Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Новый русский перевод
А Давид поста́рів, увійшов у літа. І покривали його одежами, та не було йому те́пло.
Царь Давид состарился и достиг преклонных лет. Его укутывали одеждами, но он все равно не мог согреться.
І сказали йому його раби: „Нехай пошукають для пана царя молоду ді́вчину, — і стане вона перед царем, і буде йому за догля́дачку. І буде вона лежати при лоні твоїм, — і буде те́пло панові цареві!“
Тогда слуги сказали ему:
— Пусть господину нашему царю подыщут молодую девушку, чтобы она прислуживала царю и заботилась о нем. Она будет ложиться рядом с ним, и господину нашему царю будет тепло.
— Пусть господину нашему царю подыщут молодую девушку, чтобы она прислуживала царю и заботилась о нем. Она будет ложиться рядом с ним, и господину нашему царю будет тепло.
І шукали ді́вчину вродли́ву по всій Ізраїлевій границі, та й знайшли шунаммі́тку Авіша́ґ, і привели́ її до царя.
Они стали искать красивую девушку по всему Израилю, нашли шунамитянку Авишаг и привели ее к царю.
А та ді́вчина була дуже вродли́ва. І була́ вона цареві догля́дачкою, і прислуго́вувала йому, та цар не пізнав її.
Девушка была очень красива; она заботилась о царе и ухаживала за ним, но царь не имел с ней близости.1
А Адо́нія, син Хаґґітин, бундю́чився та говорив: „Я буду царювати!“ І справив він собі по́воза та верхівців, та п'ятдесят чоловіка бігунів перед собою.
Адония, матерью которого была Аггифа, кичливо говорил: «Я буду царем». Он завел у себя колесницы и коней,2 и пятьдесят слуг, которые бежали перед ним.
А батько його ніко́ли його не засмучував, щоб сказати: „Чому́ ти так робиш?“ А він також був дуже вродли́вий, і мати народила його по Авесаломі.
(Его отец никогда не смущал его вопросом: «Почему ты так поступаешь?» Он родился после Авессалома и был очень красив.)
І мав він змову з Йоавом, сином Церуї, та зо священиком Евіятаром, — і вони помагали Адонії.
Адония сговорился с Иоавом, сыном Саруи, и со священником Авиатаром, и они поддержали его.
А священик Садок, і Беная, син Єгоядин, і пророк Ната́н, і Шім'ї, і Реї та Давидові лицарі не були з Адонією.
Но священник Цадок, Беная, сын Иодая, пророк Нафан, Шимей и Рей, и личная стража Давида не встали на сторону Адонии.
І приніс Адо́нія в жертву худоби дрібно́ї та худоби великої, та худоби ситої при Евен-Газзохелеті, що при Ен-Роґелі, і закли́кав усіх братів своїх, царськи́х синів, та всіх Юдиних мужів, царськи́х слуг.
Адония принес в жертву овец, волов и откормленных телят у камня Зохелет, что рядом с Эн-Рогелом, и пригласил всех своих братьев, сыновей царя, и всех царских приближенных из Иудеи,
А пророка Натана, і Бенаю, і лицарів та брата свого Соломона він не покли́кав.
но не пригласил ни пророка Нафана, ни Бенаю, ни личную стражу, ни своего брата Соломона.
І сказав Ната́н до Вірсаві́ї, Соломонової матері, говорячи: „Чи ти не чула, що зацарюва́в Адо́нія, син Хаґґітин, а пан наш Давид не знає про те?
Тогда пророк Нафан спросил у Вирсавии, матери Соломона:
— Разве ты не слышала, что Адония, сын Аггифы, стал царем, а наш господин Давид о том и не знает?
— Разве ты не слышала, что Адония, сын Аггифы, стал царем, а наш господин Давид о том и не знает?
А тепер іди, я тобі пора́джу, — і рятуй життя своє та життя сина свого Соломо́на!
Так вот, позволь мне посоветовать тебе, как спасти свою жизнь и жизнь твоего сына Соломона.
Іди, і вві́йдеш до царя Давида та й скажеш до нього: Чи ж не ти, пане мій ца́рю, присягнув був своїй невільниці, говорячи: Син твій Соломо́н буде царюва́ти по мені, і він буде сидіти на троні моїм. Чому́ ж зацарюва́в Адо́нія?
