав з ним Амно́на та всіх царськи́х синів.
  • Но Авессалом упрашивал его, и он отпустил с ним Амнона и всех остальных своих сыновей. Авессалом приготовил царский пир.50
  • А Авесало́м загада́в юнака́м своїм, говорячи: „Дивіться, як Амнон звеселіє на серці від вина, то скажу вам: Ударте Амнона! — і ви вб'єте його. Не бійтеся, — чи ж не я загадав вам? Будьте міцні та відважнії!“
  • Авессалом приказал своим людям:
    — Смотрите, когда Амнон развеселится от вина и когда я скажу вам: «Поразите Амнона», убейте его. Не бойтесь. Разве не я сам даю вам такой приказ? Будьте мужественны и храбры!
  • І зробили Авесаломові юнаки́ Амнонові, як загадав був Авесалом. А царські́ сини повставали, і сіли ве́рхи кожен на мула свого, та й повтіка́ли.
  • И люди Авессалома сделали с Амноном так, как приказал Авессалом. А все царские сыновья поднялись, сели на своих мулов и бежали.
  • І сталося, були вони ще в дорозі, а вістка прийшла́ до Давида така: „Авесалом повбивав усіх царськи́х синів, і не позосталося з них ні одно́го“.
  • Пока они были в пути, к Давиду пришла весть: «Авессалом поразил всех царских сыновей; никого из них не осталось».
  • І цар устав, і розде́р ша́ти свої, та й упав на землю, і всі слу́ги його стояли при ньому з розде́ртими ша́тами.
  • Царь поднялся, разорвал на себе одежду и бросился на землю, и все его слуги, которые стояли рядом, тоже разорвали свои одежды.
  • І відповів Йонадав, син Шім'ї, Давидового брата, та й сказав: „Нехай не каже мій пан: Усіх юнакі́в, царськи́х синів, повбивали, бо помер тільки сам Амно́н. Бо на нака́з Авесалома це було ви́рішене від дня, як той збезче́стив сестру́ його Тамару.
  • Но Ионадав, сын Шимы, брата Давида, сказал:
    — Пусть мой господин не думает, что убили всех царских сыновей, умер только Амнон. Так было решено Авессаломом с того дня, когда Амнон изнасиловал его сестру Фамарь.
  • А тепер нехай мій пан цар не кладе на своє серце такого, говорячи: Усі царські́ сини повмирали, — бо помер тільки сам Амнон“.
  • Пусть господин мой царь не тревожится вестью, что все сыновья царя умерли. Умер только Амнон.
  • І Авесалом утік. А юна́к вартівни́к звів свої очі й побачив, аж ось числе́нний народ іде дорогою, що була́ за ним, від боку гори.
  • Тем временем Авессалом бежал. Юноша, стоявший в дозоре, взглянул и увидел множество людей, спускающихся по Хоронаимской дороге51 со склона холма.
  • І сказав Йонадав до царя: „Ось прийшли царські́ сини, — як слово раба твого, так сталося“.
  • Ионадав сказал царю:
    — Ну вот, это идут царские сыновья; все произошло точно так, как сказал твой слуга.
  • І сталося, як скінчи́в він говорити, аж ось поприхо́дили царські сини, і підне́сли свій голос та й плакали. А також цар та всі слу́ги його плакали ве́льми ре́вним плаче́м...
  • Когда он закончил говорить, с громким плачем вошли царские сыновья. И сам царь, и все его слуги тоже очень горько плакали.
  • А Авесалом утік, і пішов до Талмая, Амміхурового сина, царя ґешурського. А Давид був у жало́бі за сином своїм усі ті дні.
  • Авессалом же бежал и пришел к царю Гешура Талмаю, сыну Аммиуда. А царь Давид день за днем оплакивал своего сына.
  • А Авесалом утік, і пішов до Ґешу́ру, і пробув там три ро́ки.
  • Бежав и добравшись до Гешура, Авессалом оставался там три года.
  • І перестав цар Давид гні́ватися на Авесало́ма, бо він був зча́сом поті́шений за Амнона, що помер.
  • А сердце царя рвалось52 за Авессаломом, потому что он уже утешился после смерти Амнона.

  • ← (2 Самуїла 12) | (2 Самуїла 14) →

    Історія оновлень Історія оновлень

    © UA biblenet - 2025