Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
New American Standard Bible
Тоді Соломон зібрав усіх Ізра́їлевих старши́х та голі́в племе́н, керівників ба́тьківських домі́в Ізраїлевих синів, до царя Соломона до Єрусалиму, щоб перене́сти ковчега Господнього заповіту з Давидового Міста, воно — Сіон.
The Ark Brought into the Temple
Then Solomon assembled the elders of Israel and all the heads of the tribes, the leaders of the fathers’ households of the sons of Israel, to King Solomon in Jerusalem, to bring up the ark of the covenant of the LORD from the city of David, which is Zion.
Then Solomon assembled the elders of Israel and all the heads of the tribes, the leaders of the fathers’ households of the sons of Israel, to King Solomon in Jerusalem, to bring up the ark of the covenant of the LORD from the city of David, which is Zion.
І були зі́брані до царя Соломона всі ізра́їльтяни в свято в місяці етанім, він — місяць сьомий.
All the men of Israel assembled themselves to King Solomon at the feast, in the month Ethanim, which is the seventh month.
І поприхо́дили всі Ізраїлеві старші́, а священики поне́сли ковчега.
Then all the elders of Israel came, and the priests took up the ark.
І поне́сли вони Господнього ковчега, і скинію заповіту та всі святі речі, що в ковчезі; і поне́сли їх священики та Левити.
They brought up the ark of the LORD and the tent of meeting and all the holy utensils, which were in the tent, and the priests and the Levites brought them up.
А цар Соломон та вся Ізраїлева громада, що зібралися при ньому, були з ним перед ковчегом, і прино́сили в жертву худобу дрібну́ та худобу велику, що через мно́гість не була вона ані запи́сувана, ані лі́чена.
And King Solomon and all the congregation of Israel, who were assembled to him, were with him before the ark, sacrificing so many sheep and oxen they could not be counted or numbered.
І вне́сли священики ковчега Господнього заповіту до девіру храму, до Святого Святих, під кри́ла херувимів.
Then the priests brought the ark of the covenant of the LORD to its place, into the inner sanctuary of the house, to the most holy place, under the wings of the cherubim.
Бо херувими простяга́ли кри́ла над місцем ковчегу, і́ заті́нювали херувими над ковчегом та над його держака́ми зве́рху.
For the cherubim spread their wings over the place of the ark, and the cherubim made a covering over the ark and its poles from above.
А ті держаки́ були довгі, і голо́вки тих держакі́в були видні з святині перед найсвятішим, а зназо́вні не були́ видні. І вони там аж до цього дня.
But the poles were so long that the ends of the poles could be seen from the holy place before the inner sanctuary, but they could not be seen outside; they are there to this day.
У ковчезі не було нічо́го, тільки дві камінні табли́ці, що поклав туди Мойсей на Хори́ві, коли Господь склав був заповіта з Ізраїлевими синами при виході їх з єгипетського кра́ю.
There was nothing in the ark except the two tablets of stone which Moses put there at Horeb, where the LORD made a covenant with the sons of Israel, when they came out of the land of Egypt.
І сталося, як священики вихо́дили з святині, то хмара напо́внила Господній храм.
It happened that when the priests came from the holy place, the cloud filled the house of the LORD,
І не могли священики стояти й служити через ту хмару, бо слава Господня напо́внила Господній храм!
so that the priests could not stand to minister because of the cloud, for the glory of the LORD filled the house of the LORD.
Тоді Соломон проказав: „Промовив Господь, що Він пробува́тиме в мряці.
Solomon Addresses the People
Then Solomon said,
“The LORD has said that He would dwell in the thick cloud.
Буду́ючи, я збудува́в оцей храм, на осе́лю Тобі, місце Твого пробува́ння навіки“!
“I have surely built You a lofty house,
A place for Your dwelling forever.”
A place for Your dwelling forever.”
І повернув цар обличчя своє, та й поблагословив Ізраїлів збір, увесь же Ізраїлів збір стояв.
Then the king faced about and blessed all the assembly of Israel, while all the assembly of Israel was standing.
І він сказав: „Благослове́нний Господь, Бог Ізраїлів, що Своїми устами говорив був із моїм батьком Давидом, і рукою Своєю тепер ви́конав, говорячи:
He said, “Blessed be the LORD, the God of Israel, who spoke with His mouth to my father David and has fulfilled it with His hand, saying,
Від того дня, коли Я вивів Свій наро́д, Ізраїля, з Єгипту, Я не вибрав Собі міста зо всіх Ізраїлевих племе́н, щоб збудувати храм на пробува́ння Мого Йме́ння там. І вибрав Я Давида, щоб був над Моїм Ізраїлевим наро́дом.
