Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Синодальный перевод
По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.
После того открыл Иов уста свои и проклял день свой.
„Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“
погибни день, в который я родился, и ночь, в которую сказано: «зачался человек»!
Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!..
День тот да будет тьмою; да не взыщет его Бог свыше, и да не воссияет над ним свет!
Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!
Да омрачит его тьма и тень смертная, да обложит его туча, да страшатся его, как палящего зноя!
Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!
Ночь та, — да обладает ею мрак, да не сочтётся она в днях года, да не войдёт в число месяцев!
Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!
О! ночь та — да будет она безлюдна; да не войдёт в неё веселье!
Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!
Да проклянут её проклинающие день, способные разбудить левиафана!
Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —
Да померкнут звёзды рассвета её: пусть ждёт она света, и он не приходит, и да не увидит она ресниц денницы
бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!
за то, что не затворила дверей чрева матери моей и не сокрыла горести от очей моих!
Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?
Для чего не умер я, выходя из утробы, и не скончался, когда вышел из чрева?
Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав?
Зачем приняли меня колени? зачем было мне сосать сосцы?
Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок
Теперь бы лежал я и почивал; спал бы, и мне было бы покойно
з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,
с царями и советниками земли, которые застраивали для себя пустыни,
або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!
или с князьями, у которых было золото, и которые наполняли домы свои серебром;
Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?
или, как выкидыш сокрытый, я не существовал бы, как младенцы, не увидевшие света.
Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,
Там беззаконные перестают наводить страх, и там отдыхают истощившиеся в силах.
разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!
Там узники вместе наслаждаются покоем и не слышат криков приставника.
Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...
Малый и великий там равны, и раб свободен от господина своего.
І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,
На что дан страдальцу свет, и жизнь огорчённым душою,
що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,
которые ждут смерти, и нет её, которые вырыли бы её охотнее, нежели клад,
тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,
обрадовались бы до восторга, восхитились бы, что нашли гроб?
мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?
На что дан свет человеку, которого путь закрыт, и которого Бог окружил мраком?
Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,
Вздохи мои предупреждают хлеб мой, и стоны мои льются, как вода,
бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.
ибо ужасное, чего я ужасался, то и постигло меня; и чего я боялся, то и пришло ко мне.