А оце останні Давидові слова: „Сло́во Давида, сина Єссе́євого, і слово му́жа високопоста́вленого, пома́заного Богом Якововим, і солодкого піснотво́рця Ізра́їлевого.
— Пророчество Давида, сына Иессея, пророчество человека, вознесенного Всевышним,101 человека, помазанного Богом Иакова, и сладкоголосого певца Израиля:
Чи мій дім не такий перед Богом? Вічного бо запові́та в усьому мені там укла́дено — і він стереже́ться, бо він усе спасі́ння моє й усе жада́ння! Хіба Він не дасть, щоб він виріс?
Разве не таков дом мой у Бога? Разве Он не заключил со мной вечный завет, полностью устроенный и непреложный? Разве не от Него все мое спасение и все мои желания?
Вот имена воинов Давида: Тахмонитянин Иошев-Башевет был главой троих103; он поднял свое копье104 на восемьсот человек, которых он убил в одной схватке.
По ньому Елеаза́р, син Додо, сина Ахохі, був серед трьох лицарів з Давидом. Коли филисти́мляни зневажа́ли ізраїльтян, що зібралися там на війну, і повтікали всі ізра́їльтяни,
він устав, та й ударив на филисти́млян, аж змучилася рука його, і приліпилася рука його до меча. І зробив Господь велике спасі́ння того дня, а наро́д вертався за ним тільки на грабува́ння.
Израильтяне вышли против них, и он проявил храбрость и разил филистимлян, пока его рука не устала и не прилипла к мечу. В тот день Господь одержал105 великую победу. Только после битвы воины вернулись к Элеазару, но лишь для того, чтобы обирать убитых.
А по ньому Шамма, син Аґе, гарарянин. І зібралися филисти́мляни до Лехи, а там була діля́нка поля, повна сочеви́ці, а наро́д повтікав перед филисти́млянами.
I про́дерлися ці три ли́царі до филистимського табо́ру, і зачерпну́ли води з віфлеємської криниці, що в брамі. І вони ви́несли, і прине́сли до Давида, та він не схотів її пити, — і вилив її для Господа,
Тогда те трое воинов пробились через филистимский лагерь, зачерпнули воды из колодца у вифлеемских ворот и принесли Давиду. Но он отказался пить и вылил воду как приношение Господу.
та й сказав: „Борони мене, Господи, чинити таке! Чи я буду пити кров тих му́жів, що ходили, наража́ючи життям своїм? І не хотів він пити її... Оце зроби́ли три ці ли́царі.
— Сохрани меня, Господи, сделать это! — сказал он. — Разве я стану пить кровь людей, которые рисковали своей жизнью?! И он не стал пить. Такие подвиги совершили трое этих воинов.
А Авіша́й, брат Йоава, Церуїного сина, — він голова цих тридцяти. І він вимахував своїм списо́м над трьо́ма сотнями, що побив. І він мав славу серед тих трьох.
А Бена́я, син Єгоядин, син хороброго мужа, багаточи́нний, з Кавцеїлу, побив двох синів Аріїла моавського. І він зійшов, і забив лева в сере́дині ями сніжного дня.
Беная, сын Иодая, был доблестным воином109 из Кавцеила, совершившим великие подвиги. Он сразил двух сильнейших воинов110 из Моава. Еще он спустился в ров в снежный день и убил там льва.
Також побив він одного єги́птянина, мужа поставно́го, а в руці цього єги́птянина був спис. І зійшов він до нього з києм, і видер списа́ з руки того єги́птянина, — та й убив його списо́м його.
Он также сразил огромного111 египтянина. У египтянина в руке было копье, а Беная вышел против него с палкой. Он вырвал копье из руки египтянина и убил его этим же копьем.