Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
          
	  
	  
          Ти можеш змінити мову читання:
            
            
          
            
              ru
            
          
            
              en
            
          
          
          
           
        
      
Паралельне читання 
← (Йова 30)
|
(Йова 32) →
  
    
      
Переклад Огієнка
    
    
      
Новый русский перевод
    
   
  
    
      
        
          
            
              
              Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?
             
          
         
        
          
            
              
              Договор заключил я с моими глазами, 
чтобы мне не заглядываться на девушек.76
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?
             
          
         
        
          
            
              
              Ведь что за удел мне от Бога свыше, 
и что за наследие от Всемогущего с небес?
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?
             
          
         
        
          
            
              
              Не грешникам ли беда суждена 
и гибель — творящим зло?
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?
             
          
         
        
          
            
              
              Разве Он не видит мои пути, 
не считает каждый мой шаг?
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —
             
          
         
        
          
            
              
              Ходил ли я во лжи, 
и спешили ли ноги мои к обману?
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!
             
          
         
        
          
            
              
              Пусть Бог меня взвесит на верных весах, 
и тогда Он узнает, что я непорочен!
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —
             
          
         
        
          
            
              
              Если стопы мои от пути уклонялись, 
если сердце мое следовало за моими глазами, 
и руки мои осквернялись,
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!
             
          
         
        
          
            
              
              то пусть другие съедят то, что я посеял, 
и исторгнется с корнем мой урожай.
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,
             
          
         
        
          
            
              
              Если сердце мое соблазнялось женщиной, 
если я выжидал ее у дверей ближнего,
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!
             
          
         
        
          
            
              
              пусть жена моя мелет зерно другому, 
и чужие люди с ней спят.
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,
             
          
         
        
          
            
              
              Ведь это гнусное преступление, 
грех, подлежащий суду.
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!
             
          
         
        
          
            
              
              Ведь это огонь, палящий до Погибели; 
который сжег бы мое добро.
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,
             
          
         
        
          
            
              
              Если лишал я слугу или служанку справедливости, 
когда они были в тяжбе со мной,
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?
             
          
         
        
          
            
              
              то, что стал бы я делать, 
когда Бог восстанет на суд? 
Что я сказал бы, 
будучи призван к ответу?
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?
             
          
         
        
          
            
              
              Разве не Тот, Кто создал меня в утробе, 
создал и их? 
Не один ли Творец во чреве нас сотворил?
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?
             
          
         
        
          
            
              
              Если я бедным отказывал в просьбах 
и печалил глаза вдовы,
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?
             
          
         
        
          
            
              
              если один я съедал свой хлеб, 
с сиротою им не делясь, —
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!
             
          
         
        
          
            
              
              я с юности растил его, как отец, 
и от чрева матери заботился о вдове, —
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —
             
          
         
        
          
            
              
              если я видел гибнувшего нагим 
и нищего без одежды,
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?
             
          
         
        
          
            
              
              и сердце его не благословляло меня, 
за то, что согрел я его шерстью моих овец,
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —
             
          
         
        
          
            
              
              если поднимал я руку на сироту, 
зная, что есть у меня влияние в суде,
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!
             
          
         
        
          
            
              
              то пусть рука моя отпадет от плеча, 
пусть переломится в суставе.
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.
             
          
         
        
          
            
              
              Я боялся бед от Бога 
и, страшась Его величия, 
я не смог бы такого сделать.
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „Ти, безпеко моя“?
             
          
         
        
          
            
              
              Если бы я на золото понадеялся 
и сказал бы сокровищу: «Ты опора моя»,
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
             
          
         
        
          
            
              
              если бы ликовал, что богатство мое несметно, 
что так много собрала моя рука,
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,
             
          
         
        
          
            
              
              если глядя на солнце в его сиянии 
или на луну в ее сверкающем шествии,
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —
             
          
         
        
          
            
              
              я сердцем прельщался втайне, 
и слал им воздушный поцелуй,
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
             
          
         
        
          
            
              
              то и эти грехи подлежат суду, 
ведь так я предал бы Всевышнего Бога.
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?
             
          
         
        
          
            
              
              Если рад я был гибели моего врага, 
ликовал, когда он попадал в беду, —
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.
             
          
         
        
          
            
              
              но я не давал согрешить устам, 
не призывал проклятия на его жизнь, —
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“
             
          
         
        
          
            
              
              если в шатре моем не говорили: 
«Насытиться бы нам его мясом!»77 —
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.
             
          
         
        
          
            
              
              но и странник не ночевал на улице, 
ведь мои двери отворялись прохожему —
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?
             
          
         
        
          
            
              
              если я скрывал свой грех, как Адам,78 
в сердце своем прятал вину,
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.
             
          
         
        
          
            
              
              из-за страха перед толпой, 
из-за боязни перед сородичами, — 
то я бы молчал и сидел взаперти.
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.
             
          
         
        
          
            
              
              (О если бы кто-нибудь меня выслушал! 
Вот подпись моя. Пусть Всемогущий ответит. 
Пусть мой обвинитель запишет свое обвинение.
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?
             
          
         
        
          
            
              
              О, я носил бы его на плече, 
надевал его, как венец.
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.
             
          
         
        
          
            
              
              Каждый свой шаг я открыл бы Ему, 
и, как князь, приблизился бы к Нему.)
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,
             
          
         
        
          
            
              
              Если взывала против меня земля, 
и рыдали ее борозды вместе,
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —
             
          
         
        
          
            
              
              потому что я ел ее плод, 
и не платил за него, и душу владельцев ее изнурял,
 
             
          
         
       
    
      
        
          
            
              
              то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“ Слова Йова скінчи́лися.
             
          
         
        
          
            
              
              то пусть растет вместо хлеба терн 
и сорные травы взамен ячменя.
 Закончились слова Иова.
 
             
          
         
       
    
 
 
← (Йова 30)
|
(Йова 32) →