Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Cовременный перевод WBTC
Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.
Ты можешь ли, Иов, поймать на свой крючок Левиафана и можешь ли связать его язык?
Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
Ты можешь ли продеть верёвку в ноздри его и проколоть его челюсть иглой?
Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!
Будет ли он молить тебя о свободе и говорить с тобою кротко?
Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.
Пообещает ли Левиафан тебе служить вовеки?
Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?
Будешь ли ты, словно с птицей, с ним забавляться, будешь ли связывать, чтобы служанки твои с ним играли?
Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!
Купят ли у тебя его рыбаки, разрежут ли на куски и продадут ли его купцам?
Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.
Можешь ли ты бросить копьё в его голову, можешь ли кожу его пронзить?
Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.
Если, Иов, ты когда-нибудь руку положишь на Левиафана, то впредь ты не сделаешь этого. Только подумай — какая бы была это битва.
Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.
Если ты думаешь, что победишь Левиафана, забудь, Иов, — нет никакой надежды, ты даже его вида устрашишься.
Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!
Ни в ком нет смелости такой, чтоб разбудить его и рассердить, как и никто против Меня восстать не может.
Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!
Я ничего не должен никому, под небом всё лишь Мне принадлежит.
Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.
Я о ногах Левиафана скажу тебе, Иов, о силе их и красоте.
Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.
Никто пробить его не может шкуру — она как щит.
Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
Никто его не в состоянии заставить рот отворить — людей пугают его зубы.
М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.
Щитки рядами на его спине друг к другу припечатаны надёжно.
Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!
Они плотны настолько, что и воздух между ними не проходит.
Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.
Они друг с другом соединены так крепко, что никто разъять не может.
Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.
Сверкают молнии, когда чихает он, глаза его как свет зари.
За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!
Из его пасти рвётся пламя, сыплются искры.
Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.
Дым из ноздрей его валит, как будто из-под кипящего котла.
Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.
Его дыханье разжигает угли, и пламя рвётся изо рта.
Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.
Могуча его шея, люди бегут в испуге от него.
Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.
На его коже нет нежных мест, она железа твёрже.
Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.
Сердце его твёрже, чем жернов мельничный, он не знаком со страхом.
Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
Когда Левиафан встаёт и бьёт хвостом, бегут все храбрецы.