Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання:
ru
en
Паралельне читання
← (Йова 28)
|
(Йова 30) →
Переклад Огієнка
Новый русский перевод
І Йов далі вів мову свою та й сказав:
И продолжил Иов свое рассуждение:
„О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,
— Как я томлюсь по прошедшим месяцам,
по тем дням, когда Бог хранил меня,
коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,
и светильник Его сиял над моей головой,
и при свете Его я шел сквозь тьму!
як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,
О, это были мои лучшие годы,
когда Божья дружба хранила мой шатер,
коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,
когда Всемогущий еще был со мной,
а дети — вокруг меня,
коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!
когда молочные реки текли мне под ноги,
и скалы источали масло.
Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,
Выходил ли я к городским воротам,
и садился ли на площади,
як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,
меня завидев, юноши отступали,
и поднимались старцы;
зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
властители удерживались от слов
и прикрывали рты руками;
ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,
голоса знатных стихали,
прилипали у них языки к небу.
Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
Кто меня слышал — превозносил меня
кто меня видел — хвалил меня,
бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.
ведь я спасал кричащего бедняка
и беспомощного сироту.
Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!
Умирающий благословлял меня,
и сердце вдовы наполнял я радостной песней.
Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.
Праведность я надевал, как одежду;
справедливость, как мантию и тюрбан.
Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.
Слепому я был глазами,
и хромому — ногами.
Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
Я был отцом для бедняков;
я разбирал дело странника.
Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.
Я сокрушал челюсти беззаконных
и спасал жертвы из их зубов.
І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:
Я думал: «Скончаюсь в своем гнезде,
и дни мои будут многочисленны, как песок.
для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.
Как дерево, чьи корни достигают воды,
на чьи ветви ложится роса,
Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.
не стареет слава моя,
и лук крепок в руке моей».
Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.
Внимали мне, ожидали меня,
в молчании слушали мой совет.
По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.
Когда замолкал я, больше не говорили;
они впитывали мои слова, как губка.
І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.
Ждали меня, как дождя,
и слова мои, как дождь весенний, ртом ловили.
Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.
Когда я улыбался, не смели верить;
света лица моего они не помрачали.67
Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!
Я путь избирал им, воссев, как вождь;
я жил, словно царь посреди войска,
словно тот, кто плачущих утешает.
← (Йова 28)
|
(Йова 30) →