Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en

Паралельне читання

← (2 Самуїла 13) | (2 Самуїла 15) →

Переклад Огієнка

New Living Translation

2 Самуїла 14

2 Samuel 14

  • 1
    А Йоав, син Церуї, пізнав, що царе́ве серце прихили́лося до Авесалома.
  • 1
    Joab Arranges for Absalom’s Return

    Joab realized how much the king longed to see Absalom.
  • 2
    І послав Йоав до Теко́ї, і взяв звідти мудру жінку, та й сказав до неї: „Удавай жало́бу, і вберись у жало́бні шати, і не намащуйся оливою, і будеш, як та жінка, що багато днів у жало́бі за померлим.
  • 2
    So he sent for a woman from Tekoa who had a reputation for great wisdom. He said to her, “Pretend you are in mourning; wear mourning clothes and don’t put on lotions.a Act like a woman who has been mourning for the dead for a long time.
  • 3
    І при́йдеш ти до царя, та й скажеш до нього таке то слово“. І Йоав поклав ці слова в її уста.
  • 3
    Then go to the king and tell him the story I am about to tell you.” Then Joab told her what to say.
  • 4
    І говорила та текоїтянка до царя, і впала на обличчя своє на землю, і вклонилася та й сказала: „Поможи, ца́рю!“
  • 4
    When the woman from Tekoa approachedb the king, she bowed with her face to the ground in deep respect and cried out, “O king! Help me!”
  • 5
    І сказав до неї цар: „Що́ тобі?“ А та відказала: „Та я жінка вдова, а чоловік мій помер.
  • 5
    “What’s the trouble?” the king asked.
    “Alas, I am a widow!” she replied. “My husband is dead.
  • 6
    А в невільниці твоєї двоє синів. І посвари́лися вони оби́два в полі, а рятівника́ між ними не було, — і вдарив один одно́го, та й убив його.
  • 6
    My two sons had a fight out in the field. And since no one was there to stop it, one of them was killed.
  • 7
    А ось увесь рід устав на невільницю твою та й кажуть: Видай убійника свого брата, і ми вб'ємо його за душу його брата, якого він убив, і вигубимо також спадкоє́мця. І пога́сять вони останню і́скру мою, яка позоста́лася, щоб не лишити моє́му чоловікові ані йме́ння, ані наща́дків на поверхні землі“.
  • 7
    Now the rest of the family is demanding, ‘Let us have your son. We will execute him for murdering his brother. He doesn’t deserve to inherit his family’s property.’ They want to extinguish the only coal I have left, and my husband’s name and family will disappear from the face of the earth.”
  • 8
    І сказав цар до тієї жінки: „Іди до свого дому, а я накажу́ про тебе“.
  • 8
    “Leave it to me,” the king told her. “Go home, and I’ll see to it that no one touches him.”
  • 9
    І сказала та текоїтянка до царя: „На мене, пане мій ца́рю, той гріх, та на дім мого батька, а цар та трон його невинні“.
  • 9
    “Oh, thank you, my lord the king,” the woman from Tekoa replied. “If you are criticized for helping me, let the blame fall on me and on my father’s house, and let the king and his throne be innocent.”
  • 10
    І сказав цар: „Того, хто буде говорити на тебе, приведе́ш його до мене, і він більш уже не за́йме тебе“.
  • 10
    “If anyone objects,” the king said, “bring him to me. I can assure you he will never harm you again!”
  • 11
    Та вона відказала: „Нехай згадає цар Господа, Бога свого, щоб не помно́жити на згубу ме́сника за кров та щоб вони не погубили мого сина“. А він відказав: „Як живий Господь, — не впаде́ на землю й волоси́на сина твого́!“
  • 11
    Then she said, “Please swear to me by the LORD your God that you won’t let anyone take vengeance against my son. I want no more bloodshed.”
    “As surely as the LORD lives,” he replied, “not a hair on your son’s head will be disturbed!”
  • 12
    І сказала та жінка: „Нехай но невільниця твоя скаже слово до свого пана царя!“ А він відказав: „Говори!“
  • 12
    “Please allow me to ask one more thing of my lord the king,” she said.
    “Go ahead and speak,” he responded.
  • 13
    І сказала та жінка: „А чому ти так думаєш проти Божого народу? Бо цар, коли сказав таке слово, сам себе обвинува́тив, бо цар не верта́є свого вигна́нця.
