Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Куліша та Пулюя
По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.
Аж ось отворив Йов уста свої й проклинав день уродин своїх.
„Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“
Нехай би (був) щез день, коли я на сьвіт родився, й ніч, коли проречено: Зачався чоловік!
Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!..
Нехай би той день був темрявою; і нехай би Бог на висотї не згадав (був) про його, й нехай би ясність не засияла (була) над ним!
Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!
Нехай би затьмила (була) його темрява й густа тїнь смертна; нехай би обняла його густа мрака, нехай би (були) лякались його, неначе палючого жару!
Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!
А ніч тая — нехай би (була) в мороцї потонула, нехай би не лїчилась між днями в року, й не входила в рахубу в місяцях!
Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!
О, ніч тая — нехай би була вона безлюдна, й не озивались в нїй веселощі!
Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!
Нехай би її (були) прокляли ті, що проклинають день*, та готові й дракона розбудити!
Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —
Нехай би (були) зорі її розсьвіту померкли; нехай би ждала (була) сьвітла, а воно не приходило й щоб не побачила (була) поранньої зарі,
бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!
За те, що не зачинила дверей матерньої утроби, й не закрила горя перед очима моїми!
Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?
Чом я не вмер, виходячи з утроби, і не сконав, як вийшов із живота?
Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав?
Про що мене взято на колїна? про що було менї ссати груди?
Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок
Тепер би лежав я й спочивав; спав би й був би спокоєн
з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,
З царями та з владиками земними, що забудовували собі пустинї,
або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!
Або з князями, що золотом блищали, сріблом свої палати збогачали;
Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?
Або як збігленя невидиме, як дїти, що не побачили сьвіта.
Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,
Там проступники перестають наводити страх, там спочивають ті, що вичерпали сили.
разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!
Там вязнї, сковані до купи, відпочивають, і не чують крику наставника.
Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...
Малий і великий там собі рівні, а невольник вільний від пана свого.
І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,
Про що дане нуждареві сьвітло, про що життє тим, що їм на душі гірко,
що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,
Що ждуть смертї, а її нема, що копали б за нею раднїйше, нїж за скарбом;
тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,
Вони зрадїли б без міри, одушевились би, коли б знайшли свою там домовину.
мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?
На що тому на сьвітї жити, кого Господь обняв ночною тьмою й загородив дорогу?
Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,
Зітхання мої випереджують їжу мою, а стогнання мої ллються, як вода;
бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.
Бо страшне, чого я боявся, те й постигло мене, й перед чим тремтїв я, те склалось надо мною.