Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Турконяка
Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.
Хіба ти його не бачив? Хіба ти не здивувався над сказаним про нього?
Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
Хіба ти не побоявся, беручи до уваги те, що приготовлене Мною? Бо хто є той, котрий Мені протиставляється?
Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!
Чи хтось стане проти Мене і встоїть, хіба не вся піднебесна Моя?
Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.
Не мовчатиму задля нього, і слово сили помилує рівного собі.
Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?
Хто відкриє перед його одіяння? А в складку його панцира хто ввійде?
Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!
Хто відкриє брами його обличчя [1]? Довкруги його зубів — страх.
Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.
Його нутрощі — мідні щити, а його зв’язки, наче камінь смарагд.
Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.
Один до одного пристають, і дух не пройде крізь нього.
Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.
Людина тісно пов’язана зі своїм братом, так і вони тримаються разом і не відділяться.
Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!
Коли він чхає, то спалахує світло, а його очі — вигляд ранньої зорі.
Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!
З його пащі виходять палаючі світильники і викидаються вогняні жаровні.
Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.
З його ніздрів виходить дим печі, що горить вогнем вугілля.
Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.
Його душа — тліюче вугілля, а з його уст виходить полум’я.
Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
У його шиї замешкує сила, і знищення біжить перед ним.
М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.
М’язи його тіла зліпилися. Коли поливати його, він не порушиться.
Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!
Серце його міцне, наче камінь, воно стало, наче непорушне ковадло.
Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.
Коли він повертається, це страх чотириногим звірам, які скачуть по землі.
Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.
Якщо його зустрінуть списи, — нічого не зроблять піднятий спис і панцир.
За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!
Адже він вважає залізо за полову, а мідь — за гниле дерево.
Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.
Йому не завдасть шкоди мідний лук, а того, хто кидає каміння, він вважає за траву.
Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.
Тростиною вважаються молоти, і він висміює махання вогнем.
Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.
Його лежанка — гострі цвяхи, а все золото моря під ним, наче глина без міри.
Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.
Приводить до кипіння безодню, наче мідь, він море вважає за посудину з маззю,
Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.
а тартар безодні — за полоненого. Він вважає безодню за прохід.
Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
На землі немає нікого, подібного до нього, створеного, щоб ним гралися Мої ангели.