  • 13
    She replied, “Why don’t you do as much for the people of God as you have promised to do for me? You have convicted yourself in making this decision, because you have refused to bring home your own banished son.
  • 14
    Бо ми конче помремо, і ми як та вода, вилита на землю, що її не зібрати. Та Бог не знищить душі, і Він заду́мав не відвернути від Се́бе віді́гнаного.
  • 14
    All of us must die eventually. Our lives are like water spilled out on the ground, which cannot be gathered up again. But God does not just sweep life away; instead, he devises ways to bring us back when we have been separated from him.
  • 15
    І оце тепер прийшла я сказати панові моєму цареві оцю справу, бо той наро́д настра́шив мене. І сказала твоя невільниця: Нехай скажу́ я цареві, — може виконає цар слово своєї невільниці.
  • 15
    “I have come to plead with my lord the king because people have threatened me. I said to myself, ‘Perhaps the king will listen to me
  • 16
    Бо цар вислухає, щоб урятува́ти свою невільницю з руки того чоловіка, що хоче ви́губити мене та мого сина ра́зом із Божого спа́дку.
  • 16
    and rescue us from those who would cut us off from the inheritancec God has given us.
  • 17
    І сказала твоя невільниця: Нехай станеться слово мого пана царя на втіху мені, бо мій пан цар як Ангол Божий, і розуміє добре та зле. А Господь, Бог твій, буде з тобою!“
  • 17
    Yes, my lord the king will give us peace of mind again.’ I know that you are like an angel of God in discerning good from evil. May the LORD your God be with you.”
  • 18
    А цар відповів та й сказав до тієї жінки: „Не заховай передо мною нічого, про що́ я спитаю тебе“. І сказала та жінка: „Нехай же говорить пан мій цар!“
  • 18
    “I must know one thing,” the king replied, “and tell me the truth.”
    “Yes, my lord the king,” she responded.
  • 19
    І цар сказав: „Чи не Йоавова рука з тобою в усьому цьому?“ І відповіла та жінка та й сказала: „Як жива душа моя, пане мій царю, — не можна відхилитися ані право́руч, ані ліво́руч від усього, що́ говорив мій пан цар, бо твій раб Йоа́в — він наказав мені це, і він уклав в уста твоєї невільниці всі ці слова́.
  • 19
    “Did Joab put you up to this?”
    And the woman replied, “My lord the king, how can I deny it? Nobody can hide anything from you. Yes, Joab sent me and told me what to say.
  • 20
    Щоб змінити вигляд тієї справи, раб твій Йоав зробив оцю річ. А пан мій мудрий, як мудрий Божий Ангол, щоб знати про все, що на землі“.
  • 20
    He did it to place the matter before you in a different light. But you are as wise as an angel of God, and you understand everything that happens among us!”
  • 21
    І сказав цар до Йоава: „Ось зробив ти цю річ, тож піди, поверни́ того юнака́, Авесало́ма!“
  • 21
    So the king sent for Joab and told him, “All right, go and bring back the young man Absalom.”
  • 22
    І впав Йоав на обличчя своє на землю, і поклонився, та й поблагослови́в царя. І сказав Йоав: „Сьогодні раб твій пізнав, що знайшов ласку в оча́х твоїх, пане мій ца́рю, бо цар виконав проха́ння свого́ раба“.
  • 22
    Joab bowed with his face to the ground in deep respect and said, “At last I know that I have gained your approval, my lord the king, for you have granted me this request!”
  • 23
    І встав Йоав і пішов до Ґешуру, і привів Авесало́ма до Єрусалиму.
  • 23
    Then Joab went to Geshur and brought Absalom back to Jerusalem.
  • 24
    А цар сказав: „Нехай він ве́рнеться до свого дому, але́ обличчя мого не побачить“. І вернувся Авесалом до дому свого, та царсько́го обличчя не бачив.
  • 24
    But the king gave this order: “Absalom may go to his own house, but he must never come into my presence.” So Absalom did not see the king.
  • 25
    А такого вродли́вого мужа, як Авесалом, не було в усьому Ізраїлі, щоб був так дуже хва́лений, — від стопи ноги його й аж до ве́рху голови́ його не було в ньо́му ва́ди.
  • 25

