Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Турконяка
Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!
Гину я, несений вітром, прошу могили і не одержую.
Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.
Благаю, втомившись, і що я вчинив?
Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам,— хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?
А моє майно чужі викрали. Хто є цей? Нехай буде зв’язаний моєю рукою.
Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.
Бо Ти закрив від мудрості їхнє серце, через це Ти їх не звеличиш.
Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,
Сповістить зло їхній частці, а мої очі розтанули на синах.
Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.
Ти ж мене зробив притчею між народами, а я став посміховиськом для них.
З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...
Адже мої очі осліпли від гніву, усі сильно воюють проти мене.
Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.
Чудовиськом був я для праведних через це. А праведний нехай повстане проти беззаконного.
І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.
Нехай вірний тримається своєї дороги, а чистий нехай візьме сміливість руками.
Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.
Ні, але всі кріпіться та йдіть, бо я не знаходжу у вас правди.
Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —
Мої дні проминули в стогоні, а жили мого серця порвалися.
вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!
Ніч вони змінили на день, — світло поряд з присутністю темряви.
Якщо сподіва́юсь, то тільки шео́лу, як дому свого, в темноті постелю́ своє ло́же.
Якщо ж я залишуся, то ад мені стане домом, адже в темряві постелили мені постіль.
До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“ До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“
Смерть назвав я, що є моїм батьком, а гниль — матір’ю моєю і сестрою!
Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?
Отже, де ще є моя надія? Чи я побачу моє добро?