‘Since the day that I brought My people Israel from Egypt, I did not choose a city out of all the tribes of Israel in which to build a house that My name might be there, but I chose David to be over My people Israel.’
І було на серці мого батька Давида збудувати храм для Йме́ння Господа, Бога Ізраїля.
“Now it was in the heart of my father David to build a house for the name of the LORD, the God of Israel.
Та сказав Господь до мого батька Давида: За те, що на твоєму серці було збудувати храм для Йме́ння Мого, ти зробив добре, що було тобі це на серці.
“But the LORD said to my father David, ‘Because it was in your heart to build a house for My name, you did well that it was in your heart.
Тільки ти не збуду́єш цього храму, але син твій, що ви́йде із сте́гон твоїх, — він збудує цей дім для Йме́ння Мого!
‘Nevertheless you shall not build the house, but your son who will be born to you, he will build the house for My name.’
І ви́конав Господь Своє слово, що Він говорив. І став я на місце батька мого Давида, та й сів на Ізраїлевому троні, як говорив був Господь, і я збудував оцей храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого.
“Now the LORD has fulfilled His word which He spoke; for I have risen in place of my father David and sit on the throne of Israel, as the LORD promised, and have built the house for the name of the LORD, the God of Israel.
І встановив я там місце для ковчега, де Господній заповіт, якого Він склав із нашими батьками, коли виводив їх з єгипетського кра́ю.“
“There I have set a place for the ark, in which is the covenant of the LORD, which He made with our fathers when He brought them from the land of Egypt.”
І став Соломон перед Господнім же́ртівником навпроти всього Ізра́їлевого збо́ру, і простяг ру́ки свої до неба та й сказав:
The Prayer of Dedication
Then Solomon stood before the altar of the LORD in the presence of all the assembly of Israel and spread out his hands toward heaven.
„Господи, Боже Ізраїлів! Нема подібного Тобі Бога на небеса́х угорі́ та на землі до́лі. Ти стережеш заповіта та милість для Своїх рабів, що ходять перед Твоїм лицем усім своїм серцем.
He said, “O LORD, the God of Israel, there is no God like You in heaven above or on earth beneath, keeping covenant and showing lovingkindness to Your servants who walk before You with all their heart,
Ти доде́ржав Своє́му рабові, Давидові, ба́тькові моєму, те, що говорив йому. І говорив Ти йому Своїми устами, а рукою Своєю виконав, як цього дня.
who have kept with Your servant, my father David, that which You have promised him; indeed, You have spoken with Your mouth and have fulfilled it with Your hand as it is this day.
А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, додерж для Свого раба Давида, мого́ батька, те, що говорив був йому, кажучи: Не буде в тебе перево́ду з-перед лиця Мого ніко́му з тих, що сиді́тимуть на Ізраїлевім троні, якщо тільки сини твої бу́дуть держа́тися своїх доріг, щоб ходити перед Моїм лицем, як ти ходив перед лицем Моїм.
“Now therefore, O LORD, the God of Israel, keep with Your servant David my father that which You have promised him, saying, ‘You shall not lack a man to sit on the throne of Israel, if only your sons take heed to their way to walk before Me as you have walked.’
А тепер, Боже Ізраїлів, нехай буде запе́внене слово Твоє, яке Ти говорив рабові Своєму Давидові, моєму батькові.
“Now therefore, O God of Israel, let Your word, I pray, be confirmed which You have spoken to Your servant, my father David.
Бо чи ж справді Бог сидить на землі? Ось небо та небо небе́с не обійма́ють Тебе, — що́ ж тоді храм той, що я збудува́в?
“But will God indeed dwell on the earth? Behold, heaven and the highest heaven cannot contain You, how much less this house which I have built!
Та Ти згля́нешся на молитву Свого раба та на його блага́ння, Господи, Боже мій, щоб почути спів та молитву, якою раб твій мо́литься перед лицем Твоїм сьогодні,
“Yet have regard to the prayer of Your servant and to his supplication, O LORD my God, to listen to the cry and to the prayer which Your servant prays before You today;
щоб очі Твої були відкриті на цей храм уночі та вдень, на те місце, про яке Ти сказав: Нехай буде Йме́ння Моє там, щоб почути молитву, якою буде моли́тися Твій раб на цьому місці!
that Your eyes may be open toward this house night and day, toward the place of which You have said, ‘My name shall be there,’ to listen to the prayer which Your servant shall pray toward this place.
