Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання:
ru
en
Паралельне читання
← (Йова 29)
|
(Йова 31) →
Переклад Огієнка
Новый русский перевод
А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бриди́вся б покласти із псами отари моєї.
А теперь они надо мной смеются —
те, кто младше меня,
чьих отцов я бы погнушался
поместить с собаками при моих стадах.
Та й сила рук їхніх для чого бува́ла мені? Повня сил їх мину́лась!
И к чему мне сила их рук,
если в них истощилась мощь?
Само́тні були в недоста́тку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!
Нищетой и голодом изнурены,
бродят они в опаленной земле,68
в разоренном краю, во мраке.
рвали вони лободу́ на кущах, ялівце́ве ж коріння було їхнім хлібом.
У кустов собирают соленые травы,
и корни ракитника — их еда.69
Вони були ви́гнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злоді́їв,
Гонят их из среды людей
и, как ворам, кричат им вслед.
так що вони пробува́ли в яру́гах долин, по я́мах підземних та скелях,
Им велят селиться в оврагах долин,
среди скал и в расщелинах земли.
ревіли вони між кущами, збирались під те́рням, —
Воют они среди зарослей
и жмутся друг к другу под терном.
сини нерозумного й діти неславного, вони були ви́гнані з кра́ю!
Отверженный, безымянный сброд,
изгнанный из страны.
А тепер я став піснею їм, і зробився для них погово́ром.
А теперь они песней меня язвят,
посмешищем для них я стал.
Вони обриди́ли мене, віддали́лись від мене, і від мойого обличчя не стримали сли́ни,
Гнушаются меня, избегают меня
и в лицо мне плевать не стыдятся.
бо Він розв'яза́в мого пояса й мучить мене, то й вони ось вузде́чку із себе відкинули перед обличчям моїм.
Бог сделал меня слабым и беспомощным,70
и они распоясались предо мной.
По прави́ці встають жовтодзю́бі, но́ги мені підставляють, і то́пчуть на мене дороги нещастя свого.
Эти отродья нападают на меня с правого боку,71
в бегство меня обращают
и на погибель мне готовят осаду.
Пори́ли вони мою сте́жку, хо́чуть мати ко́ристь із мойого життя, немає кому їх затримати, —
Заступают мне путь,
все творят на беду мне —
и никто им не помогает.72
немов через ви́лім широкий прихо́дять, валяються попід румо́вищем.
Как сквозь брешь на меня идут,
все круша, на меня бросаются.
Оберну́лось страхіття на мене, моя слава проне́слась, як вітер, і, як хмара, мину́лося щастя моє.
Ужасы ринулись на меня:
моя слава развеяна, точно ветром,
и уплыло, как облако, благоденствие.
А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!
И теперь угасает во мне моя жизнь;
обступили меня дни скорби.
Вночі мої кості від мене віддо́вбуються, а жи́ли мої не вспоко́юються.
Ночью ноют кости мои;
боль меня гложет, не зная покоя.
З великої Божої сили зміни́лося тіло моє, і неду́га мене опері́зує, мов той хіто́н.
Бог хватает одежду мою неистово73;
Он давит меня, как воротник рубахи.
Він укинув мене до болота, і став я подібний до по́роху й по́пелу.
В грязь поверг Он меня,
я стал как прах и пепел.
Я кли́чу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою́, Ти ж на мене лише придивля́єшся.
Я зову Тебя, Боже , но нет ответа;
встаю, но Ты на меня не смотришь.74
Ти зміни́вся мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки.
Ты безжалостным стал ко мне;
мощью руки Своей гонишь меня.
На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопи́всь на спусто́шення!
Ты подхватил, помчал меня в вихре;
Ты швыряешь меня прямо в рокочущую бурю.
Знаю я: Ти до смерти прова́диш мене, і до дому зібра́ння, яко́го призна́чив для всього живого.
Я знаю: Ты к смерти меня ведешь,
в дом, уготованный всем живущим.
Хіба не простяга́є руки́ потопе́льник, чи він у нещасті своїм не кричить?
О, никто не поднимет руку на бедняка,
когда он призывает на помощь в своем несчастье!75
Чи ж не плакав я за бідаре́м? Чи за вбогим душа моя не сумувала?
Не плакал ли я о тех, кто в беде?
Разве о бедных душа моя не скорбела?
Бо чекав я добра́, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темно́та прийшла.
Но когда я добра ждал, пришла беда;
уповал я на свет, но настала тьма.
Киплять мої ну́трощі й не замовка́ють, зустріли мене дні нещастя,
Сердце тревогой объято, покоя не ведает;
для меня настали дни скорби.
ходжу́ почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу́.
Хожу почерневший, но не от солнца;
встаю в собрании и взываю о помощи.
Я став братом шака́лам, а струся́там — това́ришем,
Я стал братом шакалам
и другом совам.
моя шкіра зчорніла та й лу́питься з мене, від спеко́ти спали́лися кості мої.
Кожа моя чернеет и шелушится;
в лихорадке тело горит.
І стала жало́бою а́рфа моя, а сопі́лка моя — зойком плачли́вим.
На плач настроена моя арфа,
и свирель моя — на напев печальный.
← (Йова 29)
|
(Йова 31) →