Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання:
ru
en
Паралельне читання
← (Йова 30)
|
(Йова 32) →
Переклад Огієнка
Новый русский перевод
Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?
Договор заключил я с моими глазами,
чтобы мне не заглядываться на девушек.76
І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?
Ведь что за удел мне от Бога свыше,
и что за наследие от Всемогущего с небес?
Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?
Не грешникам ли беда суждена
и гибель — творящим зло?
Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?
Разве Он не видит мои пути,
не считает каждый мой шаг?
Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —
Ходил ли я во лжи,
и спешили ли ноги мои к обману?
то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!
Пусть Бог меня взвесит на верных весах,
и тогда Он узнает, что я непорочен!
Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —
Если стопы мои от пути уклонялись,
если сердце мое следовало за моими глазами,
и руки мои осквернялись,
то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!
то пусть другие съедят то, что я посеял,
и исторгнется с корнем мой урожай.
Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,
Если сердце мое соблазнялось женщиной,
если я выжидал ее у дверей ближнего,
то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!
пусть жена моя мелет зерно другому,
и чужие люди с ней спят.
Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,
Ведь это гнусное преступление,
грех, подлежащий суду.
бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!
Ведь это огонь, палящий до Погибели;
который сжег бы мое добро.
Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,
Если лишал я слугу или служанку справедливости,
когда они были в тяжбе со мной,
то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?
то, что стал бы я делать,
когда Бог восстанет на суд?
Что я сказал бы,
будучи призван к ответу?
Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?
Разве не Тот, Кто создал меня в утробе,
создал и их?
Не один ли Творец во чреве нас сотворил?
Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?
Если я бедным отказывал в просьбах
и печалил глаза вдовы,
Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?
если один я съедал свой хлеб,
с сиротою им не делясь, —
Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!
я с юности растил его, как отец,
и от чрева матери заботился о вдове, —
Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —
если я видел гибнувшего нагим
и нищего без одежды,
чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?
и сердце его не благословляло меня,
за то, что согрел я его шерстью моих овец,
Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —
если поднимал я руку на сироту,
зная, что есть у меня влияние в суде,
хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!
то пусть рука моя отпадет от плеча,
пусть переломится в суставе.
Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.
Я боялся бед от Бога
и, страшась Его величия,
я не смог бы такого сделать.
Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „Ти, безпеко моя“?
Если бы я на золото понадеялся
и сказал бы сокровищу: «Ты опора моя»,
Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
если бы ликовал, что богатство мое несметно,
что так много собрала моя рука,
Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,
если глядя на солнце в его сиянии
или на луну в ее сверкающем шествии,
то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —
я сердцем прельщался втайне,
и слал им воздушный поцелуй,
це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
то и эти грехи подлежат суду,
ведь так я предал бы Всевышнего Бога.
Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?
Если рад я был гибели моего врага,
ликовал, когда он попадал в беду, —
Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.
но я не давал согрешить устам,
не призывал проклятия на его жизнь, —
Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“
если в шатре моем не говорили:
«Насытиться бы нам его мясом!»77 —
Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.
но и странник не ночевал на улице,
ведь мои двери отворялись прохожему —
Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?
если я скрывал свой грех, как Адам,78
в сердце своем прятал вину,
Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.
из-за страха перед толпой,
из-за боязни перед сородичами, —
то я бы молчал и сидел взаперти.
О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.
(О если бы кто-нибудь меня выслушал!
Вот подпись моя. Пусть Всемогущий ответит.
Пусть мой обвинитель запишет свое обвинение.
Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?
О, я носил бы его на плече,
надевал его, как венец.
Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.
Каждый свой шаг я открыл бы Ему,
и, как князь, приблизился бы к Нему.)
Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,
Если взывала против меня земля,
и рыдали ее борозды вместе,
якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —
потому что я ел ее плод,
и не платил за него, и душу владельцев ее изнурял,
то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“ Слова Йова скінчи́лися.
то пусть растет вместо хлеба терн
и сорные травы взамен ячменя.
Закончились слова Иова.
← (Йова 30)
|
(Йова 32) →