Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Новый русский перевод
А Бен-Гада́д, цар сирі́йский, зібрав усе своє ві́йсько та тридцять і два царі з ним, і коні, і колесни́ці. І пішов він, і обліг Самарію та й воював проти неї.
Венадад,110 царь Арама, собрал войско. С ним было тридцать два царя с конями и колесницами. Он выступил, осадил Самарию и повел войну против нее.
І послав він послів до Ахава, царя Ізраїлевого, до міста,
Он отправил в город к царю Ахаву послов, чтобы сказать:
та й сказав йому: „Так сказав Бен-Гада́д: Срібло твоє та золото твоє — моє воно, а жінки́ твої та сини́ твої, ці найліпші, — мої вони“!
Так говорит Венадад: «Твои серебро и золото — мои, и лучшие из твоих жен и детей — мои».
І відповів Ізраїлів цар та й сказав: „Буде за словом твоїм, пане мій ца́рю! Твій я та все, що моє!“
Царь Израиля ответил:
— Как ты и говоришь, господин мой царь, я и все, что у меня есть, — твое.
— Как ты и говоришь, господин мой царь, я и все, что у меня есть, — твое.
І знову верну́лися ті посли та й сказали: „Так сказав Бен-Гада́д, говорячи: Я посилав до те́бе, говорячи: Ти даси мені срібло своє, і золото своє, і жіно́к своїх, і синів своїх.
Послы пришли вновь и сказали:
— Так говорит Венадад: «Я посылал к тебе требовать твоего серебра и золота, твоих жен и детей.
— Так говорит Венадад: «Я посылал к тебе требовать твоего серебра и золота, твоих жен и детей.
А взавтра цього ча́су пошлю́ я своїх рабів до тебе, і вони перешука́ють дім твій та доми твоїх рабі́в. І станеться, — на все, що сподо́бається їм, вони накладуть свої руки, та й заберуть“.
Но завтра к этому времени я пошлю слуг обыскать твой дворец и дома твоих приближенных. Они возьмут все, что им111 понравится, и унесут с собой».
І скликав Ізраїлів цар усіх старши́х Кра́ю та й сказав: „Дові́дайтеся й побачите, що він шукає зла, бо послав до мене по жіно́к моїх, і по синів моїх, і по срібло моє, і по золото моє, — і я йому не відмовив“.
Царь Израиля призвал всех старейшин страны и сказал им:
— Смотрите, как этот человек ищет зла! Когда он посылал за моими женами и детьми, моим серебром и золотом, я не отказал ему.
— Смотрите, как этот человек ищет зла! Когда он посылал за моими женами и детьми, моим серебром и золотом, я не отказал ему.
І сказали до нього всі старші́ та ввесь народ: „Не слухай, і не пого́джуйся!“
Все старейшины и весь народ ответили ему:
— Не слушай его и не уступай ему.
— Не слушай его и не уступай ему.
І сказав він до послів Бен-Гадада: „Скажіть моєму панові цареві: Усе, про що́ посилав ти до свого раба напоча́тку, я зроблю́, а цієї речі зробити не мо́жу“. І пішли посли, і відне́сли йому відповідь.
Тогда он ответил послам Венадада:
— Скажите господину моему царю: «То, чего ты требовал от твоего слуги в первый раз, я сделаю, а этого сделать не могу».
Они ушли и передали этот ответ Венададу.
— Скажите господину моему царю: «То, чего ты требовал от твоего слуги в первый раз, я сделаю, а этого сделать не могу».
Они ушли и передали этот ответ Венададу.
І послав до нього Бен-Гада́д та й сказав: „Нехай так зро́блять мені бо́ги, і нехай так додаду́ть, якщо самарійського по́роху вистачить по жмені всьому народо́ві, що стоїть при мені!“
Тогда Венадад послал сказать Ахаву:
— Пусть боги сурово накажут меня,112 если от Самарии останется достаточно праха, чтобы дать каждому из моих людей по пригоршне!
— Пусть боги сурово накажут меня,112 если от Самарии останется достаточно праха, чтобы дать каждому из моих людей по пригоршне!
І відповів Ізраїлів цар та й сказав: „Кажіть: Хай не хва́литься той, хто меча припина́є, а той, хто розв'я́зує“!
Царь Израиля ответил:
— Скажите ему: «Воин, надевающий доспехи, не должен хвастать, как тот, кто их снимает после победы ».
— Скажите ему: «Воин, надевающий доспехи, не должен хвастать, как тот, кто их снимает после победы ».
