Переклад Огієнка

English Standard Version

Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?

1

Job’s Final Appeal

“I have made a covenant with my eyes;
how then could I gaze at a virgin?

2

І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?

2

What would be my portion from God above
and my heritage from the Almighty on high?

3

Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?

3

Is not calamity for the unrighteous,
and disaster for the workers of iniquity?

4

Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?

4

Does not he see my ways
and number all my steps?

5

Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —

5

“If I have walked with falsehood
and my foot has hastened to deceit;

6

то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!

6

(Let me be weighed in a just balance,
and let God know my integrity!)

7

Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —

7

if my step has turned aside from the way
and my heart has gone after my eyes,
and if any spot has stuck to my hands,

8

то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!

8

then let me sow, and another eat,
and let what grows for mea be rooted out.

9

Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,

9

“If my heart has been enticed toward a woman,
and I have lain in wait at my neighbor’s door,

10

то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!

10

then let my wife grind for another,
and let others bow down on her.

11

Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,

11

For that would be a heinous crime;
that would be an iniquity to be punished by the judges;

12

бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!

12

for that would be a fire that consumes as far as Abaddon,
and it would burn to the root all my increase.

13

Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,

13

“If I have rejected the cause of my manservant or my maidservant,
when they brought a complaint against me,

14

то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?

14

what then shall I do when God rises up?
When he makes inquiry, what shall I answer him?

15

Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?

15

Did not he who made me in the womb make him?
And did not one fashion us in the womb?

16

Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?

16

“If I have withheld anything that the poor desired,
or have caused the eyes of the widow to fail,

17

Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?

17

or have eaten my morsel alone,
and the fatherless has not eaten of it

18

Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!

18

(for from my youth the fatherlessb grew up with me as with a father,
and from my mother’s womb I guided the widowc),

19

Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —

19

if I have seen anyone perish for lack of clothing,
or the needy without covering,

20

чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?

20

if his body has not blessed me,d
and if he was not warmed with the fleece of my sheep,

21

Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —

21

if I have raised my hand against the fatherless,
because I saw my help in the gate,

22

хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!

22

then let my shoulder blade fall from my shoulder,
and let my arm be broken from its socket.

23

Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.

23

For I was in terror of calamity from God,
and I could not have faced his majesty.

24

Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „Ти, безпеко моя“?

24

“If I have made gold my trust
or called fine gold my confidence,

25

Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

25

if I have rejoiced because my wealth was abundant
or because my hand had found much,

26

Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,

26

if I have looked at the sune when it shone,
or the moon moving in splendor,

27

то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —

27

and my heart has been secretly enticed,
and my mouth has kissed my hand,

28

це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

28

this also would be an iniquity to be punished by the judges,
for I would have been false to God above.

29

Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?

29

“If I have rejoiced at the ruin of him who hated me,
or exulted when evil overtook him

30

Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.

30

(I have not let my mouth sin
by asking for his life with a curse),

31

Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“

31

if the men of my tent have not said,
‘Who is there that has not been filled with his meat?’

32

Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.

32

(the sojourner has not lodged in the street;
I have opened my doors to the traveler),

33

Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?

33

if I have concealed my transgressions as others dof
by hiding my iniquity in my heart,

34

Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.

34

because I stood in great fear of the multitude,
and the contempt of families terrified me,
so that I kept silence, and did not go out of doors —

35

О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.

35

Oh, that I had one to hear me!
(Here is my signature! Let the Almighty answer me!)
Oh, that I had the indictment written by my adversary!

36

Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?

36

Surely I would carry it on my shoulder;
I would bind it on me as a crown;

37

Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.

37

I would give him an account of all my steps;
like a prince I would approach him.

38

Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,

38

“If my land has cried out against me
and its furrows have wept together,

39

якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —

39

if I have eaten its yield without payment
and made its owners breathe their last,

40

то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“ Слова Йова скінчи́лися.

40

let thorns grow instead of wheat,
and foul weeds instead of barley.”
The words of Job are ended.

Паралельне читання

Переклад Огієнка

English Standard Version

Йова 31

Job 31