Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Турконяка
Тоді Соломон проказав: „„Промовив Господь, що Він пробува́тиме в мряці.
Тоді Соломон промовив: Господь сказав, що пробуватиме в темряві.
А я збудува́в храм оселі Твоєї, і місце Твого́ пробува́ння навіки!“
І я збудував дім Твоєму Імені, посвячений Тобі й готовий, щоби проживати в ньому навіки.
І повернув цар обличчя своє, та й поблагословив увесь Ізраїлів збір, увесь же Ізраїлів збір стояв.
І цар повернув своє обличчя, і поблагословив усе зібрання Ізраїля, а все зібрання Ізраїля стояло.
А він сказав: „Благословенний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що Своїми устами говорив був із моїм батьком Давидом, і руками Своїми ви́конав, кажучи:
І він сказав: Благословенний Господь, Бог Ізраїля, Який промовив Своїми устами до Давида, мого батька, і здійснив Своїми руками, запевняючи:
Від того дня, коли Я вивів Свій народ з єгипетського кра́ю, Я не вибрав Собі міста зо всіх Ізраїлевих племе́н, щоб збудувати храм на пробува́ння Мого Імени там. І не вибрав Я ніко́го, щоб був володарем над народом Моїм, Ізраїлем.
Від дня, в який Я вивів Мій народ з Єгипетської землі, Я не вибрав міста з усіх племен Ізраїля, щоби збудувати дім, аби там було Моє Ім’я, і Я не вибрав чоловіка, щоби був за вождя над Моїм народом — Ізраїлем.
Та вибрав Я Єрусали́м на пробува́ння Мого Імени там, і вибрав Я Давида, щоб був над народом Моїм, Ізраїлем.
І ось Я вибрав Єрусалим, щоб там було Моє Ім’я, і Я вибрав Давида, щоб він був над Моїм народом Ізраїлем.
І було на серці мого батька Давида збудува́ти храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого.
І було на серці Давида, мого батька, збудувати дім Імені Господа, Бога Ізраїля,
Та сказав Господь до мого батька Давида: За те, що на твоє́му серці було збудувати храм для Ймення Мого, ти зробив добре, що було тобі на серці.
та Господь сказав Давидові, моєму батькові: Тому що випало на твоє серце збудувати дім Моєму Імені, добре ти зробив, що припало на твоє серце.
Тільки ти не збудуєш цього храму, але син твій, що вийде із сте́гон твоїх, — він збудує цей храм для Ймення Мого!
Тільки не ти збудуєш дім, але твій син, який вийде з твоїх стегон, він збудує дім Моєму Імені.
І спо́внив Госпо́дь Своє слово, що Він говорив. І став я замість батька свого Давида та й сів на Ізраїлевому троні, як говорив був Господь, і я збудував оцей храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого.
І Господь здійснив Своє слово, яке сказав, і я став замість Давида, мого батька, і я сів на престолі Ізраїля, — як і сказав Господь, — і я збудував дім Імені Господа, Бога Ізраїля.
І поставив я там ковчега, що в ньому Господній заповіт, якого Він склав з Ізраїлевими сина́ми“.
І я там поставив ковчег, в якому є Господній завіт, який Він склав з Ізраїлем.
І став він перед Господнім же́ртівником навпроти всього Ізраїлевого збору, і простяг свої ру́ки.
І він став перед Господнім жертовником, перед усім зібранням Ізраїля, і простягнув свої руки,
А Соломон зробив був мідяне́ стоя́ло, і поставив його на сере́дину подві́р'я, — п'ять ліктів довжина йому, і п'ять ліктів ширина йому, а три лікті вишина йому. І став він на ньому, і став на коліна свої навпроти всього Ізраїлевого збору, і простяг свої руки до неба,
бо Соломон зробив мідну підставку і поставив її посеред двору храму (п’ять ліктів її довжина, п’ять ліктів її ширина і три лікті її висота) і став на ній, і впав на коліна перед усім зібранням Ізраїля. Він простягнув до неба свої руки
та й сказав: „Господи, Боже Ізраїлів! Нема подібного Тобі Бога на небі та на землі! Ти стереже́ш заповіта та милість для Своїх рабів, що ходять перед Твоїм лицем усім своїм серцем.