І сталося, як почув він цю відповідь, — а він пив, він та царі в ша́трах, — то сказав до своїх рабів: „Пустіть тарани́!“ І вони пустили тарани́, на місто.
Венадад выслушал это, когда он и цари пили в своих палатках, и приказал своим людям:
— Готовьтесь к бою!
И они приготовились напасть на город.
— Готовьтесь к бою!
И они приготовились напасть на город.
Аж ось один пророк підійшов до Аха́ва, Ізраїлевого царя, та й сказав: „Так сказав Господь: Чи бачив ти ввесь оцей великий на́товп? Ось Я даю його сьогодні в руку твою, і ти пізна́єш, що Я — Господь!“
Тем временем к Ахаву, царю Израиля, пришел пророк и возвестил ему:
— Так говорит Господь: «Видишь это огромное войско? Сегодня Я отдам его в твои руки, и ты узнаешь, что Я — Господь».
— Так говорит Господь: «Видишь это огромное войско? Сегодня Я отдам его в твои руки, и ты узнаешь, что Я — Господь».
І сказав Ахав: „Ким?“ А той відказав: „Так сказав Господь: Слу́гами начальників округ“. І сказав: „Хто розпічне́ війну?“ А той відказав: „Ти“.
— Но кто же сделает это? — спросил Ахав.
Пророк ответил:
— Так говорит Господь: «Молодые слуги наместников провинций».
— А кто начнет сражение? — спросил он.
— Ты, — ответил пророк.
Пророк ответил:
— Так говорит Господь: «Молодые слуги наместников провинций».
— А кто начнет сражение? — спросил он.
— Ты, — ответил пророк.
І перелічив він слуг начальників судо́вих окру́г, і було дві сотні й тридцять два. А по них перелічив увесь наро́д, усіх Ізраїлевих синів, — сім тисяч.
Тогда Ахав призвал молодых слуг наместников провинций, двести тридцать два человека. Затем он собрал всех остальных израильтян — семь тысяч человек общим счетом.
І вийшли вони опі́вдні, а Бен-Гадад пив п'я́ний у ша́трах, він та царі, — тридцять і два царі, що допомагали йому.
Они вышли в полдень, когда Венадад и тридцать два союзных с ним царя напились в своих шатрах.
І вийшли напоча́тку слуги начальників округ. І послав Бен-Гадад, і доне́сли йому, кажучи: „Ось повихо́дили люди з Самарії.“
Молодые слуги наместников провинций вышли первыми. Венадад выслал лазутчиков , и те доложили ему:
— Из Самарии выходят люди.
— Из Самарии выходят люди.
А він відказав: „Якщо на мир вийшли вони, — схопі́ть їх живих, а якщо на війну повихо́дили, — теж живими схопі́ть їх у неволю!“
Он сказал:
— Пришли ли они с миром или с войной, возьмите их живыми.
— Пришли ли они с миром или с войной, возьмите их живыми.
А то вийшли з міста слуги начальників округ та ві́йсько, що йшло за ними.
Молодые слуги наместников провинций и израильское войско, которое шло за ними, вышли из города.
І побива́ли вони один о́дного, і побігли сирі́яни, а Ізра́їль їх гнав. Та втік Бен-Гадад, сирійський цар, на коні та з верхівця́ми.
Каждый сразил своего противника, арамеи бежали, и Израиль преследовал их, но царь Арама Венадад спасся на коне вместе с другими всадниками.
І вийшов Ізраїлів цар, та й побив коні та колесни́ці, і завдав в Сирії великої пора́зки.
Царь Израиля продвинулся вперед, уничтожил коней и колесницы и нанес арамеям тяжелые потери.
І підійшов пророк до Ізраїлевого царя та й сказав йому: „Іди, тримайся мужньо, і пізнай та побач, що́ ти зробиш, бо, як мине рік, сирійський цар зно́ву пі́де на тебе“.
К царю Израиля пришел пророк и сказал ему:
— Укрепись и посмотри, что тебе нужно сделать, потому что следующей весной царь Арама нападет на тебя вновь.
— Укрепись и посмотри, что тебе нужно сделать, потому что следующей весной царь Арама нападет на тебя вновь.
А слуги сирійського царя сказали йому: „Бог гір — їхній Бог, тому́ вони були сильніші від нас. Але воюймо з ними на рівни́ні, — присягаємо, що бу́демо сильніші від них!
Тем временем приближенные царя Арама советовали ему:
— Их Бог — это Бог гор. Вот почему они слишком сильны для нас. Но если мы сразимся с ними на равнине, мы непременно окажемся сильнее их.
