Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en


Паралельне читання

← (Неемії 1) | (Неемії 3) →

Переклад Огієнка

Новый русский перевод

  • І сталося в місяці ніса́ні, двадцятого року царя Артаксе́ркса, було раз вино перед ним. І взяв я те вино й дав цареві. І я, здавалося, не був сумни́й перед ним.
  • В месяце нисане, в двадцатом году правления царя Артаксеркса,5 ему принесли вино; я взял его и поднес царю. Прежде я никогда не был перед ним печален,
  • Та сказав мені цар: „Чому́ обличчя твоє сумне́, — чи ти не хворий? Це не інше що, як тільки сум серця“. І я ве́льми сильно злякався!
  • и царь спросил меня:
    — Почему твое лицо так печально, когда ты не болен? Это не что иное, как тоска на сердце.
    Я очень испугался,
  • І сказав я до царя: „Нехай цар живе навіки! Чому́ не буде сумне́ обличчя моє, коли місто дому гробі́в батьків моїх поруйноване, а брами його попа́лені огнем!“
  • но сказал царю:
    — Да живет царь вовеки! Как же моему лицу не быть печальным, если город, где похоронены мои предки, лежит в руинах, а его ворота уничтожены огнем?
  • І сказав мені цар: „Чого ж ти просиш?“ І я помолився до Небесного Бога,
  • Царь сказал мне:
    — Чего же ты хочешь?
    Я помолился Богу небесному
  • і сказав цареві: Якщо це цареві вгодне, і якщо раб твій уподо́баний перед обличчям твоїм, то пошли мене до Юдеї, до міста гробі́в батьків моїх, — і я відбуду́ю його“!
  • и ответил царю:
    — Если это угодно царю, и если твой слуга нашел у тебя расположение, отпусти меня в Иудею, в город, где похоронены мои предки, чтобы мне отстроить его.
  • І сказав мені цар (а цариця сиділа при ньо́му): „Скільки ча́су буде дорога твоя, і коли ти пове́рнешся?“ І сподо́балось це цареві, і він послав мене, а я призна́чив йому час.
  • Тогда царь сказал мне (а царица сидела рядом с ним):
    — Сколько продлится твое путешествие, и когда ты вернешься?
    Царю было угодно меня отпустить, и я назвал сроки.
  • І сказав я цареві: „Якщо це цареві вгодне, нехай дадуть мені листи́ до намісників Зарі́ччя, щоб прова́дили мене, аж поки не прийду́ до Юдеї,
  • Еще я сказал ему:
    — Если это угодно царю, пусть мне дадут письма к наместникам провинции за Евфратом, чтобы они пропускали меня, пока я не прибуду в Иудею.
  • і листа до Асафа, дозо́рця царевого лісу, щоб дав мені де́рева на бру́сся для замко́вих брам, що належать до Божого дому, і для місько́го муру, і для дому, що до нього ввійду́“. І дав мені цар в міру того, як добра була Божа рука надо мною.
  • И пусть мне дадут письмо к Асафу, хранителю царских лесов, чтобы он дал мне дерева для того, чтобы сделать балки для ворот крепости при храме, для городской стены и для дома, где я буду жить.
    Милостивая рука моего Бога была на мне, и царь исполнил мои просьбы.
  • І прибув я до намісників Заріччя, і дав їм цареві листи́. А цар послав зо мною зверхників ві́йська та верхівці́в.
  • Я пришел к наместникам провинции за Евфратом и вручил им царские письма. А царь еще послал со мной военачальников и всадников.
  • І почув про це хоронянин Санваллат та раб аммоні́тянин Товія, і було їм прикро, дуже прикро, що прийшов чоловік клопота́тися про добро для Ізраїлевих синів.
  • Когда хоронитянин Санбаллат и аммонитский вельможа Товия услышали об этом, они были крайне возмущены, что кто-то пришел заботиться о благе израильтян.
  • І прийшов я до Єрусалиму, і був там три дні.
  • Я прибыл в Иерусалим и, пробыв там три дня,
  • І встав я вночі, я та трохи людей зо мною, і не розповів я ніко́му, що Бог мій дав до мого серця зробити для Єрусалиму. А худоби не було зо мною, окрім тієї худоби, що я нею їздив.
  • ночью тронулся в путь с несколькими людьми. Я никому не рассказал того, что мой Бог положил мне на сердце сделать для Иерусалима. Животных со мной не было, не считая того, на котором я ехал.
  • І вийшов я Долинною брамою вночі, і пішов до джерела́ Таннін, і до брами Смітникової. І я докладно огля́нув мури Єрусалиму, що були́ поруйно́вані,а брами його були попа́лені огнем.
  • Ночью я проехал через ворота Долины к Драконьему источнику и Навозным воротам, осматривая разрушенные стены Иерусалима и его сожженные ворота.
  • І перейшов я до Джерельної брами та до царсько́го ставу, та там не було місця для перехо́ду худоби, що була́ підо мною.
  • Потом я проехал к воротам Источника и к царскому пруду, но там было мало места, чтобы пройти животному, на котором я ехал;
  • І йшов я долиною вночі, і докладно оглядав мура. Потім я вернувся, і ввійшов Долинною брамою, і вернувся.
  • и я поднялся ночью по долине, осматривая стены. Наконец, я повернул назад и возвратился через ворота Долины.
  • А заступники не знали, куди я пішов та що́ я роблю́, а юдеям, і священикам, і шляхті, і заступникам, і решті тих, що робили працю, я доти нічо́го не розповіда́в.
  • Начальствующие не знали, куда я ходил и что делал — ведь я еще не говорил ни иудеям, ни священникам, ни знати, ни начальствующим, ни всем остальным, кому суждено было предпринять этот труд.
  • I сказав я до них: „Ви бачите біду́, що ми в ній, що Єрусалим зруйно́ваний, а бра́ми його попа́лені огнем. Ідіть, і збудуйте мура Єрусалиму, і вже не бу́демо ми га́ньбою!“
  • Потом я сказал им:
    — Вы видите, в какой мы беде: Иерусалим лежит в руинах, а его ворота сожжены. Пойдем, отстроим стену Иерусалима и не будем больше в бесчестии.
  • І розповів я їм про руку Бога мого, що вона добра до мене, а також слова царя, які сказав він мені. І сказали вони: „Станемо й збудуємо!“ І зміцнили вони руки свої на добре ді́ло.
  • Еще я рассказал им о милостивой руке моего Бога, что на мне, и о том, что сказал мне царь.
    Они ответили:
    — Так давайте же строить! — и взялись за это благое дело.
  • І почув це хоронянин Санваллат та аммоні́тянин раб Товія, і араб Ґешем, і сміялися з нас, і пого́рджували нами й говорили: „Що це за річ, яку ви робите? Чи проти царя ви бунтуєтесь?“
  • Но когда об этом услышал хоронитянин Санбаллат, аммонитский вельможа Товия и араб Гешем, они принялись высмеивать нас и издеваться над нами.
    — Что это вы делаете? — спрашивали они. — Против царя бунтуете?
  • А я їм відповів і сказав до них: „Небесний Бог — Він дасть нам у́спіх, а ми, Його раби, станемо й збудуємо! А вам нема ані частки, ані права, ані пам'ятки в Єрусалимі!“
  • Я отвечал им, говоря:
    — Бог небесный даст нам успех. Мы, Его слуги, начнем отстраивать эту стену, но что до вас — нет у вас части в Иерусалиме, ни права на него, ни памяти в нем.

  • ← (Неемії 1) | (Неемії 3) →

    Історія оновлень Історія оновлень

    © UA biblenet - 2025