Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Куліша та Пулюя
А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бриди́вся б покласти із псами отари моєї.
Нинї ж глузують із мене менші від мене лїтами, такі, що їх батьків я б не прийняв і між пастуші собаки.
Та й сила рук їхніх для чого бува́ла мені? Повня сил їх мину́лась!
Бо й сила в руках їх — до чого вона менї була? вони вже пережили пору свою.
Само́тні були в недоста́тку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!
Нуждою й голодом висушені, йдуть вони в степ безводний, мрачний та опустїлий;
рвали вони лободу́ на кущах, ялівце́ве ж коріння було їхнім хлібом.
Щиплють лободу попід корчами, — ягоди ялівцю — се хлїб їх.
Вони були ви́гнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злоді́їв,
Із громади проганяють їх, мов на злодїїв, гукають на них,
так що вони пробува́ли в яру́гах долин, по я́мах підземних та скелях,
Щоб у байраках жили, по печерах та по скелях.
ревіли вони між кущами, збирались під те́рням, —
Там вони ревуть проміж кущами, куляться під тернєм.
сини нерозумного й діти неславного, вони були ви́гнані з кра́ю!
Люде викинені, люде безіменні, викиди землї!
А тепер я став піснею їм, і зробився для них погово́ром.
У них то став я піснею тепер, кормом їх розмов.
Вони обриди́ли мене, віддали́лись від мене, і від мойого обличчя не стримали сли́ни,
Мною гидують вони, тїкають далеко від мене, й не стидаються спльовувати передо мною.
бо Він розв'яза́в мого пояса й мучить мене, то й вони ось вузде́чку із себе відкинули перед обличчям моїм.
Тим, що він (Бог) розвязав поводи мої й побив мене, то й вони скинули з себе узди передо мною,
По прави́ці встають жовтодзю́бі, но́ги мені підставляють, і то́пчуть на мене дороги нещастя свого.
З правого боку встає покидь ся, й валить із ніг мене, прямує пагубну дорогу свою проти мене.
Пори́ли вони мою сте́жку, хо́чуть мати ко́ристь із мойого життя, немає кому їх затримати, —
Зрили стежку мою, все з'уміли зробити на мою погибель, а нема, хто б подав підмогу.
немов через ви́лім широкий прихо́дять, валяються попід румо́вищем.
Вони прийшли на мене, наче б крізь широкий перелом у мурі, з шумом ринулись на мене.
Оберну́лось страхіття на мене, моя слава проне́слась, як вітер, і, як хмара, мину́лося щастя моє.
Страх ударив на мене; вітром розвіялась велич моя, а щастє моє унеслось, як хмара.
А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!
А нинї ниє душа моя в менї; днї смутку обгорнули мене.
Вночі мої кості від мене віддо́вбуються, а жи́ли мої не вспоко́юються.
Ніччю вертить мене в костях моїх, і жили мої не мають спокою.
З великої Божої сили зміни́лося тіло моє, і неду́га мене опері́зує, мов той хіто́н.
Трудно, о трудно менї зняти одежу з себе, краї обгортки моєї давлять мене.
Він укинув мене до болота, і став я подібний до по́роху й по́пелу.
Кинув мене він у грязь, я взявся попелом і пилом.
Я кли́чу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою́, Ти ж на мене лише придивля́єшся.
Кричма до тебе кричу, а ти не чуєш, — стою, а ти дивишся (мовчки) на мене.
Ти зміни́вся мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки.
Немилосердним зробивсь ти менї, сильною рукою ворогуєш проти мене.
На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопи́всь на спусто́шення!
Ти зняв мене, пустив летїти з вітром і розбиваєш мене.
Знаю я: Ти до смерти прова́диш мене, і до дому зібра́ння, яко́го призна́чив для всього живого.
О, я знаю, що ти примчиш мене 'д смертї, до дому, де збіраються всї живучі.
Хіба не простяга́є руки́ потопе́льник, чи він у нещасті своїм не кричить?
Та він же не простягне руки своєї на дім костей; бо чи ж будуть вони кричати, як би їх стирав?
Чи ж не плакав я за бідаре́м? Чи за вбогим душа моя не сумувала?
А хиба ж я не плакав над тим, хто горював; чи ж не смутилось серце моє над бідними?
Бо чекав я добра́, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темно́та прийшла.
А тим часом, коли дожидав добра, прийшло на мене лихо; коли сподївався сьвітла, тьма мене окрила.
Киплять мої ну́трощі й не замовка́ють, зустріли мене дні нещастя,
Нутро моє кипить і не перестає; днї печальні прийшли на мене.
ходжу́ почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу́.
Я почорнїлий ходжу, та не від сонця; серед громади стаю і кричу.
Я став братом шака́лам, а струся́там — това́ришем,
Я братом шакалам зробивсь, струсям товаришем стався.
моя шкіра зчорніла та й лу́питься з мене, від спеко́ти спали́лися кості мої.
Кожа вчорнїла моя, костї обгоріли від жару.