— Их Бог — это Бог гор. Вот почему они слишком сильны для нас. Но если мы сразимся с ними на равнине, мы непременно окажемся сильнее их.
І зроби цю річ: Поскида́й тих царів, кожного з його місця, і понаставля́й намі́сників замість них.
Сделай вот что: убери всех царей с их мест в войске и замени другими военачальниками.
А ти збереш собі ві́йсько, як те, що відпало від тебе, і ко́ней, скільки було ко́ней, і колесни́ць, скільки було колесни́ць, і бу́демо воювати з ними на рівни́ні. Присягаємо, що ми бу́демо сильніші від них!“ І він послухався їхнього голосу, і зробив так.
Еще набери такое войско, как то, что ты потерял, — коня вместо коня и колесницу вместо колесницы, чтобы нам сразиться с Израилем на равнине. Тогда мы непременно окажемся сильнее их.
Он согласился с ними и так и сделал.
Он согласился с ними и так и сделал.
І сталося по році, і Бен-Гада́д переглянув Сирію, і пішов до Афеку на війну з Ізраїлем.
Следующей весной Венадад собрал арамеев и пошел к Афеку, чтобы сразиться с Израилем.
А Ізраїлеві сини були перегля́нені й забезпечені живністю, та й вийшли навпроти них. І таборува́ли Ізраїлеві сини навпроти них, як дві отарі кіз, а сиріяни напо́внили Край.
Когда израильтяне также были собраны и получили продовольствие и военные запасы, они выступили им навстречу. Израильтяне встали лагерем перед ними, как два маленьких козьих стада, а арамеи заполонили всю округу.
І підійшов Божий чоловік, і говорив до Ізраїлевого царя та й сказав: „Так сказав Господь: Тому́, що сказали сирі́яни: Господь — Бог гір, а не Бог долин Він, то дам увесь цей великий на́товп у твою руку, і ви пізна́єте, що Я — Господь!“
Человек Божий пришел к царю Израиля и сказал ему:
— Так говорит Господь: «Раз арамеи говорят, что Господь — это Бог гор, а не Бог долин, Я отдам это огромное войско в твои руки, и вы узнаете, что Я — Господь».
— Так говорит Господь: «Раз арамеи говорят, что Господь — это Бог гор, а не Бог долин, Я отдам это огромное войско в твои руки, и вы узнаете, что Я — Господь».
І таборува́ли ті навпроти тих сім день. І сталося сьомого дня, і розпали́вся бій, — і побили Ізраїлеві сини Сирію, сто тисяч піхоти, одно́го дня.
Семь дней стояли они друг напротив друга, и на седьмой день разгорелась битва. Израильтяне нанесли арамеям потери в сто тысяч пеших воинов за один день.
А позосталі повтікали до Афеку, до міста, та впав мур на двадцять і сім тисяч позосталих чоловіка. А Бен-Гадад утік і ввійшов до міста, до вну́трішньої кімнати.
Остальные бежали в город Афек, где на двадцать семь тысяч из них рухнула стена. Венадад тоже бежал в город и спрятался во внутренней комнате.
І сказали до нього його слуги: „Ось ми чули, що царі Ізраїлевого дому — вони царі милости́ві. Покладім вере́тища на сте́гна свої, а шнури́ — на свої голови, і вийдім до Ізраїлевого царя, — може він пощади́ть твою душу“.
Его приближенные сказали ему:
— Послушай, мы слышали, что цари из дома Израиля милостивы. Позволь нам пойти к царю Израиля одетыми в рубище и с веревками на головах. Может быть, он пощадит твою жизнь.
— Послушай, мы слышали, что цари из дома Израиля милостивы. Позволь нам пойти к царю Израиля одетыми в рубище и с веревками на головах. Может быть, он пощадит твою жизнь.
І підпереза́ли вони вере́тищами сте́гна свої, а шнури — на свої голови, і прийшли до Ізраїлевого царя та й сказали: „Твій раб Бен-Гадад сказав: Нехай живе душа моя!“ А той відказав: „Чи він іще живий? Він мій брат!“
И одетые в рубище, с веревками на головах они пришли к царю Израиля и сказали:
— Твой слуга Венадад говорит: «Прошу тебя, оставь мне жизнь».
Царь ответил:
— Разве он еще жив? Он брат мой.
— Твой слуга Венадад говорит: «Прошу тебя, оставь мне жизнь».
Царь ответил:
— Разве он еще жив? Он брат мой.
А ті люди взяли́ це за натя́ка, і поспішили скориста́тися з того й сказали: „Брат твій Бен-Гадад!“ І той відказав: „Підіть, приведіть його!“ І вийшов до нього Бен-Гадад, а той посадив його на колесни́цю.
