Переклад Огієнка

Переклад Хоменка

І Йов далі вів мову свою та й сказав:

1

І повів Іов далі свою мову і сказав:

2

„О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,

2

«О, коли б я був такий, як за місяців колишніх,
як за тих днів, коли Бог мене хоронив був,

3

коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,

3

коли над головою в мене сяяв його світич,
коли при його світлі я ходив у пітьмі!

4

як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,

4

Такий, як за днів осени моєї,
коли Бог вітав над моїм наметом,

5

коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,

5

коли Всевишній був іще зо мною
і круг мене були мої діти;

6

коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!

6

коли у молоці купались мої ноги,
і скеля точила потоками олію!

7

Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,

7

Як я, було, виходив до брами в місті,
встановлював мій ослін на майдані,

8

як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,

8

хлопці, зобачивши мене, ніяковіли,
старі ж уставали — і залишалися стояти.

9

зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —

9

Вельможі стримувались від розмови,
на уста клали собі руку.

10

ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,

10

І голос старшин тихнув,
язик їхній прилипав до піднебіння.

11

Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —

11

Вухо, що мене чуло, мене хвалило;
око, що мене бачило, свідчило про мене.

12

бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.

12

Я бо рятував убогого, що кликав,
і сироту, й того, кому ніхто не допомагає.

13

Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!

13

Хто гинув, того благословення сходило на мене,
і серцю вдовиці я давав відраду.

14

Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.

14

Я одягавсь у справедливість, і вона вдягалась у мене;
право моє було, мов мантія і корона.

15

Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.

15

Я був сліпому оком,
кульгавому я був ногами!

16

Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.

16

Я батьком був для вбогих,
я розглядав невідомого справу.

17

Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.

17

Я торощив щелепи злому,
з зубів у нього виривав здобич.

18

І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:

18

Я думав собі: Умру старим!
Днів моїх, як піску, буде багато.

19

для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.

19

Мій корінь буде при воді відкритий,
роса у мене на галуззі заночує.

20

Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.

20

Слава моя завжди буде відновлятись,
лук мій зміцніє в руці у мене.

21

Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.

21

Вони мене слухали уважно
— замовкали, коли я їм радив.

22

По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.

22

По моїй мові не говорили більше,
— крапля по краплі спадало на них моє слово.

23

І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.

23

Вони, мов на дощ, на мене чекали,
і розтуляли рот свій, мов на дощ пізній.

24

Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.

24

Усміхнусь, було, до них, коли вони зневіряться,
— веселости з мого обличчя не проганяли.

25

Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!

25

Я призначав дорогу їм, я був їм головою.
Я жив, неначе цар при війську;
куди б я їх тільки вів, — ішли за мною.»

Паралельне читання

Переклад Огієнка

Переклад Хоменка

Йова 29

Йова 29