Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en


Паралельне читання

← (Йова 2) | (Йова 4) →

Переклад Огієнка

Переклад Хоменка

  • По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.
  • Після цього Іов розтулив уста й лихословив свій день.
  • І Йов заговорив та й сказав:
  • Він почав говорити й мовив:
  • „Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“
  • «Нехай загине день, коли я народився
    і ніч, що сказала: Зачався чоловік!
  • Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!..
  • Той день хай стане тьмою,
    хай Бог з висоти не згадує про нього,
    нехай світло не сяє над ним,
  • Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!
  • нехай його перекреслить тьма й тінь чорна,
    нехай над ним повисне хмара,
    нехай густий туман його збентежить.
  • Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!
  • А ніч оту хай ухопить темрява,
    нехай не лічиться з днями року,
    у місяців число нехай не входить!
  • Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!
  • Та ніч нехай буде безплідна,
    радість до неї хай не завітає.
  • Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!
  • Хай проклянуть її ті, що проклинають день,
    ті, що готові розбудити Левіятана.
  • Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —
  • Нехай померхнуть зорі її світанку,
    нехай чекає світла, та даремно,
    нехай повік зорі не бачить,
  • бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!
  • тому що не замкнула
    дверей мені в утробі
    й горя від очей моїх не скрила.
  • Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?
  • Чому, вже у лоні матері, не вмер я,
    як вийшов з утроби, не загинув?
  • Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав?
  • Навіщо прийняли мене коліна?
    Навіщо було мені ссати груди?
  • Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок
  • Тепер лежав би, спочивав би я,
    спав би й мав би спокій
  • з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,
  • з царями й радниками краю,
    які споруджують собі могили;
  • або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!
  • або з князями, що мають золота багато
    і що наповнюють свої палати сріблом;
  • Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?
  • і не було б мене, як закопаного викидня,
    чи як немовляток, що не бачили світу.
  • Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,
  • Там не шаліють більше злочинці,
    там спочивають знеможені,
  • разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!
  • там же спокійні в'язні,
    не чують крику посіпаки.
  • Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...
  • Малий, великий, там вони обидва,
    і раб від свого пана вільний.
  • І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,
  • Пощо дає він світло бідоласі,
    і життя тим, яким на серці гірко?
  • що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,
  • Тим, що виглядають смерти, а її немає,
    тим, що шукають її більш, ніж скарбів;
  • тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,
  • тим, що радіють без міри,
    веселяться, коли знайдуть домовину!
  • мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?
  • Людині, що її дорога закрита,
    що її Бог огородив навколо?
  • Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,
  • Зідхання стало мені хлібом,
    як вода, линуть мої скарги,
  • бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.
  • бо страх, якого я побоювався, напав на мене,
    і те, чого лякавсь я, надійшло на мене.
  • Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“
  • Нема мені ні миру, ні спокою,
    нема відради, прийшов на мене клопіт.»

  • ← (Йова 2) | (Йова 4) →

    Історія оновлень Історія оновлень

    © UA biblenet - 2025