Послы увидели в этом добрый знак и поспешно подхватили его слово:
— Да, Венадад твой брат! — сказали они.
— Идите и приведите его, — сказал царь.
Когда Венадад вышел к нему, Ахав усадил его в свою колесницу.
— Да, Венадад твой брат! — сказали они.
— Идите и приведите его, — сказал царь.
Когда Венадад вышел к нему, Ахав усадил его в свою колесницу.
І сказав до нього Бен-Гадад: „Ті міста, що ба́тько мій був забрав від твого батька, я поверну́. І ти уря́диш собі в Дама́ску вулиці, як мій батько урядив був у Самарії“. „А я — сказав Ахав — по умові відпущу́ тебе“. І він склав з ним умову, та й відпустив його.
— Я верну города, которые мой отец взял у твоего отца, — сказал Венадад. — Ты можешь открыть в Дамаске рынки, как мой отец в Самарии.
Ахав ответил :
— На таких условиях я отпущу тебя.
Он заключил с ним договор и отпустил его.
Ахав ответил :
— На таких условиях я отпущу тебя.
Он заключил с ним договор и отпустил его.
Тоді один чоловік із пророчих синів сказав до свого ближнього за Господнім словом: „Удар мене!“ Та відмовився той чоловік ударити його.
По слову Господа один из пророков сказал другому:
— Прошу, побей меня.
Но тот отказался.
— Прошу, побей меня.
Но тот отказался.
І сказав він йому: „За те, що ти не послухався Господнього голосу, то ось ти пі́деш від мене — і вб'є тебе лев!“ І пішов той від нього, і спіткав його лев та й забив.
Тогда пророк сказал:
— Раз ты не послушался Господа, как только ты уйдешь от меня, тебя убьет лев.
И после того как тот человек ушел, лев выскочил ему навстречу и убил его.
— Раз ты не послушался Господа, как только ты уйдешь от меня, тебя убьет лев.
И после того как тот человек ушел, лев выскочил ему навстречу и убил его.
І знайшов він іншого чоловіка та й сказав: „Удар мене!“ І той чоловік ударив його, — ударив та й зранив.
Пророк нашел другого человека и сказал:
— Прошу, побей меня.
Тот человек изранил его побоями.
— Прошу, побей меня.
Тот человек изранил его побоями.
І пішов той пророк, і став цареві на дорозі, і перебрався, і закрив хусткою очі свої.
Тогда пророк пошел и встал у дороги, ожидая царя. Он закрылся, опустив головную накидку на глаза.
І сталося, цар прохо́див, а він кричав до царя й говорив: „Раб твій ввійшов у сере́дину бою. Аж ось один чоловік відійшов, і підвів до мене мужа й сказав: Пильнуй цього мужа! Якщо його не стане, то буде твоє життя замість його життя, або відважиш тала́нта срібла.
Когда царь проезжал мимо, он закричал ему:
— Твой слуга был в самой гуще боя, и воин пришел ко мне с пленником и сказал: «Стереги этого человека. Если он пропадет, твоя жизнь будет за его жизнь, или же ты заплатишь талант113 серебра».
— Твой слуга был в самой гуще боя, и воин пришел ко мне с пленником и сказал: «Стереги этого человека. Если он пропадет, твоя жизнь будет за его жизнь, или же ты заплатишь талант113 серебра».
І сталося, раб твій робив тут та тут, а він зник“. І сказав до нього Ізраїлів цар: „Такий твій при́суд, — ти сам проказа́в“.
Но пока твой слуга был занят то там, то здесь, пленник скрылся.
— Таков и будет тебе приговор, — сказал царь Израиля. — Ты сам его произнес.
— Таков и будет тебе приговор, — сказал царь Израиля. — Ты сам его произнес.
А той спішно зняв хустку з-над очей своїх, — і пізнав його Ізраїлів цар, що він із пророків.
Тогда пророк быстро сорвал с глаз головную накидку, и царь Израиля узнал в нем одного из пророков.
А той йому сказав: „Так сказав Господь: Тому́, що ти ви́пустив із руки чоловіка, Мені призна́ченого, то буде життя твоє за його життя, а наро́д твій — за його народ!“
Он сказал царю:
— Так говорит Господь: «Ты отпустил человека, заклятого114 Мною. Поэтому твоя жизнь будет за его жизнь, а твой народ — за его народ».
— Так говорит Господь: «Ты отпустил человека, заклятого114 Мною. Поэтому твоя жизнь будет за его жизнь, а твой народ — за его народ».