Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Синодальный перевод
Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!
Дыхание моё ослабело; дни мои угасают; гробы предо мною.
Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.
Если бы не насмешки их, то и среди споров их око моё пребывало бы спокойно.
Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам,— хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?
Заступись, поручись Сам за меня пред Собою! иначе кто поручится за меня?
Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.
Ибо Ты закрыл сердце их от разумения, и потому не дашь восторжествовать им.
Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,
Кто обрекает друзей своих в добычу, у детей того глаза истают.
Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.
Он поставил меня притчею для народа и посмешищем для него.
З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...
Помутилось от горести око моё, и все члены мои, как тень.
Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.
Изумятся о сём праведные, и невинный вознегодует на лицемера.
І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.
Но праведник будет крепко держаться пути своего, и чистый руками будет больше и больше утверждаться.
Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.
Выступайте все вы, — и подойдите; не найду я мудрого между вами.
Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —
Дни мои прошли; думы мои — достояние сердца моего — разбиты.
вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!
А они ночь хотят превратить в день, свет приблизить к лицу тьмы.
Якщо сподіва́юсь, то тільки шео́лу, як дому свого, в темноті постелю́ своє ло́же.
Если бы я и ожидать стал, то преисподняя — дом мой; во тьме постелю я постель мою;
До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“ До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“
гробу скажу: «ты отец мой», червю: «ты мать моя и сестра моя».
Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?
Где же после этого надежда моя? и ожидаемое мною кто увидит?