Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Cовременный перевод WBTC
Для чо́го часи́ не заховані від Всемогу́тнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!
Почему же Всемогущий знает всё о жизни человека, а те, кто верят, не знают про жизнь Его?
Пересо́вують ме́жі безбожні, стадо грабують вони та пасу́ть,
Межи передвигают люди, крадут стада и на другие пастбища уводят.
займають осла в сироти́ни, беруть у заста́ву вола від удовиць.
У сирот они отбирают ослиц, и у вдов отбирают быков.
вони бідних з дороги спиха́ють, разом мусять ховатися збі́джені кра́ю.
Они сбивают с дороги бедных и заставляют скрываться нуждающихся всей земли.
Тож вони, бідарі́, немов дикі осли на пустині, вихо́дять на працю свою, здобичі шукаючи, — степ йому хліба дає для дітей.
Как дикие ослы в пустыне, бродят бедные в поисках хлеба, добывая его трудом, и кормит их детей бесплодная земля.
На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,
Они собирают остатки в чужих полях и подбирают на виноградниках грешных.
на́го ночують вони, без одежі, і не мають вкриття́ собі в холоді,
Нет одежды у них, и они спят нагими — нечем укрыться им в холоде.
мокнуть від зливи гірсько́ї, а засло́ни не маючи, скелю вони обіймають.
От горных дождей они промокают насквозь, и прячутся в камнях за неимением крыши.
Сироту́ відривають від перс, і в заста́ву беруть від убогого.
Оторваны сироты от груди, и младенцы взяты в залог за долги.
Ходять на́го вони, без вбрання́, і голодними носять снопи́.
Другим снопы они вяжут, а сами всегда голодны.
Хоч між му́рами їхніми ро́блять оливу, то́пчуть чави́ла, — та прагнуть вони!
Они выжимают масло олив, давят виноград, и всё равно страдают от жажды.
Стогнуть люди із міста, і кричить душа вби́ваних, а Бог на це зло не зверта́є уваги.
Над городом — стоны умирающих, и души раненых молят помочь. Но Господь оставляет это зло без наказанья.
Вони проти світла бунту́ють, не знають дорі́г Його, і на сте́жках Його не сидять.
Есть те, кто против света восстаёт, — они не знают Господних путей и не следуют им.
На світа́нку встає душогу́б, замордо́вує бідного та злидаря́, а ніч він прово́дить, як зло́дій.
С рассветом встает убийца, убивает бедных и слабых, а ночью становится вором.
А перелю́бника око чекає смерка́ння, говорячи: „Не побачить мене жодне око!“ і засло́ну кладе на обличчя.
Глаза прелюбодея ищут сумрака, он думает: "Никто не увидит меня", — и лицо своё закрывает.
Підко́пуються під доми́ в темноті́, замика́ються вдень, світла не знають вони,
Во тьме проникает в дома. Сидевшие днём взаперти, боятся света дневного.
бо ра́нок для них усіх ра́зом — то те́мрява, і знають вони жахи те́мряви.
Их утро — темень густая, знакомы им страхи ночные.
Такий легкий він на пове́рхні води, на землі їхня частка прокля́та, — не ве́рнеться він на дорогу садів-виноградів.
Они — обломки на поверхности воды, и над землёю их проклятье — никто не соберёт в садах их виноград.
Як посу́ха та спе́ка їдять сніжну во́ду, так шео́л поїсть грі́шників!
Как тающий снег съедает жара, так и могила глотает тех, кто грешил.
Забуде його лоно матері, буде жерти черва́ його, мов солодо́щі, більше не буде він зга́дуваний, — і безбожник поламаний буде, мов де́рево!
Даже чрево матери их забывает; черви им рады; не помнят их люди — злобные подобны ненужным обломкам.
Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра́.
Они отнимают добро у женщин бездетных, и вдов обижают.
А міццю своєю він тягне могутніх, — коли він встає, то ніхто вже не певний свойо́го життя!
Но Господь могуществом силу у злых отнимает, даже если они знамениты, не могут быть уверенны в жизни своей.
Бог дає йому все на безпе́ку, і на те він спира́ється, та очі Його бачать їхні доро́ги:
Недолго злобные могут чувствовать себя в безопасности: не укрыться им от Господа глаз.
піді́ймуться трохи — й не має вже їх, бо понижені. Як усе, вони гинуть, — і зрі́зуються, немов та колоско́ва голо́вка.
На миг возвысятся они, а потом исчезнут. Пожухнут и увянут, как трава, и срезанными будут, как колосья.