    Absalom Reconciled to David

    Now Absalom was praised as the most handsome man in all Israel. He was flawless from head to foot.
  • 26
    А коли він голив свою голову, — а голив він щороку, бо тяжке́ було волосся на ньому, тому голив його — то ва́жив воло́сся голови своєї на двісті шеклів царсько́ї ваги.
  • 26
    He cut his hair only once a year, and then only because it was so heavy. When he weighed it out, it came to five pounds!d
  • 27
    І народи́лися Авесаломові троє синів та одна дочка́, а ім'я́ їй Тама́ра. Вона була жінка вродли́ва з ви́гляду.
  • 27
    He had three sons and one daughter. His daughter’s name was Tamar, and she was very beautiful.
  • 28
    І сидів Авесало́м в Єрусалимі два роки ча́су, а царсько́го обличчя не бачив.
  • 28
    Absalom lived in Jerusalem for two years, but he never got to see the king.
  • 29
    І послав Авесало́м до Йоа́ва, щоб послати його до царя, та він не хотів прийти до нього. І послав він іще другий раз, та той не хотів прийти.
  • 29
    Then Absalom sent for Joab to ask him to intercede for him, but Joab refused to come. Absalom sent for him a second time, but again Joab refused to come.
  • 30
    І сказав він до своїх слуг: „Погляньте на Йоавову діля́нку поля, що поруч мого, а в нього там ячмінь, — ідіть і підпаліть його огнем“. І Авесаломові слу́ги підпалили ту діля́нку поля огнем.
  • 30
    So Absalom said to his servants, “Go and set fire to Joab’s barley field, the field next to mine.” So they set his field on fire, as Absalom had commanded.
  • 31
    Тоді Йоав устав і прийшов до Авесалома до дому, та й сказав йому: „Нащо слу́ги твої підпалили огнем ту мою діля́нку поля?“
  • 31
    Then Joab came to Absalom at his house and demanded, “Why did your servants set my field on fire?”
  • 32
    І сказав Авесалом до Йоава: „Я ж посилав до тебе, говорячи: Прийди сюди, і нехай я пошлю́ тебе до царя сказати: Чого я прийшо́в із Ґешу́ру? Добре було б мені ще лишатися там. А тепер нехай я побачу царське́ обличчя, а якщо є на мені гріх, то нехай уб'є мене“.
  • 32
    And Absalom replied, “Because I wanted you to ask the king why he brought me back from Geshur if he didn’t intend to see me. I might as well have stayed there. Let me see the king; if he finds me guilty of anything, then let him kill me.”
  • 33
    І прийшов Йоав до царя, і розповів йому те. І покликав він Авесало́ма, а той прийшов до царя та й поклонився йому обличчям своїм до землі. А цар поцілував Авесалома...
  • 33
    So Joab told the king what Absalom had said. Then at last David summoned Absalom, who came and bowed low before the king, and the king kissed him.
    • ← (2 Самуїла 13) | (2 Самуїла 15) →

    Історія оновлень Історія оновлень

    © UA biblenet - 2025