Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Турконяка
А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бриди́вся б покласти із псами отари моєї.
А тепер найменші висміяли мене, тепер повчають мене частково ті, чиїх батьків я мав за ніщо, яких я не вважав гідними псів моїх черід.
Та й сила рук їхніх для чого бува́ла мені? Повня сил їх мину́лась!
І навіщо мені сила їхніх рук? Через них загинула повнота.
Само́тні були в недоста́тку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!
Бездітний у біді і голоді. Вони вчора втекли від біди і від скрути посухи.
рвали вони лободу́ на кущах, ялівце́ве ж коріння було їхнім хлібом.
Ті, хто оточує соляні місця при звуку, для яких солене було їм їжею, котрі без честі й знехтувані, зубожілі від усякого добра, які й коріння дерев жували від великого голоду.
так що вони пробува́ли в яру́гах долин, по я́мах підземних та скелях,
доми яких були кам’яними печерами.
ревіли вони між кущами, збирались під те́рням, —
З-посеред милозвучних кущів закричать вони, — котрі жили під дикою зеленню.
сини нерозумного й діти неславного, вони були ви́гнані з кра́ю!
Сини безумних і нечесних, їхні імена і слава згладжені із землі.
А тепер я став піснею їм, і зробився для них погово́ром.
А тепер я — їхні гусла, і вони мене мають за притчу.
Вони обриди́ли мене, віддали́лись від мене, і від мойого обличчя не стримали сли́ни,
Гидували ж мною, відступивши далеко, а для мого обличчя не стримувалися від плювання.
бо Він розв'яза́в мого пояса й мучить мене, то й вони ось вузде́чку із себе відкинули перед обличчям моїм.
Адже Він, відкривши Свій сагайдак, заподіяв мені зло, і вони позбулися уздечки моєї присутності.
По прави́ці встають жовтодзю́бі, но́ги мені підставляють, і то́пчуть на мене дороги нещастя свого.
З правого боку нащадків вони повстали, простягнули свою ногу і пішли проти мене стежками їхньої згуби.
Пори́ли вони мою сте́жку, хо́чуть мати ко́ристь із мойого життя, немає кому їх затримати, —
Знищили мої стежки, бо Він скинув мій одяг.
немов через ви́лім широкий прихо́дять, валяються попід румо́вищем.
Своїми стрілами Він мене прошив, учинив мені, як бажає, я на стражданнях замішаний.
Оберну́лось страхіття на мене, моя слава проне́слась, як вітер, і, як хмара, мину́лося щастя моє.
Мої страждання повертаються, моя надія відійшла, наче вітер, і моє спасіння, наче хмара.
А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!
Тепер же на мені виллється моя душа, а мене охоплюють дні страждань.
Вночі мої кості від мене віддо́вбуються, а жи́ли мої не вспоко́юються.
Вночі мої кості розгорілися, а моє сухожилля послабло.
З великої Божої сили зміни́лося тіло моє, і неду́га мене опері́зує, мов той хіто́н.
Великою силою схопила недуга мій одяг, оточила мене, наче облямівка мого одягу.
Він укинув мене до болота, і став я подібний до по́роху й по́пелу.
Схопила ж мене, наче глину, — моя частка в землі та в попелі.
Я кли́чу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою́, Ти ж на мене лише придивля́єшся.
І я заволав до Тебе, та Ти не чуєш мене, вони встали і подивилися на мене.
Ти зміни́вся мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки.
Ти ж напав на мене без пощади, бичував Ти мене сильною рукою.
На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопи́всь на спусто́шення!
Призначив Ти мене на страждання, і Ти відкинув мене від спасіння.
Знаю я: Ти до смерти прова́диш мене, і до дому зібра́ння, яко́го призна́чив для всього живого.
Знаю, що мене зітре смерть, бо кожному смертному земля — дім.
Хіба не простяга́є руки́ потопе́льник, чи він у нещасті своїм не кричить?
Якби добрим було на себе накласти руки, чи попросивши іншого, він зробив би це мені.
Чи ж не плакав я за бідаре́м? Чи за вбогим душа моя не сумувала?
Я ж плакав над кожним немічним, стогнав, бачачи чоловіка в скруті.
Бо чекав я добра́, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темно́та прийшла.
Тож я, очікував добра, та ось, мене зустріли скоріше злі дні.
Киплять мої ну́трощі й не замовка́ють, зустріли мене дні нещастя,
Моє нутро заклекотало і не замовчить, випередили мене дні бідноти.
ходжу́ почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу́.
Стогнучи, я пішов, не замикаючи уст, став у зборі, волаючи.
моя шкіра зчорніла та й лу́питься з мене, від спеко́ти спали́лися кості мої.
Моя шкіра сильно почорніла, а мої кості від спеки згоріли.