Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Куліша та Пулюя
І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.
Як же ті трі мужі вже не відказували Йовові, тим що він себе мав за праведного,
І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
Тодї запалав гнївом Еліуй Барахиїленко, з Бузу, з роду Рамового; а запалав гнїв його на Йова за те, що виправдував себе більш, анїж Бога;
Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
А на трьох другів його досадував за те, що не знайшли влучної відповідї, а тільки винуватили Йова.
А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.
Еліуй же ждав, покіль Йов говорив, бо ті були старші його віком.
І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!
Як же побачив Еліуй, що уста тих трьох мужів не вміли більш відказувати, то й запалав гнївом.
І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам
От і озвавсь Еліуй Барахиїленко з Бузу так: Я молодий, а ви вже старцї: я боявсь висказувати мою думку.
Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!
Я собі думав: Нехай говорять днї, і многі лїта навчають мудростї.
Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.
Але дух у чоловіцї та вдохновеннє від Вседержителя дають йому розум.
Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.
Не самі ж тільки многолїтні розумні, та й не самі старцї знають правду.
Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!
От чому я говорю. Тим то вислухайте мене, виповім і я те, що знаю.
Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.
Ось, я вижидав, що ви казати мете, — вслуховавсь у ваші розсуджування, докіль ви придумували, що б сказати.
І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!
Пильно дивився на вас, та ось нї один із вас не спромігся доказати провину Йову, ба вже й перестали відповідати на слова його.
Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“
Не говоріте: ми знайшли мудрість у йому, й хиба Бог опрокине його, а не чоловік.
Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.
От же, коли б він обертав слова свої до мене, я б не по вашому вмів на його річ відказати.
Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,
Полякались, мовчять, перестали говорити.
Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.
А коли я жду, а вони не говорять, з'упинились і вже не відказують,
Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.
Повен я слова, й дух мій в менї розпирає мене.
Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!
Справдї, нутро моє, як молоде вино в зачиненій посудинї: воно готове розпукнутись, неначе міх новий.
Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!
Виговорюсь; стане менї легче; відчиню уста мої й відкажу.
На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,
Не дивити мусь на лице чоловіка й нїякому чоловікові лестити не буду,