Сейчас же пойди к царю Давиду и скажи ему: «Господин мой царь, разве ты не клялся мне, твоей служанке, говоря: „Твой сын Соломон непременно будет царем после меня и сядет на моем престоле?“ Так почему же царем стал Адония?»
Ото, ти ще будеш говорити там із царем, а я ввійду́ за тобою, і потверджу́ слова твої“.
Когда ты еще будешь говорить с царем, я войду вслед за тобой и подтвержу твои слова.
І ввійшла Вірсаві́я до царя в кімна́ту, — а цар був дуже стари́й, і шунаммітка Авішаґ послуго́вувала цареві.
И Вирсавия пошла к престарелому царю в его комнату, где ему прислуживала шунамитянка Авишаг.
І похилилася Вірсавія, і вклонилася цареві до землі. А цар сказав: „Що́ тобі?“
Вирсавия склонилась и пала перед царем ниц.
— Чего ты хочешь? — спросил царь.
— Чего ты хочешь? — спросил царь.
І вона сказала йому: „Пане мій, ти присягнув був своїй невільниці Господом, Богом своїм: Соломо́н, син твій, буде царювати по мені, і він сидітиме на троні моїм.
Она сказала ему:
— Мой господин, ты сам клялся мне, твоей служанке, Господом, твоим Богом: «Соломон, твой сын, будет царем после меня и сядет на моем престоле».
— Мой господин, ты сам клялся мне, твоей служанке, Господом, твоим Богом: «Соломон, твой сын, будет царем после меня и сядет на моем престоле».
А тепер ось зацарюва́в Адо́нія, а ти, пане мій ца́рю, не знаєш про те.
Но вот, царем стал Адония, а ты, господин мой царь, и не знаешь об этом.
І приніс він у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібно́ї, і покликав усіх царськи́х синів, і священика Евіятара та Йоава, вождя́ війська, а раба твого Соломо́на не покликав.
Он принес в жертву множество волов, откормленных телят и овец, пригласил всех царских сыновей, священника Авиатара и Иоава, начальника войска, но не пригласил твоего слугу Соломона.
А ти, пане мій ца́рю, — очі всього Ізраїля на тобі, щоб ти сказав їм, хто́ буде сидіти на троні пана мого царя по ньому.
Господин мой царь, взоры всего Израиля устремлены на тебя, чтобы узнать: кто же сядет на престоле господина моего царя после него?
Іна́кше станеться, як спочи́не пан мій цар з батьками своїми, то буду я та син мій Соломо́н винними“.
Ведь иначе, как только господин мой царь упокоится со своими предками, меня и моего сына Соломона сочтут изменниками.
І ось, ще вона говорила з царем, а прийшов пророк Ната́н.
Когда она еще говорила с царем, вошел пророк Нафан.
І доне́сли цареві, говорячи: „Ось пророк Ната́н!“ І ввійшов він перед цареве обличчя, і впав перед царем обличчям своїм до землі.
Царю доложили:
— Здесь пророк Нафан.
Тогда он предстал перед царем и поклонился ему лицом до земли.
— Здесь пророк Нафан.
Тогда он предстал перед царем и поклонился ему лицом до земли.
І сказав Ната́н: „Пане мій ца́рю! Чи ти сказав: Адонія буде царювати по мені, і він буде сидіти на троні моїм?
Нафан сказал:
— Говорил ли ты, господин мой царь, что Адония будет царем после тебя и сядет на твоем престоле?
— Говорил ли ты, господин мой царь, что Адония будет царем после тебя и сядет на твоем престоле?
Бо зійшов він сьогодні, і приніс у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібно́ї. І він покли́кав усіх царськи́х синів, і провідників ві́йська, і священика Евіятара, і ось вони їдять та п'ють перед ним, і говорять: Нехай живе цар Адо́нія!
Сегодня он пошел и принес в жертву множество волов, откормленных телят и овец. Он пригласил всех царских сыновей, военачальников и священника Авиатара. Сейчас они едят и пьют с ним и говорят: «Да здравствует царь Адония!»
А мене — я раб твій! — і священика Садо́ка, і Бена́ю, сина Єгоядиного, та раба твого Соломона не покли́кав.
Но меня, твоего слугу, священника Цадока, Бенаю, сына Иодая, и твоего слугу Соломона он не пригласил.
