Переклад Огієнка

New King James Version

Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?

1

Job Defends His Righteousness

“I have made a covenant with my eyes;
Why then should I [a]look upon a young woman?

2

І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?

2

For what is the allotment of God from above,
And the inheritance of the Almighty from on high?

3

Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?

3

Is it not destruction for the wicked,
And disaster for the workers of iniquity?

4

Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?

4

Does He not see my ways,
And count all my steps?

5

Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —

5

“If I have walked with falsehood,
Or if my foot has hastened to deceit,

6

то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!

6

[b]Let me be weighed on honest scales,
That God may know my integrity.

7

Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —

7

If my step has turned from the way,
Or my heart walked after my eyes,
Or if any spot adheres to my hands,

8

то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!

8

Then let me sow, and another eat;
Yes, let my harvest be [c]rooted out.

9

Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,

9

“If my heart has been enticed by a woman,
Or if I have lurked at my neighbor’s door,

10

то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!

10

Then let my wife grind for another,
And let others bow down over her.

11

Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,

11

For that would be wickedness;
Yes, it would be iniquity deserving of judgment.

12

бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!

12

For that would be a fire that consumes to destruction,
And would root out all my increase.

13

Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,

13

“If I have despised the cause of my male or female servant
When they complained against me,

14

то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?

14

What then shall I do when God rises up?
When He punishes, how shall I answer Him?

15

Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?

15

Did not He who made me in the womb make them?
Did not the same One fashion us in the womb?

16

Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?

16

“If I have kept the poor from their desire,
Or caused the eyes of the widow to fail,

17

Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?

17

Or eaten my morsel by myself,
So that the fatherless could not eat of it

18

Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!

18

(But from my youth I reared him as a father,
And from my mother’s womb I guided [d]the widow);

19

Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —

19

If I have seen anyone perish for lack of clothing,
Or any poor man without covering;

20

чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?

20

If his [e]heart has not blessed me,
And if he was not warmed with the fleece of my sheep;

21

Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —

21

If I have raised my hand against the fatherless,
When I saw I had help in the gate;

22

хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!

22

Then let my arm fall from my shoulder,
Let my arm be torn from the socket.

23

Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.

23

For destruction from God is a terror to me,
And because of His magnificence I cannot endure.

24

Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „Ти, безпеко моя“?

24

“If I have made gold my hope,
Or said to fine gold, ‘You are my confidence’;

25

Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

25

If I have rejoiced because my wealth was great,
And because my hand had gained much;

26

Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,

26

If I have observed the [f]sun when it shines,
Or the moon moving in brightness,

27

то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —

27

So that my heart has been secretly enticed,
And my mouth has kissed my hand;

28

це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

28

This also would be an iniquity deserving of judgment,
For I would have denied God who is above.

29

Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?

29

“If I have rejoiced at the destruction of him who hated me,
Or lifted myself up when evil found him

30

Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.

30

(Indeed I have not allowed my mouth to sin
By asking for a curse on his [g]soul);

31

Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“

31

If the men of my tent have not said,
‘Who is there that has not been satisfied with his meat?’

32

Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.

32

(But no sojourner had to lodge in the street,
For I have opened my doors to the [h]traveler);

33

Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?

33

If I have covered my transgressions as[i] Adam,
By hiding my iniquity in my bosom,

34

Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.

34

Because I feared the great multitude,
And dreaded the contempt of families,
So that I kept silence
And did not go out of the door —

35

О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.

35

Oh, that I had one to hear me!
Here is my mark.
Oh, that the Almighty would answer me,
That my [j]Prosecutor had written a book!

36

Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?

36

Surely I would carry it on my shoulder,
And bind it on me like a crown;

37

Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.

37

I would declare to Him the number of my steps;
Like a prince I would approach Him.

38

Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,

38

“If my land cries out against me,
And its furrows weep together;

39

якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —

39

If I have eaten its [k]fruit without money,
Or caused its owners to lose their lives;

40

то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“ Слова Йова скінчи́лися.

40

Then let thistles grow instead of wheat,
And weeds instead of barley.”
The words of Job are ended.

Паралельне читання

Переклад Огієнка

New King James Version

Йова 31

Job 31