Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Турконяка
Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?
Я поклав завіт моїм очам, — і не подумаю про дівицю.
І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?
А яку частку Бог визначив згори, і який спадок Всесильного з висот?
Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?
Хіба згуба не для неправедного, а відчуження не для тих, які чинять беззаконня?
Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?
Хіба Він сам не побачить мою дорогу і не порахує всі мої кроки?
Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —
Якщо ж я ходив з тими, які висміюють, якщо ж і моя нога поспішала на обман,
то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!
нехай вже стану я на справедливу вагу, а Господь знає мою невинність.
Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —
Якщо моя нога ухилилася з дороги, якщо ж і моє серце пішло за оком, якщо ж і моїми руками я доторкнувся до дарів,
то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!
то нехай сію я, а інші хай їдять, і нехай виявлюся без кореня на землі.
Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,
Якщо моє серце пішло за жінкою іншого чоловіка, якщо я і таємно очікував біля її дверей,
то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!
то нехай і моя жінка вгодить іншому, а мої діти хай зазнають приниження.
Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,
Бо опоганити заміжню жінку — це гнів люті, який не зупинити.
бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!
Адже це — вогонь, що горить з усіх боків, куди тільки нападав, до кореня знищував.
Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,
Якщо ж і знехтував я судом мого слуги чи служниці, коли вони в мене судилися,
то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?
то що я зроблю, коли Господь мені вчинить допит? Якщо ж відвідає, то яку відповідь дам?
Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?
Чи не так, як і я постав у лоні, постали і вони? Ми ж постали в тому ж лоні.
Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?
А немічні задовольнили потребу, яку лиш мали, я ж не відкинув око вдови.
Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?
Якщо ж я сам їв кусень мого хліба, а сироті не подав, —
Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!
хоча я від моєї молодості годував сироту, як батько, і наставляв від лона моєї матері, —
Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —
якщо ж я не зглянувся на нагого, який гинув, і не одягнув,
чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?
і слабкі мене не поблагословили, а їхні плечі не грілися з постригу моїх ягнят,
Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —
якщо я підняв проти сироти руку в надії, бо в мене була велика допомога,
хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!
то нехай же відпаде моє плече від ключиці, а моя рука нехай відламається від ліктя.
Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.
Адже мене охопив Господній страх, і його тягаря я не перенесу.
Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „Ти, безпеко моя“?
Якщо я поклав золото, як мою силу, якщо ж і на дорогоцінний камінь я поклав надію,
Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
якщо ж я зрадів, коли моє багатство стало великим, якщо ж і на нечисленне я поклав свою руку,
Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,
чи не побачу сонце, що сходить, що заходить, а місяць, що маліє? Адже це не від них.
то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —
І якщо потай обманене було моє серце, якщо ж і поцілував я мою руку, приклавши до моїх уст,
це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
то це вже мені нехай вважається за найбільше беззаконня, бо я вчинив обман перед Всевишнім Господом.
Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?
Якщо ж я і зрадів падінням моїх ворогів, і моє серце сказало: Добре! —
Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.
то нехай же тоді моє вухо почує моє прокляття, і нехай перешіптується народ, коли мені чинять зло.
Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“
Якщо ж часто мої служниці казали: Хто дав би нам насититися його тілом? Хоч я був дуже добрий.
Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.
Чужинець не мешкав назовні, а мої двері були відкриті для кожного, хто приходив.
Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?
Якщо ж, грішачи, я несвідомо скрив мій гріх,
Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.
бо не посоромився великої юрби, щоб перед ними признатися? Хіба ж дозволив я слабому вийти з моїх дверей з порожнім подолом?
О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.
О, хто б мені дав того, хто вислухав би мене! Якщо я не побоявся Господньої руки, а письмо, яке я мав проти когось,
Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?
читав, поклавши, як вінець на плечі,
Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.
і якщо його не віддав я, подерши, і нічого не взявши від боржника,
Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,
якщо проти мене коли-небудь земля застогнала, якщо і її борозни разом заплакали,
якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —
якщо ж я з’їв її силу сам безплатно, якщо ж я засмутив, забравши душу власника землі,