Переклад Огієнка

Переклад Хоменка

Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.

1

«Тому й здрігнулося моє серце
і зрушилось із свого місця!

2

Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —

2

Слухайте, слухайте гомін його голосу
і грюкіт, що з уст його виходить.

3

його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.

3

Під усім небом він його розпросторює,
і блискавка його аж до кінців землі сягає.

4

За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.

4

Позаду нього реве голос;
Бог гримить голосом величним
і блискавиць своїх не зупиняє,
коли лунає голос його.

5

Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.

5

Бог своїм голосом гримить предивно,
творить діла великі, нам незбагненні!

6

До снігу говорить Він: „Падай на землю!“ а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“

6

Він каже снігові: Падай на землю!
Великим зливам: Лийте чимдуж!

7

Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.

7

Кожній людині кладе печать на руку,
щоб усі, кого створив він, те могли знати.

8

І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.

8

Звір утікає у свій сховок,
сидить у своїх барлогах.

9

Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.

9

З півдня буревій надходить,
є холод із півночі.

10

Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.

10

Від Божого подуву лід береться,
й поверхня вод твердіє.

11

Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,

11

Він хмари вогкістю вантажить,
і оболок розпускає його світло,

12

і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —

12

що колами кружляє
і крутиться згідно з його наміром,
виконуючи все, що він йому накаже,
на овиді земного кругу;

13

він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.

13

воно виконує його волю чи то як кару,
чи як милосердя.

14

Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!

14

Слухай же це, Іове!
Стань і роздумуй про дивні діла Божі.

15

Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?

15

Чи знаєш, як Бог їм повеліває,
як його хмара блискає світлом?

16

Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,

16

Чи розумієш рівновагу хмари,
чудні діла Найзвершенішого у знанні?

17

ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?

17

Коли нагріється твоя одежа,
коли земля відпочиває під вітерцем із півдня, —

18

Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?

18

чи міг би ти з ним нап'ясти небо
тверде, мов дзеркало, вилите?

19

Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.

19

Навчи нас, що маємо йому сказати,
і не сперечатимемось більш, бо справа темна.

20

Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?

20

Чи буде йому звіщено, як я говорю?
Чи як хто скаже що, дійде до нього?

21

І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.

21

Та й тепер не видно було світла,
хмари його затьмили,
але повіяв вітер і їх геть розвіяв,

22

Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.

22

і надійшло з півночі золотисте сяйво.
Навкруги Бога страшна велич!

23

Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.

23

Всесильний! Не можем його осягнути!
Великий силою і правом,
повний правоти — не утискає.

24

Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.

24

Тому й бояться його люди,
він же й не споглядає на усіх, що у серці велемудрі.»

Паралельне читання

Переклад Огієнка

Переклад Хоменка

Йова 37

Йова 37