Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Хоменка
Для чо́го часи́ не заховані від Всемогу́тнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!
«Чому Всемогутній не затаїв часи,
а ті, що його знають, днів його не бачать?
а ті, що його знають, днів його не бачать?
Пересо́вують ме́жі безбожні, стадо грабують вони та пасу́ть,
Безбожники пересувають межі,
отару й чабана займають.
отару й чабана займають.
займають осла в сироти́ни, беруть у заста́ву вола від удовиць.
Відводять осла в сиротини,
беруть у заклад вола вдовиці.
беруть у заклад вола вдовиці.
вони бідних з дороги спиха́ють, разом мусять ховатися збі́джені кра́ю.
Убогі поступаються з дороги,
усі пригноблені в краю мусять від них ховатись.
усі пригноблені в краю мусять від них ховатись.
Тож вони, бідарі́, немов дикі осли на пустині, вихо́дять на працю свою, здобичі шукаючи, — степ йому хліба дає для дітей.
Мов дикі осли в пустині,
вони виходять на роботу,
шукаючи запопадливо їжі, а ввечорі — немає дітям хліба.
вони виходять на роботу,
шукаючи запопадливо їжі, а ввечорі — немає дітям хліба.
На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,
Жнуть на чужому полі,
виноград грішника збирають.
виноград грішника збирають.
на́го ночують вони, без одежі, і не мають вкриття́ собі в холоді,
Голі вони ночують, без одежі,
не мають чим накритись, коли холодно.
не мають чим накритись, коли холодно.
мокнуть від зливи гірсько́ї, а засло́ни не маючи, скелю вони обіймають.
В горах на дощі мокнуть,
за браком сховку туляться до скелі!
за браком сховку туляться до скелі!
Сироту́ відривають від перс, і в заста́ву беруть від убогого.
Сиріт від грудей відривають,
беруть у заклад дитину в бідних.
беруть у заклад дитину в бідних.
Ходять на́го вони, без вбрання́, і голодними носять снопи́.
Голі блукають, без одежі,
і голодні зносять снопи.
і голодні зносять снопи.
Хоч між му́рами їхніми ро́блять оливу, то́пчуть чави́ла, — та прагнуть вони!
Вичавлюють між мурами олію,
спраглі, топчуть виноград у точилі.
спраглі, топчуть виноград у точилі.
Стогнуть люди із міста, і кричить душа вби́ваних, а Бог на це зло не зверта́є уваги.
З міста чути людей стогін,
душа смертельно поранених кличе на допомогу,
та Бог не чує їхньої молитви!
душа смертельно поранених кличе на допомогу,
та Бог не чує їхньої молитви!
Вони проти світла бунту́ють, не знають дорі́г Його, і на сте́жках Його не сидять.
Є поміж ними й вороги світла,
які шляхів його не знають,
стежками його не простують.
які шляхів його не знають,
стежками його не простують.
На світа́нку встає душогу́б, замордо́вує бідного та злидаря́, а ніч він прово́дить, як зло́дій.
Удосвіта стає убивник,
убиває бідного й сіромаху,
вночі бродить злодюга.
убиває бідного й сіромаху,
вночі бродить злодюга.
А перелю́бника око чекає смерка́ння, говорячи: „Не побачить мене жодне око!“ і засло́ну кладе на обличчя.
Око перелюбця пильнує, коли смеркне.
Він думає: Ніхто мене не бачить,
і кладе собі на вид запинало.
Він думає: Ніхто мене не бачить,
і кладе собі на вид запинало.
Підко́пуються під доми́ в темноті́, замика́ються вдень, світла не знають вони,
В пітьмі підкопують домівки,
а вдень замикаються,
не знають світла.
а вдень замикаються,
не знають світла.
бо ра́нок для них усіх ра́зом — то те́мрява, і знають вони жахи те́мряви.
Тінь смерти то для всіх них ранок;
коли ж він зійде, жах їх огортає.
коли ж він зійде, жах їх огортає.
Такий легкий він на пове́рхні води, на землі їхня частка прокля́та, — не ве́рнеться він на дорогу садів-виноградів.
Вони від дня втікають;
маєтність їх на землі проклята,
в їх виноградниках не завертає виноградар.
маєтність їх на землі проклята,
в їх виноградниках не завертає виноградар.
Як посу́ха та спе́ка їдять сніжну во́ду, так шео́л поїсть грі́шників!
Посуха й спека пожирає сніжну воду —
так грішника Шеол хапає.
так грішника Шеол хапає.
Забуде його лоно матері, буде жерти черва́ його, мов солодо́щі, більше не буде він зга́дуваний, — і безбожник поламаний буде, мов де́рево!
Утроба, що його родила, його забуває,
черва собі солодко ним пасеться,
не згадується більше його ім'я;
так кривда, неначе деревина, ломиться.
черва собі солодко ним пасеться,
не згадується більше його ім'я;
так кривда, неначе деревина, ломиться.
Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра́.
Він чинив зло безплідній, що не родить;
він не чинив добра вдовиці!
він не чинив добра вдовиці!
А міццю своєю він тягне могутніх, — коли він встає, то ніхто вже не певний свойо́го життя!
Та той силою своєю хапає дужих,
встає, і він життя непевний.
встає, і він життя непевний.
Бог дає йому все на безпе́ку, і на те він спира́ється, та очі Його бачать їхні доро́ги:
Забезпечує його й дає опору,
та Господні очі за його путями стежать.
та Господні очі за його путями стежать.
піді́ймуться трохи — й не має вже їх, бо понижені. Як усе, вони гинуть, — і зрі́зуються, немов та колоско́ва голо́вка.
Вони ледь-ледь піднесуться, — і вже в'януть,
немов зірвана мальвія,
немов головки колосків зів'ялих.
немов зірвана мальвія,
немов головки колосків зів'ялих.