Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en


Паралельне читання

← (2 Царів 2) | (2 Царів 4) →

Переклад Огієнка

Новый русский перевод

  • А Єгора́м, Ахавів син, зацарював над Ізраїлем у Самарії, у вісімнадцятому році Йосафа́та, Юдиного царя, і царював дванадцять років.
  • Иорам,4 сын Ахава, стал царем Израиля на восемнадцатом году правления Иосафата, царя Иудеи, и правил в Самарии двенадцать лет.
  • І чинив він лихо в Господніх оча́х, тільки не так, як ба́тько його та мати його, — він викинув Ваалового бовва́на, що зробив був батько його.
  • Он делал зло в глазах Господа, но не так, как его отец и мать, потому что убрал священный камень Баала, который сделал его отец.5
  • Проте гріхів Єровоама, Неватового сина, що вво́див у гріх Ізраїля, він трима́вся, і не відставав від них.
  • И все же он держался грехов Иеровоама, сына Навата, к которым тот склонил Израиль.6 Он не отступал от них.
  • А Меша, цар моавський, розво́див дрібну́ худобу, і давав Ізраїлевому цареві сто тисяч ягнят та сто тисяч ру́нних барані́в.
  • Меша, царь Моава, разводил овец и должен был поставлять царю Израиля сто тысяч ягнят и шерсть со ста тысяч баранов.
  • І сталося, як помер Ахав, то збунтувався моавський цар проти Ізра́їлевого царя.
  • Но после смерти Ахава царь Моава восстал против израильского царя.
  • І вийшов того дня цар Єгорам із Самарії, і перелічи́в усього Ізраїля.
  • Тогда царь Иорам вышел из Самарии и собрал все израильское войско.
  • І пішов він, і послав до Йосафа́та, царя Юдиного, говорячи: „Збунтувався проти мене цар моавський. Чи пі́деш зо мною на війну до Моаву?“ А той відказав: „Ви́йду. Я — як ти, мій народ — як твій народ, мої коні — як твої коні!“
  • Еще он послал сказать Иосафату, царю Иудеи:
    — Царь Моава восстал против меня. Ты пойдешь со мной воевать против Моава?
    — Пойду, — ответил он. — Как ты, так и я, мой народ — твой народ, мои кони — твои кони.
  • І сказав: „Котро́ю дорогою пі́демо?“ А той відказав: „Дорогою едомської пустині“.
  • Потом он спросил:
    — Какой дорогой мы выступим?
    Иорам ответил:
    — Через пустыню Эдома.
  • І пішов цар Ізраїлів, і цар Юдин, і цар едомський, і йшли обхідно́ю доро́гою сім день. І не було води табо́рові та худобі, що була при них.
  • Царь Израиля отправился в путь с царем Иудеи и царем Эдома. После семи дней кружной дороги у войска не осталось воды ни для себя, ни для животных, которые были с ними.
  • І сказав Ізраїлів цар: „Ах, Госпо́дь ви́кликав трьох оцих царів, щоб віддати їх у руку Моава“.
  • — Горе! — воскликнул царь Израиля. — Господь созвал нас, трех царей, чтобы отдать в руки Моава!
  • І сказав Йосафа́т: „Чи нема тут Господнього пророка, щоб через нього вивідати слово Господа?“ І відповів один із слуг Ізраїлевого царя й сказав: „Тут є Єлисей, Шафатів син, що служив Іллі“.
  • Но Иосафат спросил:
    — Неужели здесь нет пророка Господа, чтобы спросить через него Господа?
    Один из приближенных царя Израиля ответил:
    — Здесь есть Елисей, сын Шафата. Он поливал воду на руки Илии.7
  • І сказав Йосафа́т: „Слово Господнє з ним!“ І зійшли до нього цар Ізраїлів, і Йосафат, і цар едомський.
  • Иосафат сказал:
    — С ним слово Господне.
    Тогда царь Израиля, Иосафат и царь Эдома пошли к нему.
  • І сказав Єлисей до Ізраїлевого царя: „Що́ тобі до мене? Іди до пророків батька свого та до пророків своєї матері!“ А Ізраїлів цар відказав йому: „Ні, бо Госпо́дь покли́кав трьох цих царів, щоб віддати їх у руку Моава“.
  • Елисей сказал царю Израиля:
    — Что у нас с тобой общего? Ступай к пророкам твоего отца и твоей матери.
    — Нет, — ответил царь Израиля, — ведь это Господь созвал нас, трех царей, чтобы отдать в руки Моава.
  • І сказав Єлисей: „Як живий Госпо́дь Савао́т, що я стою́ перед лицем Його, — коли б я не зважа́в на Йосафата, Юдиного царя, не спогля́нув би на тебе, і не побачив би я тебе.
  • Елисей сказал:
    — Верно, как и то, что жив Господь Сил,8 Которому я служу — если бы я не уважал Иосафата, царя Иудеи, то я и не взглянул бы на тебя и даже не заметил.
  • А тепер приведіть мені гусляра́“. І сталося, коли грав гусля́р, то на Єлисеї була Господня рука,
  • А теперь приведите мне арфиста.
    И когда арфист играл, на Елисея сошла сила Господа,
  • і він сказав: „Так сказав Господь: Накопайте на цій долині яму за ямою!
  • и он сказал:
    — Так говорит Господь: «Копайте рвы по всей этой долине».
  • Бо так сказав Господь: Не побачите вітру, і не побачите дощу́, а поті́к цей бу́де напо́внений водою. І бу́дете пити ви, та че́реди ваші, та ваша худо́ба.
  • Потому что так говорит Господь: «Вы не увидите ни ветра, ни дождя, но эта долина наполнится водой, и вы, ваш скот и другие ваши животные будете пить».
  • Та буде цього мало в Господніх оча́х, — і Він видасть і Моава в вашу руку.
  • Сделать это для Господа легко, Он отдаст в ваши руки и Моав.
  • І ви поб'є́те всяке укріплене місто та всяке місто ви́бране, і всяке добре дерево повалите, і всі водні джере́ла зага́тите, і всяку добру полеву́ діля́нку завалите камі́нням“.
  • Вы захватите все укрепленные и большие города. Вы срубите хорошие деревья, завалите источники и забросаете камнями хорошие поля.
  • І сталося ра́нком, коли прино́ситься хлі́бна жертва, аж ось полила́ся вода з едомської дороги. І напо́внилася земля водою.
  • На следующее утро, в то время, когда приносят жертву, со стороны Эдома потекла вода! И земля наполнилась водой.
  • А ввесь Моав почув, що ті царі вийшли воювати з ними. І вони скли́кали всіх, хто но́сить по́яса й старше, і постава́ли на границі.
  • А моавитяне уже прослышали, что цари идут на них войной, и всех мужчин, и молодых, и старых, собрали и поставили на границе.
  • І повстава́ли вони рано вранці, і сонце засвітило над водою. І побачили моавляни навпроти воду, червону, як кров.
  • Когда рано утром они поднялись, солнце светило на воду, и вода показалась моавитянам красной, как кровь.
  • І казали вони: „Це кров, — рубаючися, поруба́лися царі меча́ми, і позабива́ли один о́дного. А тепер на здо́бич, Моаве!“
  • — Это кровь! — сказали они. — Должно быть, цари сражались и перебили друг друга. Что ж, на добычу, Моав!
  • І прийшли вони до Ізраїлевого табо́ру. І встав Ізраїль та й побив моавля́н, і ті повтіка́ли перед ними. І вони ввійшли до них, і били моавля́н,
  • Но когда моавитяне пришли к израильскому лагерю, израильтяне поднялись и стали разить их, и те побежали. Войдя в Моав, они продолжали разить их.
  • а міста руйнува́ли, і на всяку добру польову́ діля́нку — усі ки́дали свого ка́меня й закида́ли її, і всяке джерело́ води зага́чували, і вали́ли всяке добре дерево, й аж тільки в Кір-Харешеті позоста́вили камі́ння його. І оточи́ли тарани́, та й били його.
  • Они разрушили города, и каждый воин бросал по камню на всякое хорошее поле, пока оно не было завалено. Они завалили источники и срубили хорошие деревья. Лишь в Кир-Харесете оставались каменные стены, пока пращники не окружили его и не напали на него.
  • І побачив моавський цар, що бій перемага́є його́, і взяв він сім сотень чоловіка, що орудують мече́м, щоб проде́ртися до едомського царя́, та не зміг.
  • Когда царь Моава увидел, что проигрывает сражение, он взял с собой семьсот человек, владеющих мечом, чтобы прорваться к царю Эдома, но не смог.
  • І він узяв свого перворі́дного сина, що мав царюва́ти замість нього, і приніс його цілопа́ленням на мурі. І повстав великий гнів на Ізраїля, — і вони відступи́ли від нього, і верну́лися до свого кра́ю.
  • Тогда он взял первенца, который должен был стать царем вместо него, и принес его в жертву на городской стене. Это вызвало большое негодование против израильтян.9 Они отступили и вернулись в свою землю.

  • ← (2 Царів 2) | (2 Царів 4) →

    Історія оновлень Історія оновлень

    © UA biblenet - 2025