І Ти будеш прислуха́тися до блага́ння Свого́ раба, та Свого народу, Ізраїля, що будуть молитися на цьому місці. А Ти почуєш на місці Свого пробува́ння, на небесах, — і почуєш, і про́стиш.
“Listen to the supplication of Your servant and of Your people Israel, when they pray toward this place; hear in heaven Your dwelling place; hear and forgive.
Як згріши́ть люди́на проти свого ближнього, і вимага́тимуть від нього клятви, щоб він поклявся, і для клятви при́йдуть перед Твій же́ртівник у цьому храмі,
“If a man sins against his neighbor and is made to take an oath, and he comes and takes an oath before Your altar in this house,
то Ти почуєш із небе́с, і зробиш, і розсу́диш Своїх рабів, — осу́диш несправедливого, щоб дати його дорогу на його голову, і всправедли́виш праведного, щоб віддати йому за його справедливістю.
then hear in heaven and act and judge Your servants, condemning the wicked by bringing his way on his own head and justifying the righteous by giving him according to his righteousness.
Коли Твій народ, Ізраїль, буде вдарений ворогом за те, що прогріши́в Тобі, і коли вони зве́рнуться до Те́бе, і будуть сла́вити Ім'я́ Твоє, і будуть моли́тися, і будуть благати Тебе в цьому храмі,
“When Your people Israel are defeated before an enemy, because they have sinned against You, if they turn to You again and confess Your name and pray and make supplication to You in this house,
то Ти почуєш із небес, і про́стиш гріх наро́ду Свого, Ізраїля, і ве́рнеш їх до землі, яку дав Ти їхнім батькам.
then hear in heaven, and forgive the sin of Your people Israel, and bring them back to the land which You gave to their fathers.
Коли замкне́ться небо й не буде дощу́, бо прогріша́ться Тобі, то коли знову вони помо́ляться на цьому місці, і будуть сла́вити Ім'я́ Твоє, — і від гріха́ свого відве́рнуться, бо Ти будеш їх впокоря́ти, —
“When the heavens are shut up and there is no rain, because they have sinned against You, and they pray toward this place and confess Your name and turn from their sin when You afflict them,
то Ти почуєш на небеса́х, і про́стиш гріх Своїх рабів та народу Свого, Ізраїля, бо покажеш їм ту добру дорогу, якою вони пі́дуть, і Ти даси́ дощ на край Свій, якого Ти дав Своєму наро́дові на спа́дщину.
then hear in heaven and forgive the sin of Your servants and of Your people Israel, indeed, teach them the good way in which they should walk. And send rain on Your land, which You have given Your people for an inheritance.
Голод коли бу́де в кра́ю, морови́ця коли буде, посу́ха, жовта́чка, сарана́, черва́ коли бу́де, коли його ворог стане тісни́ти його́ в краю́ міст його, коли буде яка пора́за, яка хвороба, —
“If there is famine in the land, if there is pestilence, if there is blight or mildew, locust or grasshopper, if their enemy besieges them in the land of their cities, whatever plague, whatever sickness there is,
усяка молитва, усяке блага́ння, що буде від якої люди́ни чи від усього наро́ду Твого, Ізраїля, коли кожен почує рану свого серця, і простя́гне руки свої до цього храму,
whatever prayer or supplication is made by any man or by all Your people Israel, each knowing the affliction of his own heart, and spreading his hands toward this house;
то Ти почуєш із небе́с, із місця постійного пробува́ння Свого, — і прости́ш, і зробиш, і даси кожному за всіма́ його дорогами, бо Ти Сам знаєш серце всіх лю́дських синів,
then hear in heaven Your dwelling place, and forgive and act and render to each according to all his ways, whose heart You know, for You alone know the hearts of all the sons of men,
щоб вони боялися Тебе по всі дні, доки вони жи́тимуть на пове́рхні землі, яку Ти дав батькам нашим.
that they may fear You all the days that they live in the land which You have given to our fathers.
