Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Хоменка
А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бриди́вся б покласти із псами отари моєї.
«А тепер глузують з мене менші віком від мене,
яких батьками я нехтував занадто,
щоб їх поставити нарівні з псами в моїй кошарі.
яких батьками я нехтував занадто,
щоб їх поставити нарівні з псами в моїй кошарі.
Та й сила рук їхніх для чого бува́ла мені? Повня сил їх мину́лась!
Ба й сила рук їхніх навіщо була б мені здалася?
Міць їхня ж цілковито заниділа.
Міць їхня ж цілковито заниділа.
Само́тні були в недоста́тку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!
З-за браку страви та страшного голоду
вони гризли у степу коріння;
їхня мати — пустка та пустиня.
вони гризли у степу коріння;
їхня мати — пустка та пустиня.
рвали вони лободу́ на кущах, ялівце́ве ж коріння було їхнім хлібом.
Вони мальвію й листя на кущах збирали,
коріння з дроку — це хліб їхній.
коріння з дроку — це хліб їхній.
Вони були ви́гнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злоді́їв,
Їх із громади проганяли,
на них гукали, наче на злодіїв.
на них гукали, наче на злодіїв.
так що вони пробува́ли в яру́гах долин, по я́мах підземних та скелях,
Вони жили у байраках при потоках,
у земних печерах та по скелях.
у земних печерах та по скелях.
ревіли вони між кущами, збирались під те́рням, —
Вони ревіли поміж кущами,
під будяками тулилися в купу.
під будяками тулилися в купу.
сини нерозумного й діти неславного, вони були ви́гнані з кра́ю!
Рід упосліджених, нащадки безіменних,
вигнані з землі!
вигнані з землі!
А тепер я став піснею їм, і зробився для них погово́ром.
І нині я став їхньою піснею,
зробився байкою їхньою!
зробився байкою їхньою!
Вони обриди́ли мене, віддали́лись від мене, і від мойого обличчя не стримали сли́ни,
Вони гидують мною, тікають геть від мене,
не стримуються мені плювати в вічі.
не стримуються мені плювати в вічі.
бо Він розв'яза́в мого пояса й мучить мене, то й вони ось вузде́чку із себе відкинули перед обличчям моїм.
Що він розв'язав мій мотуз і мене понизив,
то вони розгнуздуються передо мною.
то вони розгнуздуються передо мною.
По прави́ці встають жовтодзю́бі, но́ги мені підставляють, і то́пчуть на мене дороги нещастя свого.
Праворуч від мене підводиться ота наволоч,
у петлю спрямовує мої ноги
і вимощує путь свою згубну проти мене.
у петлю спрямовує мої ноги
і вимощує путь свою згубну проти мене.
Пори́ли вони мою сте́жку, хо́чуть мати ко́ристь із мойого життя, немає кому їх затримати, —
Вони зіпсували мені стежку на мою погибель;
вони деруться догори, ніхто їх не спиняє.
вони деруться догори, ніхто їх не спиняє.
немов через ви́лім широкий прихо́дять, валяються попід румо́вищем.
Мов крізь пролом широкий, прибувають,
викочуються з-під руїн.
викочуються з-під руїн.
Оберну́лось страхіття на мене, моя слава проне́слась, як вітер, і, як хмара, мину́лося щастя моє.
Великий страх напав на мене,
вітром розвіялася моя гідність,
і щастя моє зникло, немов хмара.
вітром розвіялася моя гідність,
і щастя моє зникло, немов хмара.
А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!
І душа моя нині ниє в мені,
дні смутку мене посіли.
дні смутку мене посіли.
Вночі мої кості від мене віддо́вбуються, а жи́ли мої не вспоко́юються.
Уночі крутить мені у костях,
жили мої не дають мені спочити.
жили мої не дають мені спочити.
З великої Божої сили зміни́лося тіло моє, і неду́га мене опері́зує, мов той хіто́н.
Він потужно схопив мене за одежу,
мов би коміром кереї моєї зашморгнув мене,
мов би коміром кереї моєї зашморгнув мене,
Він укинув мене до болота, і став я подібний до по́роху й по́пелу.
кинув мене в болото,
і я взявся попелом та пилом.
і я взявся попелом та пилом.
Я кли́чу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою́, Ти ж на мене лише придивля́єшся.
Кричу до тебе, та ти мені не відповідаєш;
встаю — та ти до мене уваги не прихиляєш.
встаю — та ти до мене уваги не прихиляєш.
Ти зміни́вся мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки.
Став єси до мене жорстоким,
твоєю сильною рукою мене бичуєш.
твоєю сильною рукою мене бичуєш.
На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопи́всь на спусто́шення!
Здіймаєш мене вітром летіти,
в бурі спускаєш мене вниз водою.
в бурі спускаєш мене вниз водою.
Знаю я: Ти до смерти прова́диш мене, і до дому зібра́ння, яко́го призна́чив для всього живого.
Знаю, що ти ведеш мене до смерти,
дому, де збираються всі живучі.
дому, де збираються всі живучі.
Хіба не простяга́є руки́ потопе́льник, чи він у нещасті своїм не кричить?
Але я не здіймав руки на сіромаху,
як він кричав до мене у своєму горі.
як він кричав до мене у своєму горі.
Чи ж не плакав я за бідаре́м? Чи за вбогим душа моя не сумувала?
Чи ж я не плакав над тим, кому живеться тяжко?
Чи ж моє серце до бідного не мало жалю?
Чи ж моє серце до бідного не мало жалю?
Бо чекав я добра́, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темно́та прийшла.
Я сподівався щастя — і прийшло лихо;
я чекав світла — і наступила пітьма!
я чекав світла — і наступила пітьма!
Киплять мої ну́трощі й не замовка́ють, зустріли мене дні нещастя,
Нутро моє кипить, не угаває:
дні смутку надійшли на мене.
дні смутку надійшли на мене.
ходжу́ почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу́.
Ввесь ходжу почорнілий, без сонця;
встаю, кричу серед громади.
встаю, кричу серед громади.
Я став братом шака́лам, а струся́там — това́ришем,
Братом зробився я шакалам,
і приятелем струсям.
і приятелем струсям.
моя шкіра зчорніла та й лу́питься з мене, від спеко́ти спали́лися кості мої.
Шкіра на мені почорніла,
кості мої горять від жару.
кості мої горять від жару.