Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Куліша та Пулюя
„Хто́ то такий, що зате́мнює раду слова́ми без розуму?
Хто сей, що затемнює задуми мої нерозумними словами?
Підпережи́ но ти сте́гна свої, як мужчи́на, а Я буду питати тебе, — ти ж Мені поясни!
Зараз підпережи чересла твої*, як мужеві годиться: Я питати буду, ти ж відказуй менї:
Де́ ти був, коли землю осно́вував Я? Розкажи, якщо маєш знання́!
Де тодї був ти, коли я закладав основи землї? Скажи, коли знаєш!
Хто осно́ви її положив, чи ти знаєш? Або хто́ розтягнув по ній шнура?
Хто визначив міру її, чи знаєш? або хто протягав шнур по нїй?
У що підстави її позапу́щувані, або хто́ поклав камінь нарі́жний її,
На чім оперто підвалини її, або хто заложив угловий камінь її,
коли ра́зом співали всі зо́рі пора́нні та радісний о́крик здіймали всі Божі сини?
Як тим часом всї ранні зорі веселилися, і всї сини Божі викликували з радощів?
І хто море воро́тами загороди́в, як воно виступа́ло, немов би з утро́би вихо́дило,
Хто запер, мов би ворітьми море, як воно ринуло, та, неначе з матернього лона, вийшло,
коли хмари поклав Я за одіж йому, а імлу́ — за його пелюшки́,
Як я зробив йому хмари одежою, а мряку пеленами його,
і призна́чив йому Я границю Свою та поставив засу́ва й воро́та,
Та вказав йому гряницї, поставив засови й ворота,
і сказав: „Аж досі ти ді́йдеш, не далі, і тут ось межа́ твоїх хвиль гордови́тих?“
І сказав: ось покіль доходити будеш, а далїй не перейдеш, і тут межа надутим филям твоїм?
Чи за своїх днів ти наказував ра́нкові? Чи досві́тній зорі́ показав її місце,
Чи давав єси коли на віку твойму наказ ранкові, або вказав зорі місце, (де зачервонїти)
щоб хапа́лась за кі́нці землі та поси́пались з неї безбожні?
Та щоб обхопила краї землї, а земля стрясла з себе безбожників;
Земля змі́нюється, мов та глина печа́тки, і стають, немов о́діж, вони!
Щоб земля перемінила вид свій, мов глина під печаткою, та стала, мов барвиста одежа,
І нехай від безбожних їх світло віді́йметься, а високе раме́но злама́ється!
А безбожникам щоб одняте було сьвітло, і сьмілива рука їх зломилась.
Чи ти схо́див коли аж до мо́рських джере́л, і чи ти перехо́джувався дном безодні?
Чи то ти сходив у глибину морську та провірював безодню?
Чи для тебе відкриті були брами смерти, і чи бачив ти брами смерте́льної тіні?
Чи ворота смертні тобі відчинялись, чи бачив ти двері темряви страшної?
Чи широкість землі ти оглянув? Розкажи, якщо знаєш це все!
Чи обняв ти оком сьвіт увесь широкий? Говори, коли все знаєш?
Де́ та доро́га, що світло на ній пробуває? А те́мрява — де її місце,
Куди дорога до пробутку сьвітла, й де місце темряви?
щоб узяти її до границі її, і щоб знати стежки́ її дому?
А вже ж ти доходив до гряниць її й знаєш стежки до дому її.
Знаєш ти, бо тоді народився ж ти був, і велике число твоїх днів!
Певно знаєш, бо ти був тодї вже народжений, й днїв життя твого дуже багато!
Чи дохо́див коли ти до схо́ванок снігу, і схо́ванки граду ти бачив,
А може доходив до складів снїгу, й бачив грядові комори,
які Я тримаю на час лихолі́ття, на день бо́ю й війни?
Що я їх переховую на час смутку, на день побою та війни (проти ледачих)?
Якою дорогою ді́литься вітер, розпоро́шується по землі вітере́ць?
Якою дорогою розливаєсь сьвітло й шириться східний вітер по землї?
Хто для зливи прото́ку прові́в, а для громови́ці — дорогу,
Хто дощу канали риє, й хто блискавицям путь указує та грому,
щоб дощи́ти на землю безлюдну, на пустиню, в якій чоловіка нема,
Щоб ійшов дощ на землю безлюдну, на пустиню, де нема й чоловіка,
щоб пустиню та пущу наси́чувати, і щоб забезпе́чити ви́хід траві?
Щоб насичував пустиню й степ, і розбуджував до росту зароди травні?
Чи є ба́тько в доща, чи хто кра́плі роси́ породи́в?
Чи в доща є батько? Хто роджає краплї роси?
Із чиєї утро́би лід вийшов, а і́ній небесний — хто його породив?
Із чиєго лоня виходить лід і иней в воздусї — хто його родить?
Як камінь, тужа́віють води, а пове́рхня безо́дні ховається.
Води, мов камінь тверднуть, і поверхня безоднї замерзає.
Чи зв'яжеш ти за́в'язки Волосожа́ру, чи розв'я́жеш віжки́ в Оріо́на?
Чи звязав би ти узол у Плеяди, чи розвязав би Орійона*?
Чи ви́ведеш ча́су свого Зодія́ка, чи Во́за з синами його попрова́диш?
Чи повиводив би ти громаду зірниць у свій час, Ас-зірницю із дїтьми її?
Чи ти знаєш уста́ви небе́с? Чи ти покладе́ш на землі їхню вла́ду?
Чи небесне знаєш право, чи можеш порядок його завести на землї?
Чи піді́ймеш свій голос до хмар, — і багато води тебе вкриє?
Чи можеш підняти голос твій до хмар, щоб рясний дощ спустився на тебе?
Чи бли́скавки ти посилаєш, і пі́дуть вони, й тобі скажуть „Ось ми“?
Чи можеш ти розсилати блискавицї, та й чи прийдуть вони 'д тобі й скажуть: Ось ми!
Хто мудрість вкладає людині в нутро́? Або — хто́ дає се́рцеві розум?
Хто вложив мудрість у серце, й хто дав мисль розумові?
Хто мудрістю хмари зрахує, і хто може затримати небесні посу́ди,
Хто може перелїчити хмари своєю мудрістю й здержати сей посуд піднебесний,
коли по́рох зливається в зли́вки, а кавалки злипаються?
Коли пил обертаєсь в болото, й в грудки злипаєсь?
Чи здо́бич левиці ти зловиш, і заспоко́їш життя левчукі́в,
Не вже ж то ти ловиш левицї здобич і левчуків годуєш,
як вони по лего́вищах ту́ляться, на ча́тах сидять по куща́х?
Як вони лежать в берлозї, або тихо в гущавинї засїдаються?