Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Турконяка
„Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
Послухайте, послухайте моїх слів, щоб хоч у цьому була мені від вас потіха!
Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
Проклинайте мене, я ж говоритиму, тоді не висміюватимете мене.
Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
Бо що ж? Хіба моє оскарження людини? І чому через це мені не обурюватися?
Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
Дивлячись на мене, дивуєтеся, поклавши руки на уста.
І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
Бо коли згадаю, то турбуюся, і болі охоплюють моє тіло.
Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
Чому безбожні живуть і досягають старості в багатстві?
Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
Їхнє насіння по душі, і їхні діти перед очима.
Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
Їхнім сім’ям щастить, страху ж ніде не помітно, і бича від Господа на них немає.
Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
Їхня корова не скинула теляти, є збережена їхня худоба, яка була тільна — не втратила.
Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
Тож залишаються, як вічні вівці, а їхні діти забавляються,
Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
взявши псалтир і гусла, і веселяться під звуки музики.
Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л.
Закінчили в добрі своє життя, і заснули в спокої аду.
А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
А він до Господа промовляє: Відступи від мене, не бажаю знати Твоїх доріг!
Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
Хто Такий Всесильний, що Йому служитимемо? І яка вигода, коли Його зустрінемо?
Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
Бо в їхніх руках було добро, і діла безбожних Він не помічає.
Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
Ні, але й світильник безбожних погасне, надійде ж на них знищення, і від гніву прийдуть їхні болі.
Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
Вони ж будуть, наче полова перед вітром, чи наче порох, якого підняла вітряна буря.
„Бог ховає синам його кривду Свою“ — та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
Нехай синам не стане їхнього майна! Він йому віддасть і взнає.
Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
Хай його очі побачать власну загибель, і Господь хай його не врятує.
Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
Бо яке його бажання з ним у його домі? І кількість його місяців була порахована.
Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
Хіба Господь не є Той, Хто навчає розуму і вміння? Він же судитиме вбивць.
Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
Цей помре в силі своєї простоти, будучи повністю в добрі, та процвітаючий.
діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
І його нутрощі сповнені жиру, шпик же його розливається.
А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
А той вмирає від гіркоти душі, бо не їсть нічого доброго.
та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
Та вони разом сплять у землі, і гниль їх покрила.
Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
Як знаю я вас, що сміливо на мене нападаєте.
Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
Бо скажете: Де є дім володаря? І де є покриття наметів безбожних?
Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
Запитаєте дорогу в тих, хто проходить, і не знехтуйте їхні знаки.
що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
Адже лиходієві легко буде до дня знищення, до дня його гніву буде він доведений.
Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
Хто сповістить перед ним його дорогу? Він сам зробив, хто йому віддасть?
І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
Тож він був відведений до гробів і пильнував на труні.
Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
Солодкими для нього були каміння потоку… а за ним відійде кожний чоловік, і незчисленні — перед ним.