і сказав: Господи, Боже Ізраїля, немає подібного до Тебе Бога на небі й на землі! Зберігай завіт і милосердя з Твоїми рабами, які ходять перед Тобою всім серцем!
Ти спо́внив Своєму рабові Давидові, батькові моєму, те, що говорив йому. І говорив Ти йому Своїми устами, а рукою Своєю ви́повнив, як цього дня.
Те, що Ти зберіг Твоєму рабові Давидові, моєму батькові, те, що Ти пообіцяв йому, запевняючи, — і Ти сказав Своїми устами, і Своїми руками Ти довершив до цього дня!
А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, спо́вни для Свого раба Давида, мого батька, те, що говорив Ти йому, кажучи: Не переведе́ться з-перед лиця Мого ніхто з тих, що мають сидіти на Ізраїлевому троні, якщо тільки сини твої будуть доде́ржувати своїх доріг, щоб ходити в Зако́ні Моїм, як ти ходив перед лицем Моїм.
Тепер же, Господи, Боже Ізраїля, збережи Твоєму рабові, моєму батькові Давидові те, що Ти йому сказав, промовляючи: Не переведеться в тебе чоловік переді Мною, який сидить на престолі Ізраїля, якщо тільки твої сини дотримаються їхньої дороги, щоб ходити в Моєму законі, як і ти ходив переді Мною!
А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, нехай буде запе́внене слово Твоє, яке Ти говорив рабові Своєму Давидові.
Тепер же, Господи, Боже Ізраїля, нехай же вірним виявиться Твоє слово, яке Ти сказав Твоєму рабові Давидові.
Бо чи ж справді Бог сидить з люди́ною на землі? Ось небо та небо небе́с не обіймають Тебе, — що́ ж тоді храм цей, що я збудував?
Та невже Бог насправді може жити з людьми на землі, якщо небо і небо небес не достатні для Тебе, і яким є цей дім, що я збудував!
І Ти зве́рнешся до молитви Свого раба та до його блага́ння, Господи, Боже мій, щоб почути по́клик та молитву, якою раб Твій мо́литься перед лицем Твоїм,
А Ти споглянеш на молитву Твого слуги і на моє благання, Господи Боже! Щоб вислухати благання і молитву, якою Твій слуга молиться перед Тобою сьогодні,
щоб очі Твої були відкриті на цей храм удень та вночі, на те місце, про яке Ти сказав, що покладе́ш Ім'я́ Своє там, щоб почути молитву, якою буде моли́тися Твій раб на цьому місці.
щоб Твої очі були відкриті над цим домом вдень і вночі, над цим місцем, про яке сказав Ти, щоб там прикликати Твоє Ім’я, аби вислухати молитву, якою Твій слуга молиться на цьому місці.
І Ти бу́деш прислуха́тися до блага́нь Свого раба та Свого народу, Ізраїля, що будуть молитися на цьому місці. І Ти почуєш із місця Свого пробува́ння, із небе́с — і почуєш, і пробачиш.
І Ти почуєш благання Твого слуги і Твого народу Ізраїля, яким помоляться на цьому місці, і вислухаєш на місці Твого перебування з неба, почуєш і будеш милосердним.
Якщо згрішить люди́на проти свого бли́жнього, і буде примушена прине́сти клятву, щоб присягнути, і клятва при́йде перед Твоїм же́ртівником у цьому храмі,
Якщо згрішить чоловік проти свого ближнього і візьме клятву з нього, щоб він поклявся, і той прийде, і даватиме клятву перед жертовником у цьому домі,
то Ти почуєш із небе́с, і зробиш, і розсу́диш Своїх рабів, — обвинува́тиш несправедливого, щоб дати його дорогу на його го́лову, й усправедли́виш справедливого, щоб дати йому за його справедливістю.
то Ти вислухаєш з неба, виконаєш і здійсниш суд Твоїм рабам, щоб віддати беззаконному і віддати за його дорогами на його голову, аби помститися за праведного, віддати йому за його праведністю.