Також і чужи́нця, що він не з наро́ду Твого́, Ізраїля, і він при́йде з далекого кра́ю ради Йме́ння Твого́, —
“Also concerning the foreigner who is not of Your people Israel, when he comes from a far country for Your name’s sake
бо почують і вони про велике Ім'я́ Твоє, і про сильну руку Твою та про ви́тягнене раме́но Твоє, — і при́йде він і помолиться в цьому храмі,
(for they will hear of Your great name and Your mighty hand, and of Your outstretched arm); when he comes and prays toward this house,
Ти почуєш це з небе́с, місця постійного пробува́ння Свого́, і зробиш усе, про що буде кли́кати до Тебе той чужи́нець, щоб усі народи землі пізнали Ім'я́ Твоє, щоб боялися Тебе, як народ Твій, Ізраїль, і щоб пізнали вони, що Ім'ям́ Твоїм на́звано цей храм, що я збудува́в.
hear in heaven Your dwelling place, and do according to all for which the foreigner calls to You, in order that all the peoples of the earth may know Your name, to fear You, as do Your people Israel, and that they may know that this house which I have built is called by Your name.
Коли народ Твій ви́йде на війну́ на свого ворога, дорогою, якою Ти пошлеш їх, і помо́ляться вони до Господа в напрямі до міста, що Ти вибрав його, та храму, що я збудував для Йме́ння Твого́,
“When Your people go out to battle against their enemy, by whatever way You shall send them, and they pray to the LORD toward the city which You have chosen and the house which I have built for Your name,
то почуєш Ти з неба їхню молитву та їхнє блага́ння, — і вчиниш їм суд!
then hear in heaven their prayer and their supplication, and maintain their cause.
Коли вони згріша́ть Тобі, — бо немає люди́ни, щоб вона не згрішила, — і Ти розгні́ваєшся на них, і віддаси́ їх во́рогові, а їхні полони́телі відведу́ть їх у неволю до ворожого кра́ю далекого чи близько́го,
“When they sin against You (for there is no man who does not sin) and You are angry with them and deliver them to an enemy, so that they take them away captive to the land of the enemy, far off or near;
і коли вони при́йдуть до розуму в краю́, куди взяті в неволю, і наве́рнуться, і будуть благати Тебе в краю́ полони́телів своїх, говорячи: Ми згрішили, і безбожне чинили, були́ ми винні;
if they take thought in the land where they have been taken captive, and repent and make supplication to You in the land of those who have taken them captive, saying, ‘We have sinned and have committed iniquity, we have acted wickedly’;
і коли вони наве́рнуться до Тебе всім своїм серцем і всією душею своєю в краю́ ворогів своїх, що їх понево́лили, і помо́ляться до Те́бе в напрямі до свого кра́ю, що Ти дав їхнім батькам, у напрямі міста, яке Ти вибрав, та храму, що я збудував для Імени Твого́,
if they return to You with all their heart and with all their soul in the land of their enemies who have taken them captive, and pray to You toward their land which You have given to their fathers, the city which You have chosen, and the house which I have built for Your name;
то Ти почуєш на небеса́х, постійному місті пробува́ння Свого́, їхню молитву та їхнє блага́ння, і зробиш їм суд,
then hear their prayer and their supplication in heaven Your dwelling place, and maintain their cause,
і пробачиш Своєму наро́дові, що́ вони згрішили Тобі, і всі їхні провини, що завини́ли проти Тебе, і нахи́лиш до любови полони́телів їхніх, і вони змилосе́рдяться над ними,
and forgive Your people who have sinned against You and all their transgressions which they have transgressed against You, and make them objects of compassion before those who have taken them captive, that they may have compassion on them
бо вони — наро́д Твій та наді́л Твій, яке Ти вивів з Єгипту, з сере́дини залізної гутни́чої пе́чі, —
(for they are Your people and Your inheritance which You have brought forth from Egypt, from the midst of the iron furnace),
щоб очі Твої були́ відкриті на блага́ння Твого́ раба та на блага́ння народу Твого, Ізраїля, щоб прислу́хуватися до них, коли вони кли́катимуть до Тебе.
that Your eyes may be open to the supplication of Your servant and to the supplication of Your people Israel, to listen to them whenever they call to You.
Бо Ти виділив їх зо всіх народів Собі на наді́л, як говорив був через Мойсея, Свого раба, коли Ти виво́див наших батьків із Єгипту, Владико мій, Господи!“
“For You have separated them from all the peoples of the earth as Your inheritance, as You spoke through Moses Your servant, when You brought our fathers forth from Egypt, O Lord GOD.”
