Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en

Паралельне читання

Переклад Огієнка

Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!

Надломлен мой дух,
кончаются мои дни,
ждет меня могила.

Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.

Поистине, рядом со мной — насмешники,
и мои глаза смотрят на их издевательства.

Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам,— хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?

Заступись за меня Сам перед Собой.
Кто другой за меня поручится?

Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.

Ты закрыл их разум от понимания,
поэтому и не дашь им торжествовать.

Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,

У того, кто друзей оговаривает за плату, —
дети ослабеют глазами.

Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.

Бог сделал меня присказкой для людей,
тем, кому люди плюют в лицо.

З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...

Помутились от горя мои глаза,
и все тело мое стало как тень.

Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.

Ужаснутся этому праведные,
и невинные вознегодуют на безбожников.

І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.

Но своего пути будет держаться праведный,
и тот, чьи руки чисты, будет больше и больше утверждаться.

Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.

Ну, а вы — попробуйте снова,
и я не найду среди вас мудреца.

Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —

Мои дни прошли, надежды разбиты,
желания сердца мертвы.

вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!

Они ночь превращают в день.
«Свет, — говорят они, — тьме сродни».

Якщо сподіва́юсь, то тільки шео́лу, як дому свого, в темноті постелю́ своє ло́же.

Если я жду себе дом в мире мертвых,
если я во мгле расстелю постель,

До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“ До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“

и скажу могиле: «Ты мне отец»,
а червям: «Ты мне мать, ну, а ты — сестра»,

Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?

то где же моя надежда?
Кто надежду мою увидит?

До шео́лових за́сувів зі́йде вона, коли зі́йдемо ра́зом до по́роху“.

Сойдет ли она к воротам мира мертвых?
Разве вместе в прах мы ляжем?