А якщо Твій наро́д, Ізра́їль, бу́де вда́рений ворогом, бо прогрішив Тобі, і коли вони зве́рнуться, і бу́дуть хвалити Ім'я́ Твоє, і будуть молитися, і будуть благати Тебе в цьому храмі,
Якщо ж Твій народ Ізраїля буде переможений перед ворогом, якщо згрішать проти Тебе, та повернуться і прославлять Твоє Ім’я, помоляться і благатимуть перед Тобою в цьому домі,
то Ти почуєш із небе́с, і про́стиш гріх народу Свого, Ізраїля, і ве́рнеш їх до землі, яку дав Ти їм та їхнім батькам!
то Ти вислухаєш з неба і будеш милосердним до гріхів Твого народу Ізраїля, і повернеш їх у землю, яку Ти дав їм та їхнім батькам.
Коли затримається небо, і не буде дощу, бо прогріша́ться Тобі, то вони помоляться на цьому місці, і будуть сла́вити Ім'я́ Твоє, — і з гріха́ свого наве́рнуться, бо Ти будеш їх впокоря́ти, —
Коли замкнеш небо, і не буде дощу, бо згрішать проти Тебе, та помоляться на цьому місці, і хвалитимуть Твоє Ім’я, і відвернуться від своїх гріхів, бо Ти їх пригнітиш,
то Ти почу́єш на небеса́х, і пробачиш гріх Своїх рабів та народу Свого, Ізраїля, бо покажеш їм ту добру дорогу, якою вони пі́дуть, і Ти даси дощ на Край Свій, якого Ти дав Своєму наро́дові на спа́дщину!
то Ти вислухаєш з неба і будеш милосердним до гріхів Твоїх рабів і Твого народу Ізраїля, бо об’явиш їм добру дорогу, якою підуть, то даси дощ на Твою землю, яку Ти дав Твоєму народові в спадок.
Голод коли бу́де в Краю́, морови́ця коли буде, посу́ха, жовта́чка, сарана́, черва́ коли буде, коли його вороги гноби́тимуть його́ в Краї міст його, коли буде яка пора́за, яка хвороба, —
Якщо буде голод на землі, чи смерть, якщо буде згуба й іржа, якщо буде сарана і гусінь, якщо ворог засмучуватиме його перед їхніми містами, у всякій пошесті та всякому болю,
усяка молитва, усяке блага́ння, що буде від якої люди́ни чи від усього наро́ду Твого́, Ізраїля, коли кожен буде знати пора́зу свою та горе своє, і простя́гне руки свої до цього храму,
і будь-яка молитва, і будь-яке благання, яке тільки буде в кожної людини і в усього Твого народу Ізраїля (якщо людина зрозуміє причину своєї пошесті та своєї хвороби і простягне свої руки до цього дому),
то Ти почуєш із небе́с, із місця постійного пробува́ння Свого́, — і пробачиш, і даси тому чоловікові за всіма́ його дорогами, бо Ти знаєш серце його, бо Ти один знаєш серце лю́дських синів,
то Ти вислухаєш з неба, з Твого приготованого місця перебування, помилуєш і даси чоловікові за його дорогами, як тільки пізнаєш його серце, бо Ти єдиний знаєш серце людських синів,
щоб вони боялися Тебе, і ходили Твоїми дорогами по всі дні, які вони житимуть на поверхні землі, яку Ти дав батька́м нашим!
аби вони боялися Твоїх доріг усі дні, доки вони живуть на поверхні землі, яку Ти дав нашим батькам.
Також і чужи́нця, який не з наро́ду Твого, Ізраїля, і він при́йде з далекого кра́ю ради Йме́ння Твого́ великого, і руки́ Твоєї Сильної та раме́на Твого ви́тягненого, і при́йде, і помо́литься в цьому храмі,
І кожен чужинець, який не є з твого народу Ізраїля, і він прийде із землі здалека через Твоє велике Ім’я, Твою могутню руку і Твоє високе плече, прийдуть і помоляться на цьому місці,
то Ти почуєш це з небе́с, місця постійного пробува́ння Свого, і зробиш усе, про що буде кликати до Тебе той чужи́нець, щоб усі наро́ди землі пізнали Ім'я́ Твоє, та щоб боялися Тебе, як народ Твій, Ізра́їль, і щоб пізнали вони, що Ім'я́ Твоє покликане над оцім храмом, що я збудував!