Чи ця річ була від пана мого царя, а ти не повідо́мив раба свого, хто́ буде сидіти на троні мого пана царя по ньому?“
Было ли это сделано по воле господина моего царя, который не известил своих слуг о том, кто сядет на престоле моего господина царя после него?
А цар Давид відповів та й сказав: „Покличте мені Вірсаві́ю!“ І прийшла́ вона перед царське́ обличчя, і стала перед царем.
Тогда царь Давид сказал:
— Позовите ко мне Вирсавию.
И она вошла к царю и предстала перед ним.
— Позовите ко мне Вирсавию.
И она вошла к царю и предстала перед ним.
І присягну́в цар та й сказав: „Як живий Господь, що визволив душу мою від усякого лиха, —
И царь поклялся:
— Верно, как то, что жив Господь, Который избавил меня от всякой беды,
— Верно, как то, что жив Господь, Который избавил меня от всякой беды,
як присягнув я тобі Господом, Богом Ізраїля, говорячи: Син твій Соломо́н буде царюва́ти по мені, і він буде сидіти на моєму троні замість мене, — так я й зроблю́ цього дня!“
я непременно исполню сегодня то, о чем я клялся тебе Господом, Богом Израиля: Соломон, твой сын, станет царем после меня и сядет на моем престоле вместо меня.
І вклонилася Вірсаві́я обличчям своїм до землі, і впала перед царем та й сказала: „Нехай живе пан мій, цар Давид, навіки!“
Вирсавия склонилась, коснувшись лицом земли и, пав ниц перед царем, сказала:
— Пусть господин мой царь Давид живет вечно!
— Пусть господин мой царь Давид живет вечно!
І сказав цар Давид: „Покличте мені священика Садо́ка, і пророка Ната́на та Бена́ю, сина Єгоя́диного“. І поприхо́дили вони перед царе́ве обличчя.
Царь Давид сказал:
— Позовите ко мне священника Цадока, пророка Нафана и Бенаю, сына Иодая.
Когда они вошли к царю,
— Позовите ко мне священника Цадока, пророка Нафана и Бенаю, сына Иодая.
Когда они вошли к царю,
І сказав цар до них: Візьміть із собою слуг вашого пана, і посадіть мого сина Соломона на мою му́лицю, і зведіть його до Ґіхону.
он сказал им:
— Возьмите с собой моих слуг, посадите моего сына Соломона на моего мула и доставьте его к источнику Гихон.
— Возьмите с собой моих слуг, посадите моего сына Соломона на моего мула и доставьте его к источнику Гихон.
А там помаже його священик Садок та пророк Натан на царя над Ізраїлем. І засурмі́ть у сурму́ та й скрикнете: Нехай живе цар Соломон!
Там пусть священник Цадок и пророк Нафан помажут его в цари над Израилем.
Трубите в рог и восклицайте: «Да здравствует царь Соломон!».
Трубите в рог и восклицайте: «Да здравствует царь Соломон!».
Потім пі́дете за ним, а він уві́йде та й сяде на моєму троні, і він буде царюва́ти замість мене, і йому наказав я бути володарем над Ізраїлем та над Юдою“.
Потом проводите его назад, и пусть он сядет на мой престол и правит вместо меня. Я поставил его правителем над Израилем и Иудеей.
І відповів Беная, син Єгоядин, та й сказав: „Амінь. Так нехай скаже Господь, Бог пана мого царя!
Беная, сын Иодая, ответил царю:
— Аминь! Да скажет так Господь, Бог моего господина царя.
— Аминь! Да скажет так Господь, Бог моего господина царя.
Як був Госпо́дь із паном моїм царем, так нехай буде з Соломоном, і нехай Він звели́чить трон його над трона пана мого царя Давида!“
Как Господь был с моим господином царем, так пусть он будет и с Соломоном, чтобы возвеличить его престол больше престола моего господина, царя Давида!
І пішов священик Садок та пророк Натан, і Беная, син Єгоядин, і керетянин, і пелетянин, і посадили Соломона на мулицю царя Давида, та й повели́ його до Ґіхону.
И священник Цадок, пророк Нафан, Беная, сын Иодая, керетиты и пелетиты3 пошли, усадили Соломона на мула царя Давида и сопроводили его в Гихон.