І сталося, як Соломон скінчи́в цю молитву й блага́ння до Господа, то він устав від Господнього же́ртівника, де він стояв на колінах своїх, а руки його були простя́гнені до неба.
Solomon’s Benediction
When Solomon had finished praying this entire prayer and supplication to the LORD, he arose from before the altar of the LORD, from kneeling on his knees with his hands spread toward heaven.
I встав він, і поблагослови́в усі Ізраїлеві збори, говорячи сильним голосом:
And he stood and blessed all the assembly of Israel with a loud voice, saying:
„Благословенний Госпо́дь, що дав мир Своєму наро́дові, Ізраїлеві, усе, як обіцяв був, — не відпало ані одне слово зо всіх Його добрих слів, які Він говорив був через раба Свого Мойсея.
“Blessed be the LORD, who has given rest to His people Israel, according to all that He promised; not one word has failed of all His good promise, which He promised through Moses His servant.
Нехай буде Госпо́дь, Бог наш, з нами, як був Він із нашими батьками, нехай Він не опустить нас, нехай Він не покине нас,
“May the LORD our God be with us, as He was with our fathers; may He not leave us or forsake us,
щоб прихиля́ти наше серце до Себе, щоб ми ходили всіма́ Його дорогами, щоб ми дотримувалися нака́зів Його, і уставів Його та постанов Його, як і Він наказав був нашим батькам.
that He may incline our hearts to Himself, to walk in all His ways and to keep His commandments and His statutes and His ordinances, which He commanded our fathers.
І нехай бу́дуть оці слова мої, якими я благав перед Господнім лицем, близькі́ до Господа вдень та вночі, щоб чинити суд для раба Свого́ та суд для Свого наро́ду, Ізраїля, день-у-день,
“And may these words of mine, with which I have made supplication before the LORD, be near to the LORD our God day and night, that He may maintain the cause of His servant and the cause of His people Israel, as each day requires,
щоб знали всі народи землі, що Господь — Він Бог, і нема вже іншого!
so that all the peoples of the earth may know that the LORD is God; there is no one else.
І нехай буде все серце ваше з Господом, Богом нашим, щоб ходити постановами Його та щоб перестеріга́ти заповіді Його, як цього дня!“
“Let your heart therefore be wholly devoted to the LORD our God, to walk in His statutes and to keep His commandments, as at this day.”
А цар та ввесь Ізраїль з ним прине́сли жертву перед Господнім лицем.
Dedicatory Sacrifices
Now the king and all Israel with him offered sacrifice before the LORD.
І приніс Соломон жертву для мирних жертов, що прино́сив для Господа: двадцять і дві тисячі худоби великої, а худоби дрібно́ї — сто й двадцять тисяч. І ви́конали освячення Господнього храму цар та всі Ізраїлеві сини.
Solomon offered for the sacrifice of peace offerings, which he offered to the LORD, 22,000 oxen and 120,000 sheep. So the king and all the sons of Israel dedicated the house of the LORD.
Того дня цар освятив сере́дину дво́ру, що перед храмом Господнім, бо пригото́вив там цілопа́лення й хлібну жертву та лій мирних жертов, бо мідяни́й же́ртівник, що перед Господнім лицем, був мали́й для прийняття́ цілопа́лення й хлібної жертви та лою мирних жертов.
On the same day the king consecrated the middle of the court that was before the house of the LORD, because there he offered the burnt offering and the grain offering and the fat of the peace offerings; for the bronze altar that was before the LORD was too small to hold the burnt offering and the grain offering and the fat of the peace offerings.
І вчинив Соломон того ча́су свято, і з ним увесь Ізраїль, збір великий, що зійшовся звідти, де йдеться до Гамату аж до єгипетського потоку, перед лицем Господа, нашого Бога, сім день і сім день, — чотирна́дцять день.
So Solomon observed the feast at that time, and all Israel with him, a great assembly from the entrance of Hamath to the brook of Egypt, before the LORD our God, for seven days and seven more days, even fourteen days.
Во́сьмого дня він відпусти́в народ, а вони поблагослови́ли царя та й пішли до наметів своїх, радісні та веселосерді через усе те добро, що Господь учинив Своє́му рабові Давидові та Своєму наро́дові Ізраїлеві.
On the eighth day he sent the people away and they blessed the king. Then they went to their tents joyful and glad of heart for all the goodness that the LORD had shown to David His servant and to Israel His people.