Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Куліша та Пулюя
„Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́?
Як ми стребуємо заговорити до тебе, — чи не буде се тобі прикро? Да хто слово може зупинити?
Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв,
Отсе ти не одного навчав, і знемагаючі руки піддержував;
того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв!
Хто спотикавсь, того підкріпляли слова твої, і хистким колїнам ти додавав сили.
А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався.
Тепер же дійшло до тебе, а ти знемочнїв; дотикнуло тебе, та вже й упав духом.
Хіба не була́ богобійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх?
Чи ж богобоязність твоя не повинна бути твоєю надїєю, а невинність доріг твоїх — упованнєм твоїм?
Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені?
Згадай же сам, хто погибав безвинний, і праведних коли викоренювано?
Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її:
Я сам бачив, що хто в безбожностї орав і сїяв лихо, той сам його й пожинав.
вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають!
Такі від подуву Божого погибають, а від духа гнїву його зникають.
Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби.
Рев лева й голос рикаючого вмовкає, і зуби в левчуків кришаться;
Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають.
Могутний лев гине без добичі, й щенята левицї розбігаються.
І закрада́ється слово до мене, і моє ухо почуло ось де́що від нього.
І надійшло до мене зтиха слово (Боже), й я почув його ледь-неледь ухом.
У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей,
Серед розгадування над ночними привидами, коли сон на людей находить,
спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, —
Я задрожав і затремтїв у страсї, і всї кістки в мене затрусились;
і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм.
І перейшов дух понад мене, й волоссє стало в мене диба.
Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я:
І став хтось — не бачив я лиця його, — тільки тїнь перед очима в мене; тихий повів — і я чую голос:
„Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший?
Чи ж чоловік праведнїйший від Бога? й людина чистійша за Творця свого?
Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в!
Та ж ось він і слугам своїм не йме віри, і в ангелів своїх знаходить хиби;
Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вони будуть розча́влені!
А скільки ж більш у тих, що живуть у глиняних хатинах, що основи їх у поросї, й вони борше, як міль, зникають.
Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди.
Між ранком і вечером вони розпадаються, й не доглянеш, як без слїду зникнуть.