І взяв священик Садок рога оливи із скинії, та й помазав Соломона. І засурми́ли в сурму́, та й кричав увесь народ: „Нехай живе цар Соломон!“
Священник Цадок взял из шатра рог с маслом и помазал Соломона. После этого они затрубили в рога, и весь народ закричал:
— Да здравствует царь Соломон!
— Да здравствует царь Соломон!
І піднявся за ним ввесь народ. А народ грав на сопі́лках та радів великою радістю, аж земля розпада́лася від їхнього голосу!
Весь народ пошел вслед за ним, играя на свирелях и громко радуясь, так, что земля сотрясалась от шума.
І почув це Адонія та всі покли́кані, що були з ним, а вони тількищо скінчи́ли їсти. І почув Йоав голос сурми́ та й сказав: „Що це за крик та гамір у місті?“
Адония и все гости, которые были с ним, услышали это в конце пира. Услышав звук рога, Иоав спросил:
— Что это за шум в городе?
— Что это за шум в городе?
Ще він говорив, аж ось прихо́дить Йоанатан, син священика Евіятара. А Адонія сказав: „Увійди, бо ти муж гідний, і звісти нам щось добре!“
Он еще не договорил, как пришел Ионафан, сын священника Авиатара.
Адония сказал:
— Подойди. Ты достойный человек и, конечно, несешь добрые вести.
Адония сказал:
— Подойди. Ты достойный человек и, конечно, несешь добрые вести.
І відповів Йонатан та й сказав до Адонії: „Таж пан наш цар Давид настанови́в на царя Соломона!
— Нет, — ответил Ионафан. — Наш господин, царь Давид, сделал царем Соломона.
І послав із ним цар священика Садока та пророка Натана, і Бенаю, Єгоядиного сина, і керетянина, і пелетянина, і вони посадили його на царську́ му́лицю.
Царь отправил его со священником Цадоком, пророком Нафаном, Бенаей, сыном Иодая, керетитами и пелетитами, и они усадили его на царского мула,
І пома́зали його в Ґіхоні священик Садок та пророк Натан на царя. І повихо́дили вони звідти веселі, і зашуміло місто. Це той голос, що ви чули.
а священник Цадок и пророк Нафан помазали его в цари в Гихоне. Они ушли оттуда в радости, и город пришел в движение. Этот-то шум ты и слышишь.
І також посхо́дилися царські́ слу́ги, щоб поблагословити нашого пана царя Давида, говорячи: Нехай Бог твій учинить Соломонове ім'я́ славнішим від твого імени, і нехай звеличить його трон над трона твого́! І вклонився цар на ло́жі своїм.
а царские приближенные пришли поздравлять нашего господина царя Давида, говоря: «Пусть твой Бог прославит имя Соломона еще больше, чем твое, и возвеличит его престол больше твоего престола!» Царь поклонился на постели
І сказав цар так: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що сьогодні дав сидя́чого на моїм троні, а мої очі те бачать!“
и сказал так: «Слава Господу, Богу Израиля, Который дал мне сегодня увидеть на престоле моего преемника!»
І затремтіли, і повставали всі покли́кані, що були з Адонією, і пішли кожен на доро́гу свою...
Тут все гости Адонии, задрожав от страха, поднялись и разбежались.
А Адонія боявся Соломона. І встав він, і пішов, і схопи́вся за роги же́ртівника.
А Адония, боясь Соломона, пошел и схватился за рога жертвенника.4
І донесено Соломонові, кажучи: „Ось Адо́нія злякався царя Соломона, й ось він схопи́вся за роги же́ртівника, кажучи: Нехай цар Соломон зараз присягне́ мені, що не вб'є свого раба мече́м!“
Соломону доложили:
— Адония боится царя Соломона и не отпускает рогов жертвенника. Он говорит: «Пусть царь Соломон даст мне сегодня клятву, что он не предаст своего слугу мечу».
— Адония боится царя Соломона и не отпускает рогов жертвенника. Он говорит: «Пусть царь Соломон даст мне сегодня клятву, что он не предаст своего слугу мечу».
І сказав Соломон: „Якщо він буде му́жем че́сним, ані волоси́на його не впаде на землю! А якщо зна́йдеться в ньому зло, то помре“.
Соломон ответил:
— Если он покажет себя достойным человеком, то ни один волос с его головы не упадет на землю; но если в нем обнаружится зло, он умрет.
— Если он покажет себя достойным человеком, то ни один волос с его головы не упадет на землю; но если в нем обнаружится зло, он умрет.