то Ти вислухаєш з неба з Твого приготовленого місця перебування, і зробиш згідно з усім, про що тільки закличе до Тебе чужинець, щоб усі народи землі пізнали Твоє Ім’я і боялися Тебе, як і Твій народ Ізраїль, і пізнали, що Твоє Ім’я прикликане на цей дім, який я збудував.
Коли народ Твій ви́йде на війну на своїх ворогів, доро́гою, якою Ти пошле́ш їх, і помо́ляться вони до Тебе в напрямі до цього міста, що Ти вибрав його, та храму, що я збудував для Ймення Твого,
Якщо ж Твій народ вийде на війну проти своїх ворогів дорогою, якою пошлеш їх, і помоляться Тобі в напрямку цього міста, яке Ти вибрав, і дому, який я збудував Твоєму Імені,
то почуєш Ти з небе́с їхню молитву та їхнє блага́ння, — і вчиниш їм суд!
то Ти почуєш з неба їхнє благання і їхню молитву, і вчиниш їхнє праведне діло.
Коли вони згріша́ть Тобі, — бо немає люди́ни, щоб вона не згріши́ла, — і Ти розгніваєшся на них, і даси їх во́рогові, а їхні поневі́льники ві́зьмуть їх до неволі до кра́ю далекого чи близько́го,
І коли згрішать проти Тебе (бо немає чоловіка, який не грішить), то поб’єш їх і видаси їх перед обличчям ворогів, і поведуть їх у полон ті, які полонять, у землю ворогів, до землі далекої чи близької.
і коли вони при́йдуть до розуму в краю́, куди взяті до неволі, і наве́рнуться, і бу́дуть блага́ти Тебе в краю́ своєї неволі, говорячи: Ми згрішили, скривили дорогу свою, і були ми несправедливі,
І тоді повернуть своє серце в їхню землю, звідки виведені були вони, навернуться і благатимуть Тебе в їхньому полоні, кажучи: Ми згрішили, ми вчинили неправедно, ми вчинили беззаконня!
і коли вони наве́рнуться до Те́бе всім своїм серцем і всією́ душею своєю в краю́ своєї неволі, куди їх понево́лили, і помоляться в напрямі до свого Кра́ю, що Ти дав їхнім батькам, і в напрямі міста, яке Ти вибрав, та храму, що я збудував для Ймення Твого́,
І повернуться до Тебе всім серцем і всією їхньою душею в землі своїх поневолювачів, і помоляться в напрямку їхньої землі, яку Ти дав їхнім батькам, і міста, яке Ти вибрав, і дому, який я збудував Твоєму Імені,
то Ти почуєш із небе́с, із постійного місця пробува́ння Свого́, їхню молитву та їхні блага́ння, і вчи́ниш їм суд, і про́стиш Своє́му наро́дові, що вони згрішили Тобі!
то Ти почуєш з неба з Твоєї приготовленої оселі їхню молитву і їхнє благання, і вчиниш суд, і будеш милосердний з народом, який згрішив проти Тебе.
Тепер, Боже мій, благаю, нехай будуть очі Твої відкриті, а уші Твої наста́влені на слу́хання молитви цього місця!
Тепер, Господи, хай же будуть відкриті Твої очі, і Твої вуха хай почують благання з цього місця.
А тепер, — Устань же, о Господи, Боже, на Свій відпочи́нок, Ти й ковчег сили Твоєї! Священики Твої, о Господи Боже, нехай у спасі́ння зодя́гнуться, а побо́жні Твої хай добром веселя́ться!
Тепер же підіймись, Господи Боже, на Твій спочинок, Ти і ковчег Твоєї могутності! Твої священики, Господи Боже, хай зодягнуться в спасіння, і твої сини хай зрадіють у добробуті!