Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Турконяка
І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.
Замовкли і його троє друзів, щоби більше не заперечувати Йову, бо Йов був праведний перед ними.
І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
Обурившись, Еліус, син Варахіїла, вузієць з роду Рам, з Авсітідійської країни, сильно розлютився на Йова, тому що він проголосив себе праведним перед Господом.
Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
Тож він дуже розлютився проти трьох друзів, бо вони не змогли відповісти Йову, а мали його за безбожного.
А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.
Та Еліус стримався дати відповідь Йову, тому що вони були старші за нього віком.
І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!
Коли ж Еліус побачив, що в устах трьох мужів немає відповіді, то його гнів запалав.
І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам
І, підхопивши, Еліус, син Варахіїла, вузієць, сказав: Я є наймолодший за віком, а ви є старші. Тому я замовчав, боячись сповістити вам своє знання.
Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!
Я сказав: Нехай вік буде тим, хто веде розмову, — упродовж багатьох років вони набули мудрості.
Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.
Але в смертних людях є дух, і дихання Вседержителя навчає.
Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.
Не багатолітні є мудрими, і не старці знають суд.
Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!
Тому я сказав: Послухайте мене, і я сповіщу вам те, що знаю.
Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.
Прислухайтеся до моїх слів, бо вам, які слухаєте, говоритиму, доки не дослідите слів,
І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!
і так, як ви, я зрозумію! І ось, не було у вас того, хто оскаржував Йова, хто відповідав на його слова.
Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“
Щоб ви не сказали: Ми знайшли мудрість, — ми додали Господу.
Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.
Чоловікові ж наказали ви сказати ці слова!
Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,
Вони жахнулися і більше не відповідали, — у них пропали слова.
Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.
Я був терпеливий, бо вони не говорили, бо стояли, не відповіли.
Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.
Знову говоритиму, бо я є сповнений слів, адже мене вбиває дух нутра.
Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!
А моє нутро, наче зав’язаний бурдюк солодкого молодого вина, що бурлить, чи наче прорваний ковальський міх.
Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!
Я заговорю, відкривши уста, щоб спочити.
На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,
Адже я не соромитимуся людини, але й не боятимуся смертної людини.